Экономические науки / 1. Банки и банковская система

к.т.н., доцент Чубатюк В. М., Малецький О.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми формування й реалізації ефективної кредитної політики банку та шляхи їх вирішення

Кредитна політика, будучи складовою частиною стратегії комерційного банку, визначає напрями його діяльності у сфері кредитно-інвестиційних операцій та розробку процедур, що забезпечують максимально можливу доходність за кредитними операціями при допустимому рівні ризиків. Проблеми розробки і реалізації ефективної кредитної політики кожним комерційним банком мають актуальне значення у зв’язку з істотним розширенням кредитних джерел фінансування реальної економіки в забезпеченні відтворювальних процесів.

Чіткий і детальний опис кредитної політики має важливе значення для будь-якого банку. У ньому розкривається зміст усіх процедур кредитування та обов’язки співробітників банку, пов’язаних з цими процедурами. Дотримання положень кредитної політики дозволяє банку сформувати такий кредитний портфель, який сприяє досягненню завдань, поставлених у банківській діяльності. До таких завдань відносяться забезпечення прибутковості банку, контролю за управлінням ризиками, дотримання вимог законодавства у банківській сфері [1, с. 121].

Для вироблення ефективної кредитної політики необхідно визначити пріоритетні напрями роботи банку з урахуванням стану ринку банківських операцій і послуг, рівня конкуренції, можливостей самого банку.

В кредитной политике формулируется общая цель и определяются пути ее достижения [2]:

− пріоритетні напрями кредитних вкладень по галузевій приналежності, юридичному статусу;

− прийнятні для банку види позик і кредитних рахунків;

− позики, від яких банк вважає за краще утримуватися;

− переважний круг позичальників;

− небажані для банку позичальники по різних категоріях;

− політика в сфері надання кредитів фізичним особам;

− комплекс заходів по контролю за якістю кредитного портфеля.

Таким чином, кредитна політика комерційного банку, будучи основним елементом процесу підвищення ефективності кредитного портфеля, визначає довгострокові цільові установки банку в цій сфері діяльності, враховуючи загальну спрямованість функціонування банківської установи.

Кризові явища викликали зміни в економіці країни, її фінансових інститутах, з’явилися проблеми, які необхідно негайно вирішувати. Однією з гострих проблем у банківській сфері, яка вимагає кардинальних змін і нововведень, є необхідність зміни кредитної політики вітчизняних комерційних банків у бік забезпечення її збалансованості. Ця проблема може бути викликана деякими негативними чинниками, такими як: недолік ліквідності у банків і підприємств, криза довіри між відносинами клієнтів і банків, низька доступність кредитів та їх підвищена вартість через збільшених ризиків, зниження платоспроможного попиту на кредитні продукти, значне падіння цін як на товари, сировину і матеріали, так і на активи, підвищені коливання курсів усіх валют [3].

Серед інших проблем, що заважають комерційним банкам формувати та реалізовувати ефективну політику, на нашу думку, слід виділити:

1) «непосильний» обсяг ризиків: банки можуть переймати на себе ризики будь-яких галузей, секторів, проектів лише в тому випадку, якщо частину цих ризиків візьме на себе держава;

2) реструктуризація простроченої заборгованості: вирішуючи проблему простроченої заборгованості сьогодні, через деякий час може виникнути проблема повторної реструктуризації, таким чином позичальник може «звикнути» до пільгових умов кредитування і перестати реально відноситися до своєї заборгованості, розраховуючи на лояльність банку;

3) низька підготовка кадрів: при будь-якій стратегії розвитку персонал відіграє дуже важливу роль;

4) низька інформаційної безпеки: від безперебійної та захищеної роботи автоматизованих банківських систем нині залежить сама можливість банку обслуговувати клієнтів, працювати на фінансових ринках і забезпечувати належний облік операцій, що проводяться;

5) «слабкий» банківський маркетинг: потенційні клієнти банківських послуг часто навіть не знають назви банків, їх програми і кредитні послуги.

Проаналізувавши усе вищесказане, можна зробити наступні висновки:

По-перше, сучасна стратегія банків у сфері кредитування потребує істотного коригування з метою більшої спрямованості на потреби реального сектора економіки і, передусім, на задоволення інвестиційних потреб.

По-друге, стратегія банків у сфері кредитування має бути спрямована на аналіз інноваційних можливостей потенційних позичальників.

