Економічні науки / 1. Банки і банківська система.

К. е. н., доцент Мироненко М. Ю., студентка Тромсюк О. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Сучасні тенденції формування кредитних ризиків в Україні

Постановка проблеми. Кредитні операції є основним джерелом доходів банків, і відтак супроводжуються підвищеним ризиком. Кредитний ризик банків виявляється у вигляді проблемних кредитів, прострочених заборгованостей та недіючих кредитів. Вони в значних обсягах здатні суттєво погіршити фінансовий стан банків у наслідок втрати дохідних активів, що відповідно негативно впливає на рентабельність, гальмує кредитну активність і тисне на ліквідність банків. Тому, актуальним є вивчення кредитних ризиків, його видів та факторів формування з метою передбачення, попередження та зниження ризику банку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання визначення сутності кредитного та ризику управління кредитним ризиком вивчали та присвячували праці такі вітчизняні науковці, як: О. Вовчак, В. Вітлінський, В. Галасюк, А. Єпіфанов, В. Міщенко, Л. Примостка, І. Сало, Л. Слобода. Серед відомих західних авторів особливо значимі праці Л. Гітмана, Б. Едварда, Г. Марковіца, Дж.Маршалла, П. Роуза, Дж. Сінкі, У. Шарпа, П. Самуельсон, та ін.

Метою дослідження є розкриття сутності кредитного ризику, розгляд джерел та факторів, які визначають його.

Основні результати дослідження. Кредитний ризик виник історично першим серед фінансових та за своїм обсягом є дуже суттєвим. Він присутній в усіх видах діяльності банківських установ та пов’язаний з кредитною діяльністю. Отже, кредитний ризик характеризує економіко-правові відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів. У найширшому розумінні кредитний ризик – це невизначеність щодо повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов’язань згідно з умовами кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів по ньому у встановленні договором строки. На таке розуміння кредитного ризику, визначаючи класифікаційні ознаки загального ризику, вказував Дж. Кейнс, підкреслюючи, що ризик «заємодавця» - це ризик неповернення кредиту [1, c.59]. Відповідно, кредитний ризик може тлумачитись як можливе зниження прибутку банку і навіть втрата частки акціонерного капіталу внаслідок неспроможності позичальника відшкодовувати й обслуговувати отриманий кредит.

У Постанові Правління Національного банку України надається наступне визначення кредитного ризику: "Кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком (його підрозділом) або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання." [2]

Держава приймає відповідні заходи щодо зниження негативної тенденції у банківському секторі. Так, створення необхідних умов для зниження частки проблемних активів у загальному портфелі активів банків було визнано одним з пріоритетів Програми економічних реформ на 2010-2014, спонукало активне очищення балансів банків від «токсичних» активів та дозволило у 2011-2012 зменшити обсяг проблемної заборгованості в кредитних портфелях банків на понад 12 млрд.грн. (з 84,9 млрд.грн. на 01.01.2011 до 72,5 млрд. грн. на 01.01.2013) [3] .

Однак, повинні вживатися заходи зменшення кредитних ризиків і в банківських установах. Оскільки, для них це означає загрозу втрати чи часткової втрати коштів, наданих у користування. Тому для глибшого розуміння сутності кредитного ризику визначимо його джерела та фактори виникнення. У науковій літературі даному питанню приділяється достатня увага. Так,
В.А. Чернов розділяє фактори ризику за ступенем керованості на три групи: керовані, регульовані фактори (що характеризують якість роботи колективу, якість управлінської роботи), умовно нерегульовані, важко регульовані (фактори й умови, що залежать в основному від передісторії функціонування аналізованого банку); некеровані, нерегульовані фактори (фактори й умови, що не можуть бути змінені суб'єктом керування).

До ризикоутворюючих факторів кредитного ризику належать:

значний обсяг кредитів, наданих вузькій групі позичальників або галузей, тобто концентрація кредитної діяльності комерційних банків у якому-небудь сегменті економіки;

часта зміна кредитної політики;

висока частка кредитів, що приходяться на позичальників, які мають певні фінансові труднощі;

концентрацій діяльності банку в маловивчених, нових, нетрадиційних для банку сферах діяльності;

зростання частки нових позичальників: надмірна довіра до забезпечення кредитів;

незадовільна диверсифікація кредитного ризику;

високий рівень негативно класифікованих активів;

агресивне розширення обсягів кредитування щодо структури, термінів, рівня зростання або способів розрахунків; зростання відношення кредитів і кредитних зобов'язань до регулятивного капіталу і до загальних активів банку;

