Економічні науки/Фінансові відносини

Панкратова Д.М.

Київський національний економічний університет, Україна

Державний борг України його вплив на стан державних фінансів

Актуальність дослідження. Протягом останнього часу перед Україною надзвичайно гостро стоїть питання обслуговування боргових зобов’язань.

Для України управління державним боргом є комплексною проблемою, оскільки протягом останнього часу він є досить значним. Зважаючи на актуальність формування та управління державним боргом, цілком очевидно, що ці процеси є об’єктом уваги науковців, тому в західній фінансовій науці цим проблемам приділяють велику увагу.

Одним з перших вчених, які теоретизували базисні основи ролі запозичень уряду в економіці був А.Сміт. У своїй праці „Дослідження про природу і причини багатства народів”, обґрунтовуючи механізм „невидимої руки”, наголошував, що зростання державного боргу є недоцільним і може спричинити банкрутство держави.

Поглиблені дослідження у цій сфері здійснив Д. Рікардо. Він вивів так звану „Теорему еквівалентності”. Її суть полягає в тому, що фінансування дефіциту бюджету, як за рахунок позик, так і за рахунок збільшення податків, справляє однаковий вплив на поведінку економічних агентів; при цьому рівень споживання і рівень державних видатків залишаться однаковими.

К. Маркс у своїй праці „Капітал” наголошує на тому, що державні запозичення виступають засобом переміщення грошових ресурсів з виробництва у сферу непродуктивного державного споживання. Державний борг, на його думку, становить значну небезпеку у вигляді зменшення обсягів реального капіталу, який обслуговує виробництво, тобто бере участь у створенні нової вартості.

„Теорема нейтральності” А.Барро (доповнюючи „теорему еквівалентності” Д.Рікардо) стверджує, що внаслідок зростання відсоткових ставок з’являться додаткові стимули до заощаджень, які і компенсують зменшення вільних ресурсів внаслідок державних позик. Тому державний борг буде економічно нейтральним стосовно споживання, інвестицій і норми відсотка.

Бьюкенен Дж. в рамках своєї „Теорії суспільного вибору” підкреслює необхідність задоволення поточних потреб бюрократичних структур у видатках виключно за рахунок оподаткування; фінансування ж видатків, пов’язаних з віддачею у майбутньому, має проводитись у борговий спосіб. Тобто тягар створюють лише поточно спожиті запозичення.

Державний борг є невід’ємною складовою державних фінансів.

Державний борг - це загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [3].

Існує безліч чинників впливу на розмір державного боргу, основними з яких є:

§ обсяг ВВП. Обсяг державного боргу обернено залежить від обсягу ВВП – зі збільшенням розміру ВВП зменшується обсяг державного боргу.

§ розмір доходів держаного бюджету. При перевищенні видатків бюджету над доходами виникає дефіцит бюджету, що є однією з основних причин запозичень держави і чим менше розмір доходів державного бюджету країни, тим більше вона буде позичати для покриття дефіциту.

§ рівень інфляції. При високому рівні інфляції національна валюта знецінюється, а позики держави в іноземній валюті автоматично збільшуються, навіть, якщо країна не брала нових кредитів, обсяг державного боргу збільшиться.

§ дефіцит державного бюджету. При збільшенні дефіциту бюджету збільшується і заборгованість держави, і навпаки при меншому дефіциті або ж профіциті державний борг зменшується.

Граничний розмір внутрішнього й зовнішнього державного боргу встановлюється на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України [1].

Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України [1].

Формування державного боргу впливає на фінансову безпеку держави та визначає її боргову безпеку.

Державний борг виступає потужним фактором впливу на реальний розвиток чи занепад економіки.

Вплив державного боргу на економічний і соціальний розвиток держави має різний характер і наслідки:

§ по-перше, залучення державних позик під час економічних спадів перешкоджає різкому падінню сукупного попиту, що має стабілізувати національну економіку. Залучення зовнішніх позик можуть дати поштовх економічному зростанню;

§ по-друге, акумулювання вільних коштів на ринку державних запозичень сприяє стримуванню інфляції;

§ по-третє, ринок боргових зобов’язань держави створює конкуренцію на валютному ринку, що сприяє стабілізації курсу національної грошової одиниці;

§ по-четверте, державне запозичення витісняє приватні інвестиції;

§ по-п’яте , надмірне запозичення за кордоном робить країну вразливою до коливань кон'юнктури на світових товарних і фондових ринках та періодично призводить до боргових криз.

