Т.П. Гончаренко

к.е.н, доцент ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України»

ТРИВАЛІСТЬ СТАДІЙ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА: СПЕЦИФІКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАЛЬШОГО ВИКОРИСТАННЯ

Питання життєвого циклу промислового підприємства аналізуються з позиції стратегічного менеджменту, маркетингу, управління персоналом чи фінансів, які в подальшому в рівній мірі можуть застосовуватися з метою визначення економічного потенціалу підприємства в різні періоди його існування. Наряду з цим, постає проблема виявлення не лише на якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство, але й скільки коли воно ввійшло в цю стадію і скільки вона ще буде тривати. Отримання інформації такого роду на практиці дає можливість оцінити реальну ситуацію та побудувати систему заходів щодо управління промисловим підприємством.

Проблематика визначення тривалості стадій життєвого циклу промислового підприємства залишається досить актуальним, оскільки поряд з глобалізаційними та інтеграційними умовами світова фінансова економічна криза вплинувши з одного боку на промисловість в цілому, а з іншого – змінила тривалість стадій життєвого циклу окремих підприємств.

Досліджуючи динамічні умови розвитку зовнішнього середовища промислового підприємства (інтеграція ринків збуту, розвитку маркетингових комунікацій та інформаційних технологій, які направлені на наближення готової продукції до кінцевого споживача тощо) було виявлено, що запорукою успішного розвитку підприємства є побудова системи адекватних та своєчасних реакцій на зміни, які відбуваються в його оточенні. На сьогодні при формуванні напряму розвитку виробництва на промислових підприємствах головним орієнтиром виступають не зміни ринкової кон’юнктури, а його технічні можливості у виробництві. Такий підхід дає можливість оцінити лише внутрішній фактичний результат роботи, а не напрямки досягнення стратегічних цілей промислового підприємства.

Одним із інструментів, який доцільно використовувати при ідентифікації та проведенні аналізу процесів розвитку економічної системи є застосування моделі життєвого циклу. Вона дає можливість сформувати орієнтир подальших дій для промислового підприємства, які направлені на послідовні та цілеспрямовані пристосування до зовнішнього середовища.

В даний час в економічних науках опис життєвих циклів носить переважно якісний характер, а в практичній діяльності застосування моделі досить обмежено через недостатню опрацювання окремих методологічних моментів. На нашу думку, це стосується переважно визначення не лише стадії на якій знаходиться промислове підприємство, а саме визначення тривалості цих стадій, оскільки в більшості джерелах енциклопедичного характеру його прийнято трактувати як «період діяльності підприємства».

Доволі різноманітними є погляди науковців стосовного кількості етапів (від 2 до 10) та їх назв. На нашу думку, класичні етапи життєвого циклу (створення, ріст, зрілість та занепад) можуть в повній мірі описати промислове підприємство та на основі цих даних сформувати стратегічні орієнтири роботи. Поряд з цим, виокремлення й більшої кількості етапів життєвого циклу товарів лише дасть позитивний ефект – подрібнення деяких з основних етапів надасть можливість уточнити подальші орієнтири роботи промислового підприємства.

Тривалість кожного з етапів життєвого циклу підприємства в різних підходах є різною, причому структурне наповнення останньої стадії «занепад» має різне закінчення – старіння, вихід чи оновлення. На нашу думку всі ці розбіжності можливо пояснити наявністю різноплановістю об’єктів дослідження. Кожен з науковців вивчав проблему визначення тривалості дії стадій життєвого циклу на прикладі окремих галузей економіки. Поряд з цим, тривалість кожної з стадії життєвого циклу підприємства залежить від ряду екзогенних та ендогенних факторів. На нашу думку всі ці фактори можна поділити залежно від напряму впливу. Так, наприклад, прямо пропорційно тривалість стадії життєвого циклу підприємства залежить від розміру підприємства, його форми, різновиду та сфера діяльності, і обернено пропорційна економічній та політичній нестабільності в державі.

На нашу думку, поряд з виокремленими базовими чинниками, які впливають на тривалість стадій життєвого циклу промислового підприємства, слід зазначити і залежність їх від тривалості окремих стадій та в цілому життєвого циклу галузі, продукції та технології її виробництва.

Часовий лаг нормальної діяльності промислового підприємства залежить від стратегії оновлення як продуктів, асортиментного ряду так і технологій їх виробництва. Якщо промислове підприємство невзмозі вивести на ринок нову конкурентну продукцію, то ймовірність настання кризового стану підприємства в цілому є досить високою що може призвести до різкого настання останньої стадії життєвого циклу – занепад. Поряд з цим, в даній системі невід’ємне місце займає і життєвий цикл галузі: якщо галузь знаходиться на стадії створення чи стабільного розвитку, відповідно підприємство буде мати відповідні темпи розвитку, а тривалість стадій життєвого циклу значно збільшиться. За умови створення промислового підприємства на стадії спаду життєвого циклу галузі, загальна тривалість його стадій життєдіяльності скоротиться до часового лагу, який ще буде існувати галузь.

Підводячи підсумок зазначимо, що визначення тривалості стадій життєвого циклу промислового підприємства не залежить від кількості етапів та їх назв. В першу чергу вона залежить від факторів впливу на діяльність підприємства (зовнішнього та внутрішнього характеру) а також специфіки взаємодії чотирьох компонент системи життєвих циклів – галузі, підприємства, продукції та технології, що використовується підприємством для виробництва продукції. Подальші дослідження вирішення поставленої теми повинні бути спрямовані на визначення специфіки факторного впливу на кожну із стадій життєвого циклу промислового підприємства та визначити специфічні особливості виникнення різних комбінації взаємодії визначених чотирьох компонент системи життєвих циклів ієрархічних рівнів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загорський В. С. Системний аналіз категорії «розвиток» / В. С. Загорський, Є. М. Борщук // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_re/2010_7_3/1.pdf

2. Мильнер Б.З. Теория организации : Учебник / Б.З. Мильнер. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 558 с.

3. Портер М. Международная конкуренция. – М.: Международные отношения, 1993.

4. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: навчально-методичний посібник / Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М.. – К., КНЕУ, 2001.

5. Adizes I. The Corporate Lifecycle [Електронний ресурс] / Adizes I. // Режим доступу : http://www.adizes.com/corporate_lifecycle_overview.html.

6. Fox H. W. Profit Pointers for Product Managers / H. W. Fox // Advanced Management Jornal. – 1973. – Vol. 38. – P. 32-36

7. Lippitt G.L. Crises in a Developing Organization / G.L .Lippitt, W.H. Schmidt // Harvard Business Review. – 1967. – Vol. 45 N. 3. – P. 41-48

8. Moore G. Crossing the Chasm / G. Moore. – N. Y. : HarperBusiness, 1991

9. Penrose E. Biological Analogies in the Theory of the Firm / The American Economic Review. – 1952. – Vol. 42 N. 5. – P. 804-819