Економічні науки/7. Облік і аудит

Федоров А.А., к.е.н. Коцеруба Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Державний фінансовий контроль: проблеми і шляхи удосконалення

Діяльність, пов’язана із забезпеченням динамічного соціально-економічного розвитку суспільства, потребує постійного вдосконалення управління цими процесами. Важливою функцією управління фінансами є фінансовий контроль, який, з одного боку, є методом фінансового механізму, а з іншого – організаційною формою управління фінансами. Зважаючи на це, фінансовий контроль перебуває у процесі постійного розвитку та вдосконалення, а його зміст і спрямованість змінюються залежно від рівня розвитку суспільства, а також завдань, які суспільство ставить перед собою.

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Питання реформування системи державного фінансовою контролю є актуальним і, виходячи з реальної дійсності, конкретного змісту діяльності підприємств і загальної системи контролю варто дослідити сутність та шляхи реформування державного фінансового контролю. [2]

Основною метою статті є оцінка сучасного стану державного фінансового контролю та виявлення проблем з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів держави у подальшому та висвітлення шляхів удосконалення державного фінансового контролю в Україні.

На нашу думку, основною проблемою здійснення фінансового контролю є наявність великої кількості нормативно-правових актів, регулюючих цю діяльність, які певним чином дублюють функції державних органів, перекладають відповідальність та містять ряд колізій, у яких по-різному трактуються тотожні поняття, пропонуються різні класифікації форм контролю, контрольних органів, що призводить до певної плутанини між органами, на яких покладений обов’язок здійснення фінансового контролю та зростання негативної тенденції стосовно фінансових правопорушень та економічних злочинів. Так, результати проведених органами Державної фінансової інспекції України контрольних заходів офіційно засвідчили продовження негативної практики незаконного та нецільового використання державних ресурсів, поширення інших бюджетних правопорушень. У ході реалізації контрольних заходів, спрямованих на здійснення державного контролю відповідно до вимог, визначених чинним законодавством, установлено фінансових порушень у використанні бюджетних коштів, що призвели до втрат, загалом на 498,1 млн грн, з яких 320,3 млн. грн (64,3%) – кошти державного бюджету [5].

Насьогодні, офіційна позиція щодо державного фінансового контролю в Україні ще не окреслилась. Так, у Конституції України про всі гілки державної влади сказано багато, але нічого не сказано про важливу функцію, яку виконує Рахункова палата, забезпечуючи владу важелями управління державою, тобто здійснюючи контрольну функцію.

Саме відсутність єдиного нормативного акта з послідовно врегульованим нормами права порядком проведення фінансового контролю перешкоджає завершенню створення правових засад функціонування цілісної системи фінансового контролю в Україні, ефективного функціонування та розвитку державних фінансів, насамперед, економічної цілісності та посилення престижу держави перед світовою спільнотою.

На наш погляд, основні положення (статус і компетенцію головних органів, їх систему) слід закріпити конституційно та в спеціальному Законі «Про фінансовий контроль в Україні».

Крім того, конкретною нормою Конституції України доцільно закріпити поняття державного контролю з урахуванням принципу розподілу влади (законодавчої і виконавчої) та особливостей державного устрою країни. У відповідних главах і статтях Конституції потрібно було б визначити, які державні органи влади та посадові особи мають право контролю, в яких сферах і яким чином вони його здійснюють. Крім Президента України, це стосується Верховної Ради, її постійних комісій і комітетів, Кабінету Міністрів і Прокуратури України [3].

Дослідження показують, що в економічній літературі майже відсутнє чітке визначення поняття «державний фінансовий контроль». На наш погляд, державний фінансовий контроль - це контроль, який здійснюється для забезпечення реалізації фінансової політики держави через систему законодавчих, організаційних, адміністративних, правоохоронних та інших заходів.

Для закріплення та розвитку конституційних принципів державної системи контролю доцільно прийняти уже згаданий закон «Про фінансовий контроль в Україні». Маємо сподівання, що цей закон найближчим часом буде прийнято і він хоча б частково вирішить нерозв'язані до цього часу питання. Система ж державного фінансового контролю має бути цілісною виключно тому, що її «фундаментом» повинні бути єдині принципи, норми та нормативи побудови та функціонування і розв'язання проблем, що стоять перед нею з чітким визначенням контролюючих органів та їх прав, обов'язків і повноважень. Проте основним принципом діяльності кожного контролюючого органу в системі повинен бути принцип незалежності та об'єктивності. Основна стратегія системи державного фінансового контролю в Україні повинна враховувати стратегію діяльності держави взагалі та співпадати з її інтересами [1].