Таблиця 1

Темпи росту доходів, видатків державного бюджету, бюджетного дефіциту, державного боргу України, %

Показники	2009	2010	2011	2012
Разом доходів в т.ч.:	105,77	103,95	119,17	123,06
- загальний фонд	102,13	113,79	122,48	125,22
- спеціальний фонд	118,64	74,00	103,66	111,14
Разом видатків в т.ч.:	108,27	112,25	111,35	120,69
- загальний фонд	97,15	123,96	122,81	121,81
- спеціальний фонд	150,17	83,72	69,99	113,65
Дефіцит  бюджету в т.ч.:	126,15	167,13	67,00	109,80

Доходи та видатки державного бюджету України за період 2009-2012рр. (табл.1) мають тенденцію до зростання. Можна спостерігати, що протягом 2009-2012 рр. видатки завжди перевищували доходи.

У 2009-2010рр. випереджувальними темпами зростали видатки державного бюджету, у 2011р., навпаки, швидше збільшувались доходи.

Однак, у 2012 р. показники росту доходів та видатків майже зрівнялись.

Темпи росту дефіциту не мають єдиної тенденції (табл.1) : значне збільшення у 2010 році порівняно з 2009 році, помітне зменшення у 2011р, та знову збільшення обсягів у 2012 р.

Традиційним для вітчизняної економіки джерелом покриття бюджетного дефіциту є залучення позикових коштів, внаслідок чого виникає державний борг.

Таблиця 2

Динаміка та структура державного та гарантованого державою боргу України

за 2008-2012 роки

Показник	2008	2009	2010	2011	2012
Державний та гарантований державою борг, млрд. грн.	189,4	301,6	432,3	473,1	515,5
Державний борг, млрд. грн.	130,7	211,7	323,5	357,3	399,2
Структура, %	69	70	74,8	75,5	77,44
Внутрішній	44,7	91,1	141,7	161,5	190,3
Зовнішній	86,0	120,6	181,8	195,8	208,9
Гарантований борг, млрд. грн.	58,7	89,9	108,8	115,8	116,3
Стурктура,%	30,99	29,8	25,17	24,48	22,56
Внутрішній	2,0	14,1	13,8	12,2	16,2
Зовнішній	56,7	75,8	95,0	103,6	100,1
Частка державного та гарантованого державою боргу у ВВП,%	26,17	33,02	39,93	36,33	36,58

Аналізуючи динаміку та структуру державного боргу (табл.2), можна виявити стійку тенденцію до зростання – з 189, 4 млрд. грн. у 2008 році до 515, 5 млрд. грн. у 2012 році.

Ця тенденція є негативною, оскільки кошти отримані від державних запозичень фактично спрямовувались на фінансування поточних потреб державного бюджету України або на погашення раніше взятих позичок і не стимулювали розвитку вітчизняної економіки нашої держави.

Якщо говорити про частку гарантованого державою боргу, то вона невеликими темпами зменшується (з 31% у 2008 році до 22,56% у 2012 році), проте її розмір залишається ще значним для сучасного стану економіки України, оскільки викликає додаткові витрати у зв’язку з неплатоспроможністю позичальників.

На основі аналізу структури державного боргу України варто відзначити позитивні зрушення, оскільки в період 2008-2012 років спостерігається зростання частки внутрішнього державного боргу з 34,2 % до 47,67%. Проте частка зовнішнього державного боргу України залишається все ще значною (53,33 %), що несе за собою валютні ризики.

Отже, на основі проведеного аналізу показників державного боргу, можна виділити такі проблеми боргової безпеки як:

§ швидке зростання обсягів державного боргу як за абсолютною величиною, так і відносно ВВП;

· переважання зовнішньої заборгованості (52,33%) в структурі державного боргу, що являє собою фактичне вивезення капіталу з країни;

· значні розміри гарантованого державою боргу;

· неефективне використання запозичених коштів – кошти взяті в кредит, держава спрямовує на поточне споживання, а не в інвестиції для розвитку економіки.

Таким чином, можна виділити такі шляхи оптимізації механізму управління державним боргом України:

· зменшення боргового тиску на економіку;

· зменшити граничний рівень державного боргу до ВВП;

· здійснювати видачу державних гарантій лише у виняткових випадках, пов’язаних із реалізацією національних інтересів;

· спрямування державного кредиту на забезпечення розвитку національної економіки;

· зменшення частки зовнішньої заборгованості в загальній частці боргу країни;

· утримувати в економічно допустимих межах обсяг державного боргу.

Література:

1) Закон України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” від 06.12.2012р. №5515-VI.

2) Проект Закону України «Про державний борг і гарантований державою борг», реєстраційний номер 8637 від 07.06.2011.

3) Бюджетний кодекс України: за станом на 1 січн. 2011 р. / Верховна Рада України

4) Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.