к.е.н. Даценко Г.В., Циганчук В.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київський національний торговельно-економічний університет

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

З метою підвищення ефективності управління державними фінансовими ресурсами необхідна наявність сукупності факторів, одним з яких є створення повноцінної системи державного фінансового контролю. Багато негативних моментів у розвитку економіки України (нецільове використання державних коштів, криза бюджетної та податкової систем, відтік капіталу за кордон тощо) переконливо продемонстрували, що економічній системі, об’єктивно необхідний фінансовий контроль з боку держави, а також в сучасних умовах, повинна зрости його роль. Водночас, набувають актуальності питання оцінки

ефективності державного фінансового контролю. Обсяг завдань, які покладаються на органи фінансового контролю, зумовлює використання широкого спектру критеріїв і показників при оцінці їхньої ефективності. Тому необхідна розробка комплексної науково-обґрунтованої методики оцінки ефективності державного фінансового контролю, результати якої сприятимуть забезпеченню неупередженою інформацією усіх зацікавлених осіб.

Метою даного дослідження є: визначення сутності і значення державного фінансового контролю і системи його органів у використанні і збереженні державних фінансових ресурсів, та окреслення заходів по підвищенню його ефективності.

Питання державного фінансового контролю є об’єктом постійної уваги вітчизняних і зарубіжних вчених. Розгляду окремих питань оцінки ефективності державного фінансового контролю присвячені праці науковців та практиків, зокрема, таких як Г. Атаманчука, О. Барановського, М. Білухи, О. Василика, Ю. Данилевського, О. Кулинича, В. Симоненка, І. Стефанюка, В. Федосова, C. Шохіна, В. Шутова та інших. Ними досліджуються питання визначення оптимальних критеріїв оцінки ефективності державного фінансового контролю.

На сьогодні науково обґрунтована методологія державного фінансового контролю перебуває на стадії становлення.

Оцінка показників ефективності роботи органів фінансового контролю потребує удосконалення. Оцінювати ефективність роботи органів фінансового контролю тільки на підставі виявлених порушень діючих норм фінансового законодавства (чим більше порушень і чим більша ймовірність їх виявлення, тим вища ефективність їхньої діяльності), звичайно ж, неправильно. Необхідно розробити такі критерії і підходи до оцінки ефективності фінансово-контрольної роботи, які відбивали б не лише виконання функцій, покладених на органи контролю, а й комплексно оцінювали ефективність діяльності об’єкта, що перевіряється, виявляли “вузькі” місця, невикористані резерви.

Зазвичай організація фінансового контролю пов’язана з великими витратами, які можуть бути виправдані одержанням відповідного економічного ефекту, причому не тільки відображеними в акті порушеннями і вираженими в конкретних цифрах збитки.

Поняття “ефективність фінансового контролю” – досить складне, воно характеризується певними критеріями й визначеною оцінкою. Більшість учених розглядає ефективність з погляду адекватності досягнутих у процесі її здійснення позитивних результатів наміченим цілям з найменшими затратами часу, сил і коштів.

Від того, якою “ціною” ці цілі досягаються, залежить ефективність проведеного органами контролю заходу.

Головним критерієм визначення ефективності кінцевого результату контролю є сукупність його об’єктивних наслідків. Одержання такого результату вимагає знання про зміст діяльності органу контролю, а також про зміни, що відбулися під впливом контролю в управлінні. Якщо в результаті контрольного заходу орган державного фінансового контролю виявив недоліки чи порушення, то його обов’язок не тільки вжити заходів стосовно винних, а й вказати шляхи щодо викорінення допущених порушень.

Як відомо, ступінь ефективності контролю тим вищий, чим менше зусиль і коштів витрачається на досягнення позитивного результату.

Визначення ступеня ефективності контролю залежно від загальних підсумків підконтрольного об’єкта занадто ускладнене, тому що часто виділити ту частку управлінського ефекту, що припадає на контроль, практично неможливо.

Складність полягає у розмаїтості показників, з якими зіштовхується перевіряючий на контрольному об’єкті, а також цілей і завдань цих показників. Тому зіставити ефективність контролю чи привести до загального знаменника якість їхньої роботи, оцінити кількісними характеристиками можна лише умовно.

Таким чином, виявлення і розробка показників ефективності контролю, їх систематизація, взаємозв’язок та оцінка результативності – процес, що вимагає наукових підходів.

