Економічні науки/16.Макроекономіка.

Хаєцька О.П., Чигрин В.В.

Київський національний торговельно-економічний університет

Вінницький торговельно-економічний інститут

РОЛЬ ІНВЕСТИЦІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

У статті розглянуто роль інвестицій у забезпеченні економічного зростання, обґрунтовано доцільність створення фонду розвитку як інструменту державної інвестиційної політики.

Актуальність проблеми. Головним чинником поступального розвитку держави є науково–технологічні інновації, завдяки яким суттєво змінюються обсяги і якість виробництва та споживання. Успішна реалізація завдань економічного зростання значною мірою визначається ефективністю мобілізації інвестиційних ресурсів, адже інвестиції є вирішальним фактором прискорення економічного зростання на етапі інноваційного розвитку.

Вступ. На даний момент в Україні відбуваються всебічні економічні перетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іноземних інвесторів. На сьогодні для економічного розвитку нашої держави обсяг внутрішніх фінансових ресурсів є недостатнім. Особливо давалися взнаки: низька дієздатність банківської системи, її неспроможність акумулювати високий інвестиційний потенціал населення; неефективне і безсистемне використання амортизаційних фондів; низький рівень капіталізації прибутків підприємств і відсутність економічних стимулів його зростання; розпорошування інвестиційних бюджетних ресурсів; значні обсяги тіньового бізнесу як джерела нелегального накопичення й вивезення капіталу [1]. Серйозні вади в інвестиційних процесах містять у собі суттєву загрозу суспільному відтворенню й економічній безпеці країни у стратегічному контексті. Значне скорочення інвестицій, особливо значне падіння інвестицій за рахунок бюджетних коштів, свідчить про наявність серйозної деформації економічних відносин [2].

Метою даної статті є обґрунтування доцільності створення фонду розвитку як інструменту державної інвестиційної політики, необхідності розвитку партнерських відносин держави з приватним сектором в інвестиційній сфері для забезпечення поступального розвитку економіки.

Аналіз останніх публікацій і досліджень з даної проблеми. Найбільш значні дослідження економічного зростання були здійснені такими відомими економістами, як В.Естерлі, М.Дайламі, Р.Лукас, Р.Нельсон, П.Ромер, Е.Фелпс та багатьма іншими. П.Ромер вважав, що технологія розвивається прямо пропорційно ресурсам, що вкладаються в неї. Інвестиції додають цінності технологіям, а технології – інвестиціям, що сприяє економічному зростанню [3].

Виклад основного матеріалу. Економічна наука і практика свідчить про суттєвий і тісний взаємозв’язок між інвестиціями й економічним зростанням. Однак підходи до механізму впливу інвестицій на економіку та напрями державного регулювання інвестицій можуть істотно різнитися як за темпами впливу інвестицій на економіку, так і за їхнім спрямуванням. Вважається, що інвестиції – головна рушійна сила економічного зростання: чим більше держава заощаджує, тим вищими є темпи зростання її економіки, тобто для прискорення економічного зростання необхідно збільшувати накопичення. Однак, збільшення фонду накопичення понад певний рівень веде до затримки розв’язання соціальних проблем та до уповільнення розвитку виробництва. Але й високий попит веде до зростання виробництва, що спонукає до здійснення інвестицій; чим вищі доходи, тим більше держава заощаджує і тому може інвестувати. Обидва ці підходи справедливі й мають право на існування. До певної межі зростання накопичення веде до прискорення розвитку економіки, після чого настає його зворотний вплив на розвиток виробництва: ефективність знижується, що є наслідком закону зменшення дохідності. В такій інтерпретації закон зменшення дохідності справедливий тільки для певного періоду і певного інвестиційного інноваційного потенціалу. На користь висновку про ключову роль інвестицій в економічному зростанні свідчить досвід країн із ринковою економікою, які здійснили за останнє десятиріччя різкий стрибок в економічному розвитку [4, С. 20, 21]. Проте це ще не означає, що економічного розвитку і процвітання можна досягти тільки за рахунок забезпечення значного припливу інвестицій. Періоди економічного підйому супроводжуються інвестиційним зростанням, але спроби здійснити підйом нарощуванням тільки за рахунок заощаджень не гарантують успіху. Зокрема, досвід країн Південно–Східної Азії, переконує, що на частку інвестицій в основний капітал припадає від однієї третини до половини передбачених у моделі темпів зростання. Однак, за допомогою такої моделі можна пояснити не більш 20% темпів зростання. Це означає, що значна частина економічного зростання пояснюється іншими чинниками, а на частку інвестиційного зростання припадає від 1% до 6% середнього зростання розвинених країн протягом останніх 30 років [4, С. 24]. За іншими даними, 1% збільшення інвестицій забезпечує приблизно 0,2% зростання ВВП [5, С. 296]. Отже, не можна зробити однозначного висновку про те, чи можна, збільшуючи інвестиції, досягти стійкого зростання. Проте зрозумілим є те, що важливим є не лише рівень інвестицій, але і якість та ефективність їхнього розміщення. Стратегічні й поточні інвестиційно–інноваційні проблеми економічного розвитку набувають специфічного характеру у період ринкової трансформації України. Очевидним і зрозумілим є те, що розв’язання проблем інвестиційного процесу – одна з основних запорук здійснення ринкових реформ і досягнення пов’язаних із ними успіхів у розвитку економіки та підвищення життєвого рівня.

