Економічні науки/16. Макроекономіка

К. е. н., доц. Павлюк Тетяна Іванівна, Лобозінська Інна Петрівна

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Безробіття в Україні та шляхи його подолання

В сучасних умовах розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття.

Дослідження проблеми безробіття в Україні в сучасних соціально-економічних умовах є досить актуальним. Особливої уваги потребують питання щодо дотримання принципів гідної праці, гарантування соціального захисту, дотримання загальних прав людини в соціально-трудовій сфері, впорядкування міжнародних міграційних потоків. З одного боку, безробіття вважається важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великою суспільною проблемою.

Проблема безробіття в Україні та шляхи її подолання розглядалися у роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: Л. Вальнева, С. Йолкіна, О. Грішнова, Л. Гальківа [2], Л. Безтелесної [1], Г. Левчук [3], Н. Нижник, Г. Теренс, К. Лопатіної [4], O. Пазюк [5] та ін. Проте дана тема продовжує залишатися актуальною і потребує подальших досліджень.

Метою дослідження є аналіз причин виникнення і поширення безробіття в Україні, виявлення методів його подолання в сучасних економічних умовах.

Безробіття – це соціально-економічне явище, для якого характерно незайнятість частини робочої сили (економічно активного населення) у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. Причин безробіття дуже багато, одними з яких є: спад економіки; структурні зрушення; технологічний прогрес та запровадження нових технологій [4].

Загалом безробіття є не випадковим явищем, а закономірним, воно породжене процесом накопичення капіталу в умовах ринкової економіки, що основана на приватній власності на засоби виробництва. Саме за таких умов ринкова економіка породжує такий показник, як безробіття, що є неминучим у даному випадку і одночасно вважається неодмінною умовою її нормального функціонування.

Україна належить до країн світу, де сформовані висококваліфіковані трудові ресурси практично для всіх галузей господарства. Вирішити більшість проблем трудових ресурсів можливо тільки завдяки прискоренню темпів будівництва ринкової соціально- орієнтованої економіки, розробці на державному рівні механізмів захисту населення від безробіття.

Розвиток економіки будь-якої держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Тому можливість займатися ефективною працею, забезпечення зайнятості та її регулювання можна розглядати як чинник забезпечення стійкого економічного зростання держави [1].

Основними проблеми виникнення безробіття є:

– проблема молодіжного безробіття, адже молодь без досвіду роботи зазнає найбільших труднощів з пошуку роботи, особливо офіційного працевлаштування;

– структурні зрушення (міжгалузеві, внутрішньо-галузеві, регіональні) в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств;

– проблеми безробіття серед людей старшого віку;

– відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

– політика уряду в галузі оплати праці;

– скорочується купівельна спроможність населення;

– бюджет втрачає платників податків;

– сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях;

– зміни в демографічній структурі населення;

– рух робочої сили (професійний, соціальний, регіональний) [5].

Аналіз безробіття в Україні станом на 2000 –2012 наведений в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка кількості зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості [6].

(на кінець звітного періоду; осіб)

Рік	Всього	у тому числі
		особи, які не були зайняті до 1 року	у т. ч. за причинами незайнятості				особи, які не були зайняті з різних причин більше 1 року
			вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права не пенсію	звільнені за власним бажанням	випускники навчальних закладів	не зайняті з інших причин
2000	33905	26451	5822	9934	1414	9281	7454
2001	32383	26823	4792	7747	1099	13185	5560
2002	37344	29226	3188	7481	1038	17519	8118
2003	42156	34149	2809	6128	1051	24161	8007
2004	43712	36775	2152	5758	958	27907	6937
2005	40169	34815	1557	4363	783	28112	5354
2006	33740	30031	1796	3391	594	24250	3709
2007	29713	26955	1123	2827	413	22592	2758
2008	37853	34121	942	3359	578	29242	3732
2009	25625	23643	2417	2956	649	17621	1982
2010	24820	22385	963	2640	888	17894	2435
2011	23703	21379	971	2583	700	17125	2324
2012	24850	22622	1275	2628	564	18155	2228

Отже, за даними табл. 1 можна сказати, що рівень безробіття в Україні, починаючи з 2000 р. має перемінний характер. Загалом, у період 2000-2005 рр. безробіття поступово зростало, а в 2006-2007 рр. знизилося. Серед головних причин високого рівня безробіття можна виділити низьку заробітну плату, неспроможність знайти роботу, не відповідність кваліфікаційного рівня вимогам роботодавця та ін..