відсутність адекватної або достатньої інформації для аналізу і розуміння параметрів кредитного ризику;

неправильне відображення внутрішніми рейтингами класифікації якості кредитного портфеля, недоліки в методології розрахунку резервів під можливі втрати по активних операціях: наявність великої кількості виключень з належних процедур і практики здійснення активних операцій та ін. [4]

Кредитний ризик доцільно розділяти на індивідуальний та портфельний кредитні ризики. Кредитний ризик за конкретною кредитною угодою (індивідуальний) – імовірність понесення банком збитків від невиконання позичальником конкретної угоди. 

Кредитний ризик за всім портфелем – це середньозважена величина ризиків за всіма угодами кредитного портфелю, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля [5].

Фактори кредитного ризику носять як зовнішній характер стосовно банку та контрагентів середовища, так і внутрішній. Фактори, що носять зовнішній характер, пов'язані з можливістю реалізації кредитного ризику, що не залежить від діяльності персоналу кредитного підрозділу банку (стан економічного середовища, кон’юнктура).

Характеристику зовнішніх загальних та специфічних факторів індивідуального кредитного ризику представлено у таблиці 1.

Таблиця 1

Характеристика зовнішніх факторів індивідуального кредитного ризику банку

Види ризику	Характеристика джерела
1. Ризик, пов’язаний із позичальником, гарантом, страховиком
1.1. Об’єктивний (фінансових можливостей)	Нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов’язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів
1.2. Суб’єктивний (репутації)	Репутація позичальника (гаранта, страховика) в діловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов’язання
1.3. Юридичний	Недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страховика
2. Ризик, пов’язаний із предметом застави
2.1. Ліквідності	Неможливість реалізації предмета застави
2.2. Кон’юнктурний	Можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди
2.3. Загибелі	Загибель предмета застави
2.4. Юридичний	Недоліки в складанні і оформленні договору застави
3. Системний ризик	Зміни в економіці, які можуть вплинути на фінансовий стан позичальника
4. Форс-мажорний ризик	Природні катаклізми, воєнні дії та акти громадського протесту

Продовження таблиці 1

5. Політичний	Політичне становище в країні; вплив міжнародних інститутів; рівень криміногенності в країні
6. Законодавчо-регулюючі	Законодавчо-нормативна база регулювання діяльності банків; характер регулювання НБУ кредитної діяльності банків; стан судової та виконавчої систем; законодавче регулювання діяльності позичальників

Фактори, що носять внутрішній характер, навпаки, пов'язані з кредитною діяльністю банку, тобто помилками персоналу, допущеними в ході оформлення кредитної документації, помилками при оцінці кредитоспроможності позичальника, порушеннями посадових інструкцій і помилками, закладеними в самих правилах здійснення кредитування та ін. [6].

Склад загальних внутрішніх факторів індивідуального кредитного ризику банку та їх характеристика представлена в таблиці 2.

Таблиця 2

Характеристика внутрішніх загальних факторів індивідуального кредитного ризику банку

Фактори	Характеристика
Стратегічні	Вид та спеціалізація банку; стратегічні напрями кредитної політики; цінова політика; толерантність до ризику
Організаційні	Наявність положень кредитування та регулювання кредитних ризиків; наявність відділу управління ризиками; ефективний розподіл повноважень та відповідальності між працівниками
Управлінські	Кваліфікаційний рівень, компетенція та досвід роботи фахівців; технічне та юридичне забезпечення кредитної діяльності
Інформаційні	Достовірність та повнота інформації про позичальників; своєчасність та якість внутрішньої управлінської інформації; рівень технічної обробки інформації та автоматизації даних
Методологічні	Наявність внутрішньої нормативної бази регулювання кредитних ризиків; існування ефективної методики оцінювання факторів ризиків; адекватність діючих методик сучасній ситуації у сфері кредитування

Фактори, які впливають на портфельний кредитний ризик також можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносяться: фінансові фактори (встановлення лімітів, оцінка джерел погашення кредитів, валюта виданих кредитів і т.д.) та нефінансові фактори (стратегічні, організаційні, інформаційні, методологічні та управлінські). До зовнішніх належать: прямі (кредитоспроможність позичальника, забезпечення кредиту, страхування кредиту, порука та гарантія за кредитом та інші) та непрямі (економічна ситуація в країні, політична ситуація в країні, рівень соціальної напруженості в суспільстві, форс-мажорні обставини та інші).