В Україні обсяги капіталовкладень за рахунок коштів державного бюджету у трансформаційний період значно скоротилися. Розв’язання проблем пошуку джерел фінансування державних інвестицій в економіку, збільшення їхніх обсягів, підвищення ефективності використання державних інвестиційних ресурсів потребує консолідації зусиль держави і приватного сектору в інвестиційному процесі, створення відповідних фінансових інститутів. Необхідним є зосередження коштів на розвиток економіки у спеціальному Фонді розвитку (Інвестиційному фонді), який має бути важливим інструментом інвестиційно–інноваційного орієнтованого сценарію довгострокового розвитку української економіки [6]. Необхідно законодавчо визначити дохідні джерела Фонду розвитку, доходи Фонду мають бути власністю держави, яка вирішуватиме, які кошти спрямовувати на інвестиційні цілі на безоплатній і безповоротній основі, а які – на основі платності й поворотності. Напрями використання коштів теж мають бути затверджені законодавчо. Завданням Фонду розвитку є: акумуляція інвестиційних ресурсів держави; державна підтримка пріоритетних і перспективних напрямів розвитку економіки; забезпечення цільового й ефективного використання фінансових ресурсів держави; узгодження державного і приватного інвестування; посилення контролю за ефективністю витрачання державних інвестиційних ресурсів.

Проаналізуємо динаміку інвестицій в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств за період з 2002 р. по 2012 р. (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка інвестицій в основний капітал за рахунок власних коштів підприємств

Роки	Обсяги інвестицій , млрд. грн.
2002	37,2
2003	51
2004	75,7
2005	93,1
2006	125,3
2007	188,5
2008	233,1
2009	151,8
2010	150.7
2011	145,3
2012	140,1

Як видно з таблиці 1 обсяги інвестицій далеко не відповідають потребі. Найкраща ситуація склалася у 2008 р, коли в основний капітал було вкладено 233,1 млрд. грн., але й тоді ця сума була нижче за необхідну на 86,9 млрд. грн. Внаслідок кризових явищ в економіці в 2009 – 2011 рр. інвестиції зазнали катастрофічного спаду і не покривали навіть половини з необхідного обсягу. Згідно з прогнозами, при зберіганні тенденцій 2002 – 2008 рр. в найближчі роки обсяг інвестицій перевищив би 200 млрд. грн. З урахуванням динаміки останніх років та без суттєвих змін стану економіки в найближчі роки слід розраховувати на подальше скорочення обсягів інвестицій в основний капітал.

Пріоритетні напрями витрачання коштів у виробничій сфері мають базуватися на принципових засадах стратегії промислової інвестиційно–інноваційної політики держави – забезпеченні модернізації та структурної перебудови виробничого потенціалу, ефективному освоєнні науково–технічних розробок, утвердженні на цій основі України як високотехнологічної і конкурентоспроможної держави.

Висновок. Таким чином, в Україні є необхідним і доцільним створення Фонду розвитку як інструменту ефективної інвестиційної політики держави, а також проведення якісної перевірки щодо існуючої системи формування та підтримання інвестиційного клімату України, що сприятиме залученню коштів приватних та іноземних інвесторів, підвищенню конкурентоспроможності й економічному зростанню.

Література:

1.http://www.president.gov.ua

2. Жаліло А.Я. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. – К.: НІСД, 2003. – 362 с.

3. Байзаков С. Казахстанский опыт: системные принципы экономического управления. – Астана, 2008. – 28 с.

4. Филин С.А. Стратегическое управление инвестиционной деятельностью при переходе экономики на инновационныйттип развития // Финансы и кредит. – 2003. – №4 (118). – с. 20 – 31.

5. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 1998. – 400 с.

6. Баятова И.М., Строков А.И. Государственные финансы и управление ими в Великобритании на современном этапе // Финансы и кредит. – 2002. – №22. – с. 96 – 103.