По-третє, потрібний систематичний (у режимі моніторингу) аналіз макроекономічної інформації з метою поліпшення галузевої структури кредитного портфеля, пошуку перспективних клієнтів в різних галузях і секторах економіки.

По-четверте, доцільне створення потужної регіональної міжбанківської інфраструктури рейтингового контролю за якістю клієнтів, створення атмосфери «інформаційної прозорості», особливо в сфері ділової репутації потенційних позичальників (того, що на Заході входить в поняття goodwill).

Що стосується комерційних банків, то в їх діяльності простежуються певні особливості:

− банки зацікавлені в кредитуванні, тобто вони прагнутимуть покращувати як методологічну, так і нормативну бази, для того, щоб отримувати від кредитування ще більше вигоди;

− комерційні банки вважають за краще видавати короткострокові кредити, а не довгострокові, зважаючи на нестабільність економічної ситуації в країні;

− великі банки вважають за краще не займатися кредитуванням малого підприємництва, а мати справу з більшими суб’єктами;

− у сфері малого підприємництва кредитування розвивається найбільш швидкими темпами, оскільки кредити у сфері малого підприємництва є більш ніж затребуваними;

− спостерігається тенденція до зниження процентних ставок за кредитами внаслідок збільшення пропозиції кредитів з боку банків.

Отже, напрямами вирішення проблем формування й реалізації ефективної кредитної політики будь-якого комерційного банку виступають [4, с.158]:

1) прийняття банком ризику тільки після його детального аналізу;

2) неприйнятність ризику, який ставить банк в залежність від декількох дуже великих клієнтів;

3) проведення активної роботи по збільшенню і поліпшенню якості кредитів, структури активів і пасивів та скороченню інвестицій в основні засоби;

4) ухвалення рішення про видачу кредиту на основі не лише оцінки і аналізу запоруки, але й розрахунку майбутніх грошових потоків і прибутковості позичальника;

5) диференціація кредитного портфеля за розміром кредитів, галузями і сегментами діяльності позичальників з метою скорочення ризику;

6) відвертання діяльності банку, пов’язаної з великими втратами через прийняття ризику: доходи повинні покривати підсумкову суму ризику;

7) встановлення кредитним комітетом лімітів кредитів і здійснення контролю над ними на усьому терміні надання позикових коштів;

8) отримання банком міжнародного кредитного рейтингу.

Необхідно відмітити, що не існує єдиної (однаковою) кредитної політики для усіх банків. Кожен конкретний банк визначає свою власну кредитну політику, враховуючи економічну, політичну, соціальну ситуацію в регіоні його функціонування або зважаючи на усю сукупність зовнішніх і внутрішніх ризиків, що впливають на роботу цього банку. Сукупний ризик банку підвищується, якщо останній не має власної кредитної політики, або має кредитну політику невисокої якості (суперечливу, неконкретну), або не зміг довести її основні положення до відома конкретних виконавців, що ставить під сумнів можливість її реалізації [5, с.7].

Виходячи з вищевикладеного, випливає, що формування й реалізація ефективної кредитної політики є найважливішим інструментом досягнення стратегічних цілей комерційного банку. Від її успішної реалізації багато в чому залежить фінансовий результат банківської установи.

Література:

1. Терехова Н. В. Кредитная политика как элемент оптимизации кредитного портфеля / Н. В. Терехова // Вестник Оренбургского государственного университета. – 2008. – №10. – С. 121-127.

2. Гребеник Т. В. Кредитная политика и задачи современного инновационного банка по формированию крдитного портфеля / Т. В. Гребеник // Науковедение: Интернет-журнал. – 2013. – №1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://publ.naukovedenie.ru.

3. Добрейкина Е. А. Проблемы обеспечения сбалансированной кредитной политики российских банков / Е. А. Дробейкина // Управление экономическими системами: электронный научный журнал. – 2013. – №50. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elibrary.ru.

4. Тейтельман Н. Е. Кредитная политика банка и ее совершенствование / Н. Е. Тейтельман, М. Н. Филиппов // Вестник Самарского госдарственного технического университета. Серия: Экономиеские науки. – 2012. – №1. – С. 154-159.

5. Долгова Л. А. Роль кредитной политики в определении приоритетных направлений развития банковской деятельности / Л. А. Долгова // Ученые записки Орловского государственного университета. Серия: Гуманитарные и социальные науки. – 2012. – №5. – С. 7-10.