Наразі, потрібно поширити серед керівників та їхніх підлеглих думку, ідею про те, що фінансовий контроль - це не тільки ревізія чи перевірка як така, але і як захід для визначення ефективності функціонування фінансових та матеріальних ресурсів [2]. І, можливо, тоді керівники самі будуть докладати всіх зусиль для здійснення внутрігосподарського фінансового контролю, що в свою чергу, буде позитивно впливати на результативність фінансового контролю комплексу чи галузі вцілому.

Дуже складним і проблемним в діяльності контролюючих органів є процес відшкодування завданих відповідальними особами збитків. Частка відшкодованих збитків дуже низька. Зокрема, показники відшкодування порушень, що призвели до втрат, у 2012 році сформовані загалом за рахунок відшкодування порушення, виявлених у минулих періодах, що склали 32 млн. грн. Усунення інших порушень фінансової дисципліни забезпечено на 46% [5]. Фіскальні органи в абсолютній більшості випадків не застосовують суттєвих економічних санкцій до порушників, не кажучи про кримінальну й адміністративну відповідальність. Окремі керівники результати ревізії пов’язують з політичними утисками, використовуючи політичний прес стосовно контролюючих органів. Усі ці недоліки пов’язані з переходом економіки від адміністративних методів управління до ринкових і є „хворобою” перехідної економіки. Зважаючи на це, організація контрольно-ревізійної роботи потребує значного вдосконалення, передусім в умовах оптимізації системи центральних органів виконавчої влади [4].

Спеціальні обстеження актів ревізій та аудиторських висновків показали, що половина заключних документів давали позитивну характеристику діяльності суб'єктів господарювання, хоча там були серйозні фінансові порушення. Часто працівники контролюючих органів стають оплачуваними консультантами щодо уникнення покарань. Через аудиторські послуги «відмиваються» значні суми коштів, які зменшують базу оподаткування прибутку. Слід зауважити, що через ці причини буквальне дотримання всіх етичних засад професійного фінансового контролю в сучасному українському суспільстві поставить контролюючий орган у програшну ситуацію [4].

Таким чином, можна виокремити наступні шляхи удосконалення державного фінансового контролю в Україні:

- удосконалення нормативно-правової бази і прийняття спеціального Закону «Про фінансовий контроль в Україні»;

- чітка стандартизація усіх контрольних дій, уникнення двозначності у трактуванні тих чи інших термінів та заходів;

- створення дієвого механізму застосування жорстких санкцій до порушників фінансової дисципліни.

Удосконалення системи державного фінансового контролю є дуже актуальною темою, оскільки ряд проблемних питань залишаються спірними або взагалі не вирішеними. Їх вирішення дозволить сформувати єдину ефективну систему державного фінансового контролю. Необхідно забезпечити функціонування такої системи контролю, яка б ефективно запобігала всім можливим порушенням і зловживанням, а також вказувала на ті недоліки, які існують на об’єктах контролю та можливості їх усунення в майбутньому.

Отже, покращення і реформування державного фінансового контролю в Україні є досить складним, але, у той же час, конче необхідним елементом підвищення загального економічного та фінансового стану держави.

Література:

1. Любенко А. Сучасні вимоги до державного фінансового контролю в Україні / А. Любченко // Економічний аналіз. – 2010. – № 6

2. Закраєвська Т.Н. Концептуалізація державного фінансового контролю в Україні // Вісник ЧТЕІ. - 2011.- № 2.

3. Грінчук М.С. Реформування системи державного фінансового контролю.// Вісник ЧТЕІ.- 2010.- №4.

4. Мних Є. Пріоритетні напрямки вдосконалення фінансового контролю на новому етапі розвитку ринкових відносин в Україні //Фінансовий контроль. - № 4. – 2009.

5. Державна фінансова інспекція України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dkrs.gov.ua.