Економічні науки /5. Управління трудовими ресурсами

К.е.н. Гузенко О.П., Антонюк Е.О.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ “Криворізький національний університет”, Україна

Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій, Україна

Інноваційний вектор розвитку економіки країни

За сучасних умов орієнтації економіки України на підвищення конкурентноздатності надзвичайно важливого значення набуває інноваційний вектор. За його допомогою проводяться здійснення прогресивних структурних у країні, відбуває ця суттєве оновлення реального сектору й загалом забезпечується сталий соціально-економічний розвиток держави.

Проблемами інноваційного вектору розвиту економіки країни присвячені дослідження цілого ряду відомих вітчизняних учених-економістів: І.А.Павленко [1], Л.І.Федулова [2], А.Є.Нікіфоров [3], П.П Микитюк [4] та інші. У їх наукових доробках доволі обширно розкривається вплив інноваційних сегментів на різні сфери економіки, проте плинність часу доводить необхідність продовження досліджень з огляду на сучасні умови.

Як стверджує І.А.Павленко [1] необхідність розвитку економіки України на інноваційній основі була задекларована наприкінці минулого століття. Науковець вважає, без наукових обґрунтувань і механізмів реалізації потрібних рішень ефективне розв’язання цієї проблеми практично неможливо.

Нагадаємо, термін “Інновація ” здебільшого розглядається з погляду конкретного суб’єкта підприємницької діяльності: як правило, інновація - це впровадження новації у вигляді нових технологій і послуг, організаційно - технічних і соціально - економічних рішень виробничого, адміністративного, правового, комунікативного та іншого характеру.

У своїй праці Л.І.Федулова [2] підкреслює, що економіка країни є інноваційною, якщо стабільне функціонування підсистем її виробництва і відтворення підсистеми життєзабезпечення доповнено процесами розвитку, що визначають спрямованість позитивних змін у цих підсистемах, а саме:

- освоєння продуктивніших технік й технологій;

- розширення і оновлення номенклатури виробництва;

- залучення в обіг нових ресурсів;

- використанням досконалих технологій

Дослідження показують, що Україна має не абиякий природний, промисловий, технологічний і науковий потенціал, однак детермінанти її конкурентних преваг недостатньо розвинені. Місце України на світовому ринку в майбутньому залежить насамперед від того, наскільки ефективно

розв’язуватиметься найближчими роками питання підвищення конкурентоспроможності її економіки на основі інновації.

На думку А.Є.Нікіфорова [3] держава відіграє провідну роль у розвитку національної інноваційної системи. Науковець констатує “…успішність інноваційної діяльності залежить від складної взаємодії таких факторів:

- інноваційного потенціалу суб’єкта господарювання;

- стану зовнішнього середовища;

- регулюючого впливу держави .”

Практика свідчить, технологічна багатоукладність української економіки обумовлює необхідність розроблення комплексу інноваційних стратегій, диференційованих для окремих видів економічної діяльності, що знаходиться на різних економічних рівнях.

До складу стратегій інноваційного розвитку економіки України А.Є.Никифоров [3] пропонує включати: стратегію використання природних ресурсів; стратегію “копіювання”; стратегію провідних технологій; стратегію технологічного прориву. Зазначені стратегії мають виступити ключовими складовими стратегії інноваційного розвитку як галузей економіки та регіонів, так і суб’єктів господарювання .

Справедливо відмічають С.В.Онишко, Т.В.Паєнтко, та К.І.Швабій [5] “…сьогодні розроблено багато різних схем, механізмів, моделей розвитку інноваційної діяльності, спрямованих на розширення можливостей економічного зростання”. Слід нагадати, їм передували складні процеси, які відображають всю складність і багатогранність форм інноваційного розвитку, зміни його концепцій у залежності від зміни моделей економічного зростання, змін зростання, змін характеру відтворення. При цьому, провідні вчені-економісти констатують той факт, що на якісно новий рівень розуміння ролі інновацій у процесі економічного розвитку вдалося вийти завдяки досліджуванням Р.Лукаса, який ввів у предметну область дослідження ефект впливу людського капіталу та ефективності його використання.[5]

Безумовно, всебічне використання наукових знань, творчого потенціалу людини дають можливість найбільш розвиненим країнам мати переваги в економічному розвитку перед іншими країнами.

За сучасних умов здобуття, використання та розповсюдження нових знань становить рушійну силу прискореного розвитку економіки, забезпечуючи високий рівень конкурентоспроможності країни, зростання якості життя. З цього витікає, що саме знання виступають стратегічним ресурсом інноваційного розвитку економіки України.

Таким чином, дослідження впливу інновацій на економічне зростання яскраво переконує, що подолання розриву між більш та менш розвиненими країнами сьогодні можливе лише шляхом інноваційного розвитку, що об’єднує економіку, наукові та різного роду дослідницькі центри, учбові заклади, тобто коли він буде мати системний характер. Для України необхідно більш активніше залучати наукові доробки, які присвячено удосконаленню діяльності пріоритетних галузей економіки. Така теза витікає з того, що наука становить важливий елемент системи інноваційного розвитку.

Література:

1. Павленко І.А. Інноваційне підприємництво у трансформаційній економіці України [монографія] / І.А. Павленко - К.: КНЄУ, 2007.-248 с.

2. Федулова Л.І. Інноваційна економіка :[підручник] / Л.І. Федулова – К.: Либідь, 2006. – 408 с.

3. Никифоров А.Е. Інноваційна діяльність:теорія і практика державного управління: [монографія] / А.Е. Никифоров – К.:КНЄУ,2010. - 420с.

4. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: [навчальний посібник] / П.П.Микитюк К.:Центр навчальної літератури,2007.- 400с..

5. Онишко С.В. Фінансові забезпечення інноваційної діяльності:[навчальний посібник] / С.В. Онишко, Т.В.Паєнтко, К.І.Швабій. – К.:КНТ 2008. – 256с.