Экономика/ Маркетинг и менеджмент

Мазуренко А.М., Колесов О.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Зміст економічних методів управління та проблеми їх впровадження на підприємстві

Вступ. Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їх основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють колективи і окремих працівників в ефективній праці. Економічні методи правління – це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємства [4, c.453].

Результати дослідження. До економічних методів належать планування господарської діяльності, комплексні цільові програми, бізнес-планування в управлінні організацією, комерційний розрахунок, система внутрішніх економічних регуляторів.

Планування господарської діяльності посідає провідне місце серед економічних методів, оскільки спрямоване на розроблення стратегії й тактики управлінської та виробничої діяльності з метою досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів. Завдяки плануванню формується система визначальних показників для всіх сфер діяльності організацій, які охоплюють виробництво, реалізацію, закупівлю сировини, матеріалів і товарів, фінанси, робочу силу тощо [5, с. 30].

Метод комплексних цільових програм належить до дієвих економічних методів, спрямованих на вирішення проблем, що потребують спеціальних планових програм їх розв’язання, концентрування засобів і зусиль, окремого координаційного апарату. Становить собою комплекс взаємопов’язаних завдань, конкретних соціально-економічних, науково-технічних і організаційних заходів, сформованих на основі єдиної мети та зорієнтованих на певні терміни [2, с. 56].

Відправним пунктом планування при використанні цього методу є ціль чи група цілей, які конкретизуються у завданнях, і під реалізацію яких виділяються необхідні ресурси [5, с. 32].

В управлінській практиці широко застосовуються такі групи комплексно-цільових програм: народногосподарські програми; галузеві; регіональні та міжгалузеві програми для окремих об’єктів; програми розвитку підприємств, розроблення та впровадження окремих машин, технологій тощо [2, с. 58].

Ефективність реалізації плану чи комплексно-цільової програми залежить від механізму, що регулює систему економічних взаємовідносин на рівні окремих підприємств, організацій і галузей. Таким механізмом в умовах ринкової економіки є комерційний розрахунок.

Комерційний розрахунок ґрунтується на загальних принципах ринкової економіки: максимальній самостійності економічних суб'єктів; повній їх відповідальності за підсумки господарської діяльності; конкуренції виробників товарів та послуг; вільному ціноутворенні; відмові держави від прямої участі в господарській діяльності ринкових суб'єктів; соціальній захищеності громадян. Інакше кажучи, необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму регулювання економіки є наявність незалежних, самостійних суб'єктів ринкових відносин. Комерційний розрахунок застосовується у двох видах: як метод управління діяльністю цілим підприємством (повний комерційний розрахунок) і як метод управління його відносно самостійними структурними виробничими підрозділами (внутрівиробничий, внутріфірмовий комерційний розрахунок) [5, с. 35].

Бізнес-планування для забезпечення успішної реалізації проекту і залучення до його втілення інвесторів (банків, підприємств, організацій, фондів, громадян) має враховувати такі моменти: чітко формулювати сутність і мету задуму; переконливо обґрунтовувати можливість втілення підприємницької ідеї (проекту) в життя; впровадити схему реалізації цієї ідеї у виробничу практику; визначити переваги передбачуваного бізнесу перед конкурентами; містити аргументацію достатності ринку збуту для прогнозованої продукції; врахувати відповідність кваліфікації працівників та керівників організаційних структур підприємства організації бізнесу; визначити необхідний обсяг фінансових витрат для реалізації проекту; показати очікувані прибуток та рентабельність від його реалізації.

Економічні регулятори господарської діяльності виступають як система важелів непрямого економічного впливу держави і керуючих систем організацій для стимулювання різних напрямів виробничо-господарської діяльності суб’єктів підприємництва. Економічні регулятори поділяють на зовнішні (податки, умови кредитування, економічні пільги та санкції, регульовані ціни) та внутрішні (податки, збори, рентні платежі) [5, с. 35].

Висновки. В ринкових умовах особливе місце займають економічні методи управління виробництвом. Використання і удосконалення таких економічних важелів, як комерційний розрахунок, планування, механізм ціноутворення, розумне оподаткування допоможуть створити надійний, міцний економічний механізм діяльності підприємства.

Література:

1. Виханський О.С. Менеджмент: Підручник / Виханский О.С., Наумов А.И. - М.:Економіст, 2006. – 470 c.

2. Кредисов А. І. Менеджмент для керівників/ Кредисов А. І., Панченко С. Т., Кредисов В. А. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2001 – 556 с.

3. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Підручник. Видання 3-є, перероблене і доповнене/ Осовська Г.В., Осовський О.А.-К.:Кондор, 2008.-664с.

4. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2005. - 608 с.

5. Хміль Ф. І. Основи менеджменту: Підручник. - К.: Академвидав, 2005. - 608 с.