Ряд учених вважає, що ефективність – це сума ефекту, одержаного від проведення фінансового контролю, яку можна класифікувати як соціальний, організаційний і економічних ефект [3, с. 11-12].

Соціальний ефект виявляється у застосуванні заходів до осіб, що допустили порушення, включаючи звільнення, притягнення до кримінальної відповідальності. Міри такого впливу, наприклад у соціальній сфері з питань цільового й ефективного використання фінансових ресурсів на програмні заходи державних цільових програм, не дозволяє цільові кошти спрямовувати на інші цілі, аніж соціального спрямування.

Організаційний ефект полягає в поліпшенні структури органу виконавчої влади різних рівнів. Приклад: контрольними заходами була встановлена нераціональність існуючої на той час структури державних органів охорони здоров’я (служби санітарно-епідеміологічного нагляду). У результаті структура була змінена, створений один мобільний орган виконавчої влади в особі Міністерства охорони здоров’я України із широкими повноваженнями, що дозволило заощадити державні фінансові ресурси у зв’язку зі значним скороченням чиновницького апарату. Внаслідок таких рішень скорочуються зайві ланки управлінського ланцюга і підвищується оперативність управління [2, с. 5-7].

Економічний ефект виявляється головним чином у вживанні заходів щодо повернення в державний (місцевий) бюджет коштів, використаних не за цільовим призначенням. У результаті діяльності всіх органів фінансового контролю щорічно в державний бюджет повертаються значні суми, використані не за цільовим призначенням. Крім того, поліпшується діяльність суб’єктів, що перевіряються, особливо стосовно економії бюджетних і позабюджетних коштів [1, с. 12].

Для підвищення ефективності державного фінансового контролю необхідно поліпшити якість роботи фахівців, що займаються контролем.

Ефективність державного фінансового контролю досягається своєчасним і повним усуненням виявлених у результаті аналітичних і контрольних заходів недоліків і порушень. До підконтрольних організацій застосовують фінансові санкції і заходи дисциплінарного впливу щодо винних осіб, здійснюється робота з профілактики порушень державної дисципліни і подальшого поліпшення фінансової та господарської діяльності об’єктів, що перевіряються.

У практичній діяльності контроль виконання за результатами контрольних заходів здійснюється різними шляхами. Наприклад, виконання рішень відслідковується документально і шляхом переписки стосовно питання, що перебуває на контролі. Можна здійснювати виконання рішення шляхом проведення перевірки безпосередньо на об’єкті, що перевіряється.

Контроль усунення порушень і недоліків об’єкта, що перевіряється, дозволить підвищити ефективність контрольної роботи.

Узагальнюючи реальну практику з дослідницькими поглядами, доходимо такого висновку: для досягнення дієвості державного фінансового контролю слід застосовувати наступні заходи:

- оперативне застосування в ході контрольних заходів керівниками об’єктів, що перевіряються, заходів з ліквідації виявлених недоліків і порушень, реалізація ними розпорядницьких і насамперед фінансових рішень з наведення державного порядку;

- організація контролю виконання рішень, прийнятих за результатами аналітичних і контрольних заходів.

Ефективним є оперативне вживання мір покарання у процесі контрольного заходу. За пропозиціями ревізорів керівники об’єктів, що перевіряються, наводять необхідний порядок, видають відповідні розпорядницькі рішення, усувають порушення державної фінансової дисципліни, перераховують до бюджету належні йому суми, повертають кошти, що належать їм і незаконно знаходяться в інших організаціях. При цьому видаються накази, установлюється жорсткий порядок щодо використання фінансових ресурсів, притягуються до відповідальності особи, винні в порушеннях.

Висновки: Таким чином, реалізація результатів контрольних заходів щодо перевірки використання державних ресурсів є важливою частиною загальної системи державного контролю. Водночас вона має свою досить складну сукупність елементів, що дозволяє розглядати її як самостійне явище, від ефективності здійснення якого багато в чому залежать кінцеві результати як контролю, так і економічного розвитку регіонів і країни в цілому.

Література:

1. Агафонов В.А. Анализ стратегий и разработка комплексных программ. – М.: Наука, 2011.

2. Алексеев И.А. Рыночная экономика и контроль//Контролинг. – 2012. – № 5.

3. Волчихин В.Г. Европейская организация высших контрольных органов//Контролинг. – 2012. –№ 4.