Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

К. е. н. , доц. Яковишина Н. А., Білякова Л. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості фінансування бюджетних установ

В умовах перетворення економічної системи України актуальним є розробка теоретичних аспектів фінансування бюджетних організацій. Діяльність цих установ фінансується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно. Процвітання бюджетної установи залежить від рівня її фінансування. Тому виникає об'єктивна необхідність ефективного управління рухом бюджетних коштів та майна, придбаного за їх рахунок.

Питання обліку та аналізу доходів і витрат кошторису бюджетних установ досліджували ряд авторів таких, як Атамас П. Й., Опарін В. М., Зякун М. С., Федосов В. М., Василик О. Д., Джога Р. Т.,. Дем’янишин В. Г, Матвеєва В. О., Свірко С. В., Фаріон І. Д. та інші.

Під поняттям «фінансування» розуміють забезпечення бюджетних установ грошовими коштами для здійснення їхньої статутної діяльності. Останнім часом коло джерел фінансування бюджетних установ значно розширилося; крім коштів державного та місцевих бюджетів, бюджетні установи отримують грошові надходження у вигляді плати за надані послуги, гуманітарної допомоги, шефської (спонсорської) допомоги тощо. Джерела та адресність (призначення) фінансування мають для бюджетних установ досить важливе значення, оскільки визначають не тільки напрямки подальшого витрачання коштів, а й принципи фінансування [3, с. 30].

Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що з його допомогою налагоджуються грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та суб’єктами господарювання усіх форм власності – з іншого, з приводу спрямування грошових коштів на підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення виконання інших державних заходів. Своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня наповнюваності грошовими коштами бюджету.

У теорії та практиці бюджетного фінансування важливе значення має правильний вибір й обґрунтування відповідних його форм. Загалом виділяють чотири види бюджетного фінансування, зокрема, кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, надання субвенцій і субсидій.

В економічній літературі роль основного виду бюджетного фінансування відводиться кошторисному, оскільки саме за його допомогою здійснюється переважна більшість видатків бюджетів, забезпечується функціонування виробничої та соціальної інфраструктур, оборони й управління.

Кошторис – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень [4, с. 101];

Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань (загального та спеціального фондів), за кожною виконуваною нею бюджетною програмою.

На сьогодні бюджетний заклад є суб’єктом господарювання, якому надається право мобілізовувати кошти шляхом надання платних послуг і здійснення іншої підприємницької діяльності, дозволеної діючим законодавством. Власні надходження, які отримує бюджетний заклад, включаються до спеціального фонду кошторису і використовуються на потреби за цільовим призначенням [2].

Кошторисне фінансування, має свої переваги та недоліки. До переваг можна віднести те, що за допомогою даного методу забезпечується відповідність доходної та видаткової частини кошторису. Також відбувається постійний та жорсткий фінансовий контроль за витрачанням бюджетних коштів.

Серед основиних недоліків виділимо те, що кошторисний метод не має достатніх стимулів до раціонального й ефективного господарювання та не передбачає взаємозв’язку між рівнем фінансування бюджетної установи та результатами її діяльності. А отже фінансуються лише мережі бюджетних установ, а не надані ними послуги. В деяких випадках у межах бюджетної організації може застосовуватись і кошторисне фінансування, і комерційна діяльність, а отже дана установа являється суб’єктом господарювання.

Також, оскільки законодавством закріплено зв’язок джерел надходження коштів спеціального фонду з напрямками їх використання і заклад не може вільно, на власний розсуд розпоряджатися заробленими коштами, тобто фактично відсутня фінансова незалежність бюджетних установ.

Отже, можна зробити висновок, що при формуванні кошторису бюджетної установи потрібно чітко визначити витрати та доходи бюджетної установи, обґрунтувати доцільність та необхідність статей витрат, адже ефективне функціонування бюджетних установ можливе лише за чітко налагодженого фінансового механізму.

Список використаної літератури:

1. Бюджетний кодекс України [Електроний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

2. Пігуль Н. Г., Люта О. В. Особливості реалізації фінансового механізму бюджетних установ [Електроний ресурс] : Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи НБУ». – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vamsu_econ/2010_2/Pig_Lut.htm

3. Солдатенко О. До питання кошторисно-бюджетного фінансування / Оксана Солдатенко // Віче. - 2010. - № 17. - С. 30-32.

4. Ткачук Н. М., Кравчук О. В. Фінансування бюджетних установ: теоретична сутність, форми і методи. / Н. М. Ткачук, В. О Кравчук // Наука й економіка. – 2010. – № 2(18). – 99–105.