Малишева А.А.

студентка IV курсу

ВТЕІ КНТЕУ

Науковий керівник:

 Коцеруба Н.В.

                                                                             м. Вінниця, Україна  

 

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

 

         Державний фінансовий контроль є однією з важливих функцій державного управління, оскільки є інструментом реалізації фінансової політики держави, забезпечує процес формування і ефективного використання фінансових ресурсів держави для досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів. Він спрямований на виявлення будь-яких відхилень від узгоджених стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та власністю держави, а в разі виявлення таких відхилень забезпечує своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Тому від ефективності системи державного фінансового контролю залежить економічне і політичне благополуччя нації. У даній сфері проводили дослідження такі вчені, як: Ярошевич Н.Б., Бурдонова О.Ю., Гулько В.В, Ермішов С.В., Діденко С.О. та інші, проте ця проблема залишається досить актуальною та потребує подальшого вивчення.

         Державний фінансовий контроль можна розглядати як сукупність взаємопов’язаних складових у системі державного управління, спрямованих на регулювання і вдосконалення фінансового механізму держави з метою економного, ефективного та результативного використання матеріальних і нематеріальних ресурсів та державної власності [3].

         Держаний фінансовий контроль здійснюють Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Рахункова палата, Державна податкова служба та інші державні органи, згідно з чинним законодавством. До органів внутрішнього фінансового контролю належать: Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРСУ) та органи внутрішнього відомчого контролю – контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

         До основних вад сучасної системи державного контролю можна віднести такі:

         1. Переважна більшість контрольних процедур має фіскальний характер. На практиці найчастіше використовують ревізію та перевірку. Ці методи дають змогу лише виявити фінансові порушення, констатувати негативні явища, але не дають змогу запобігти їм чи вивчити причини їх виникнення.

         2. Переважання заходів подальшого (наступного) контролю. Існуючі процедури попереднього та поточного контролю (які, як свідчить досвід зарубіжних країн, є найбільш дієвими) у межах діючої системи фінансового контролю є досить слабкими та неврегульованими.

         3. Неусвідомлення важливості внутрішнього фінансового контролю як в системі управління державними фінансами, так і керівниками підприємств, установ, організацій;

         4. Низький рівень дієвості механізму адміністративних стягнень. Сума штрафу за нецільове або незаконне використання бюджетних коштів значно менша за обсяги бюджетних коштів, які держава втрачає через зловживання посадових осіб, і не може забезпечити повною мірою відшкодування цих збитків.

         5. Зростання фінансових порушень у сфері використання бюджетних коштів.

         6. Неврегульованість діяльності та перетин функцій суб'єктів фінансового контролю. В Україні зовнішній контроль у частині виконання коштів Державного бюджету України централізовано здійснюють два органи влади: Рахункова палата від імені Верховної Ради України та Державна контрольно-ревізійна служба від імені Уряду [4].

         Розглядаючи форми та методи фінансового контролю, потрібно вказати на відсутність такого їх критерію, як системність, а саме невідповідність попереднього, поточного і наступного контролю. За наявності в діях уповноважених органів карального та виховного характеру стосовно правопорушників відсутній превентивний характер щодо запобігання порушенням фінансово-економічного законодавства у процесі формування та використання грошових фондів. Вирішенням цього питання могло б бути залучення контролюючих органів до здійснення попереднього контролю на стадії формування кошторисів доходів і видатків бюджетних установ або надання відповідним органам права здійснювати, крім поточного, ще й попередній контроль за формуванням фінансових ресурсів бюджетних установ [5].

         З метою удосконалення механізму системи державного фінансового контролю доцільно розробити стратегію розвитку державного фінансового контролю, що має враховувати найкращий досвід країн ЄС, а також передбачати реальні кроки щодо реалізації інтеграційних намагань нашої країни. Доцільно створити єдину базу даних, яка б давала можливість отримати інформацію про суб'єкта господарювання, а також про допущені ним фінансові порушення, виявлені різними органами державного фінансового контролю.

         Необхідно автоматизувати процес планування документальних форм контролю, удосконалити регулювання аудиторської діяльності, посилити державний фінансовий контроль за діяльністю монополій (у тому числі державних), посилити контроль за формуванням цін (тарифів) на державні й адміністративні послуги, які надаються (здійснюються) різними державними органами та органами місцевого самоврядування, а також за ефективністю й цільовим призначенням використання отриманих коштів [2].

         Стратегічні документи щодо подальшого розвитку системи державного фінансового контролю в Україні з урахуванням досвіду країн ЄС мають враховувати: теоретико-методологічну базу; особливості нормативно-правового забезпечення; параметри функціонування організаційно-економічного механізму реалізації контролю; забезпечення професійними кадрами; організаційно-матеріальне забезпечення; можливість застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій [1].

         Отже, основна мета державного фінансового контролю - забезпечити інтереси держави і суспільства щодо надходження і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Тому досить важливим є вдосконалення системи державного фінансового контролю, а насамперед розробка стратегії розвитку, що враховуватиме досвід країн ЄС, формування єдиної бази даних, розвиток системи попереднього контролю.

 

Література:

1. Гулько В. В. Модернізація державного фінансового контролю в Україні відповідно до європейської практики [Текст] / В. В. Гулько // Актуальні проблеми економіки : науковий економічний журнал.-2011.-1. - С. 199-204.

2. Гулько В.В. Удосконалення механізму державного фінансового контролю в Україні/В.В. Гулько//Актуальні проблеми економіки.–2010.- №12 (114).– С.181-185.

3. Лин Я. І. Теоретичні основи сутності державного фінансового контролю / Я. І. Лин // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – № 1. С. 285.

4. Скоропад І.С., Пахолюк Н.І. Державний фінансовий контроль в Україні: проблеми та шляхи реформування/ І.С. Скоропад, Н.І. Пахолюк//Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.3. – с. 263-267.

4. http://ndi-fp.asta.edu.ua/thesis/40/