В даний час ми можемо спостерігати наступну ситуацію що склалася у банківському секторі України. Згідно з даними НБУ за 7 місяців 2013 року загальний обсяг кредитів зріс на 3,3% до 836 мільярдів гривень, при чому обсяги кредитування населення збільшилися всього на 1,5% до 186 мільярдів. До того ж обсяг прострочених кредитів становить 76,566 мільярдів гривень - 9,1% від загального кредитного портфелю. Історичний максимум показника становив 11,2% на початку 2011 року, як це показано на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка обсягу простроченої заборгованості, мільйони гривень

Структуру прострочених кредитів НБУ розкриває лише у розрізі галузей нефінансових корпорацій - 54,8 мільярда гривень, тоді як обсяги прострочених позик за іпотечними споживчими, муніципальними і державними кредитами не оприлюднюються регулятором.

Щодо недіючих кредитів, то за 4 квартал 2012 року вони суттєво зросли: з 118,6 до 169,3 мільярда гривень. Проте НБУ та банківські асоціації запевняють, що це сталося не через погіршення реальної якості активів, а внаслідок запровадження нової класифікації кредитів відповідно до вимог постанови НБУ №23 від 25 січня 2012 року.

Так, у першому півріччі 2013 року обсяг недіючих кредитів, розрахованих за новою методикою поступово знизився на 4,3 мільярди гривень, що підтверджує технічний характер збільшення на початку року.

Офіційні дані свідчать, що відношення недіючих кредитів до кредитного портфелю лишається досить високим, перебуваючи біля відмітки 20%. Дана цифра, на відміну від офіційного рівня прострочених кредитів, більш наближена до оцінок частки проблемних кредитів, озвучених міжнародними рейтинговими агенціями S&P (20%), Moody 's (35%), Fitch (20% NPL і 25-30% "потенційно проблемних" кредитів) [7].

Якщо не вжити відповідних заходів, то це призведе до руйнування банківської системи і, як наслідок, ліквідація банків. Таку негативну динаміку ми вже можемо спостерігати. Так, за 2009-2013 рр. ( станом на 28 липня 2013 року) 18 банків знаходяться на ліквідації [8].

Висновок. Кредитні ризики є невід’ємною частиною діяльності банків. Оскільки їх усунення є неможливим (та недоцільним), то банки намагаються звести до мінімуму кредитні ризики. Для цього, в першу чергу, здійснюється аналіз факторів виникнення кредитного ризику банку, а потім приймаються відповідні заходи (методи управління ризиком). Це дає можливість більш обґрунтовано визначати заходи з управління кредитним ризиком та зосередить увагу керівництва банку на тих аспектах його діяльності, що мають відношення до появи даного ризику.

Література

1. Потійко Ю. А. Теорія і практика управління різними видами ризиків в комерційних банках / Ю. А. Потійко // Вісник НБУ. – 2009. – № 4. – с. 58-60.

2. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" // Постанова Правління Національного банку України від 15.03.2004 №104

3. УКБС: Проблемні борги залишать Україну без іноземного капіталу / Український кредитно-банківський союз [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kbs.org.ua/index.php?get=14&id=7129

4. О.Ф. Андросова, І. В. Михайлова. Чинники формування кредитних ризиків та їх наслідки для банківської системи України в умовах фінансової кризи / О.Ф. Андросова, І. В. Михайлова // "Ефективна економіка" [Електронний ресурс] :
ел. наук. фах. видання. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=142.

5. Юрін Є. Г., Лосинська Н. О. Кредитний ризик як невід’ємна частина банківської діяльності / Є. Г. Юрін, Н. О. Лосинська // Образование и наука без границ [Електронний ресурс] – 2011. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10_NPE_2011/Economics/1_82566.doc.htm

6. Н. П. Верхуша. Сутність кредитного ризику банку та його фактори // Вісник НБУ [Електронний ресурс] – 2011. –№ 2. – Режим доступу: http://lib.uabs.edu.ua/library/Visnik/Numbers/2_31_2011/31_03_04.pdf

7. Роман Корнилюк, Євген Шпитко. Рейтинг проблемності кредитних портфелів – 2013 // Інтернет-видання "Реальна економіка" [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://real-economy.com.ua/publication/ratings/43756.html

8. Перелік банків України, які знаходяться на ліквідації : за станом на 28.08.2013 / Національний банк України : офіційне інтернет-представництво
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75473&cat_id=40259