У 2008 р., в порівнянні з 2007 р., кількість безробітних збільшилась на 8140 осіб, що було спричинено економічною кризою. Якщо  розглядати причини безробіття, то найбільшу частину у 2008р. займають безробітні звільнені за власним бажанням. Причинами даного зменшення є  скорочення заробітної плати, безстрокові відпустки та ін.

Після економічної кризи рівень безробіття в Україні поступово зменшився завдяки частковій підтримці безробітних, збільшенню кількості робочих місць, затвердженню програм професійної перепідготовки робітників тощо.

Якщо розглядати 2013 р., то, слід зазначити, що рівень безробіття поступово зростає, порівнюючи з 2012 роком. За останніми даними Держкомстату найвищий рівень безробіття зафіксований у Чернігівській – 11,2%, Рівненській – 11,1%, Тернопільській – 11,0% та Житомирській – 10,9% областях, а найнижчий у м.Київ – 6,2%, АР Крим – 6,7%, Одеській області – 6,8% та м.Севастополь – 6,9%. Дану ситуацію ми можемо спостерігати у 2012 році, а в 2008 у певній мірі перелік лідерів відрізнявся від географії безробіття у 2013 році, найвищі показники рівня безробіття належали Чернівецькій – 10,9%, Черкаській – 10,5% та Тернопільській – 10,4%, найнижчі м.Київ – 3,2% та м.Севастополь – 4,1%, Дніпропетровській області – 5,6% [6].

Запорукою вирішення проблеми безробіття в Україні є розробка і реалізація широкого комплексу відповідних заходів, насамперед, у соціально- трудовій сфері. Слід посилити увагу щодо оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття.

Основними напрямками вирішення проблеми безробіття в нашій країні можуть бути:

- збільшення державного фінансування програм професійного навчання;

- надання податкових пільг для підприємств з високою часткою зайнятого населення;

- збільшення фінансування заходів щодо надання ефективної підтримки пошуку робочих місць безробітним;

- преміювання підприємств, які сплачували страхові внески протягом більше, ніж двох років, без звільнень робітників;

- надання податкових кредитів підприємствам за кожне нове створене робоче місце;

- відповідність держзамовлення на підготовку спеціалістів у відповідності із реальним станом попиту на робочу силу [2];

- стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу;

- надання підприємцям субсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведення частини працівників на скорочений робочий день;

- стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшого працевлаштування додаткової робочої сили;

- залучення приватного (як вітчизняного, так і іноземного) капіталу в райони зі стійким рівнем безробіття;

- заходи щодо квотування робочих місць для представників найуразливіших груп на ринку праці, безвідсоткові кредити, що надаються безробітним, які започатковують власний бізнес.

Запорукою вирішення проблеми безробіття в Україні є розробка і реалізація широкого комплексу відповідних заходів, насамперед, у соціально-трудовій сфері. Слід посилити увагу щодо оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити приховане безробіття [3].

Отже, проблема безробіття є досить актуальною на сьогоднішній день і вимагає розробки та реалізації соціальних гарантій як від держави, так і від регіональних органів влади. Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Проблема безробіття – це проблема, яка потребує негайного вирішення і глибокого наукового аналізу та вироблення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економіно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально – допустимого рівня.

Література:

1. Безтелесна Л. І. Державне регулювання зайнятості : підручник [для студ. вищих навч. закл.] / Л. І. Безтелесна, Г. М. Юрчик / Національний ун-т водного господарства та природокористування. – Рівне : НУВГП, 2006. – 210 с.

2. Гальків Л.І. Втрати людського капіталу: чинник безробіття/ І.Л. Гальків//Економіка і регіони. – 2009. – С.110-113.

3. Левчук Г. В. Сучасні проблеми, тенденції та аналіз безробіття населення в Україні / Г. В. Левчук // Вісник Бердянського університету економіки. – № 3(7). – 2009. – С. 75–79.

4. Лопатіна К. А., Стан тв напрями ліквідації проблеми безробіття в Україні/ К. А Лопатіна // Управління розвитком. – 2011. – №16(113). С. 85–86.

5. Пазюк О. Проблеми безробіття в Україні / О. Пазюк, О. Пономарьова // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. – 310.

6. Статистичні дані Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.