Економічні науки/2. Облік і аудит

к. е. н., доцент Яковишина Н. А., Білоус Г. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Особливості обліку видатків бюджетних установ

Загальноприйнятим у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі є визнання провідної ролі видатків бюджетів у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку суспільства. Бухгалтерський облік в бюджетних установах є системою контролю за наявністю та рухом бюджетних і позабюджетних коштів, будується на прийнятих у міжнародній практиці принципах, виконує управлінську, контрольну й інформаційну функції, має певні особливості. Найбільш специфічними об’єктами в обліку установ визнаються саме доходи, видатки та результати виконання кошторису. В загальній системі бухгалтерського обліку бюджетних установ облік доходів і видатків є складним і відповідальним, тож потребує докладної розробки й опрацювання.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій підтверджує, що в Україні зростає інтерес вчених до теоретичних і практичних проблем використання видатків. Окремі напрями згаданих досліджень відображені в працях вітчизняних вчених: С. С. Котова, О. В. Кравченко, Н. О. Євко, С. В. Свірко, Р. Т. Джоги, В. В. Собко, В. Т. Александрова, О. І. Ворони, В. Ф. Палія, П. К. Германчука, П. Й. Атамаса, І. І. Поклада, М. Д. Врублевського, Л. В. Нападовської, Ю. В. Пасічника та інших.

Бюджетні установи у процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб’єктів підприємницької діяльності. Існують різні тлумачення терміну «видатки».

Так Александров В. Т. наводить таке визначення видатки – один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Вони є основою для визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення внутрішніх резервів. Кравченко О. В. зазначає, що видатки бюджетних установ є централізованими видатками, оскільки здійснюються за рахунок коштів відповідного бюджету (державного або місцевого). Вони є прямими цільовими витратами держави, що забезпечують її безперебійне функціонування та відображають економічні відносини, що пов’язані з розподілом і перерозподілом частини національного доходу, яка концентрується у бюджеті. Джога Р. Т. відмічає, що під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Не створюють і не компенсують фінансові вимоги та поділяються на оплачувані (обмінюються на товари чи послуги) та неоплачувані (односторонні). До видатків не відносять: платежі в рахунок погашення державного боргу (класифікація, як фінансування). Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи та її статутну господарську діяльність [5, c. 8].

Атамас П. Й. під видатками (не ототожнювати із затратами) розуміє суму коштів, витрачених бюджетними установами в процесі господарської діяльності в межах сум, установлених кошторисом [1, c. 64]. Визначення поняття видатки надає також Бюджетний кодекс, в якому зазначено, що їх слід визнавати як кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум [2].

Видатки є основою визначення результатів виконання кошторису доходів і видатків, його аналізу з метою виявлення резервів зниження видатків. Видатки – один з найважливіших показників фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Видатки бюджету за певних умов трансформуються у витрати (виплата зарплати, оплата вартості товарно-матеріальних цінностей, комунальних послуг тощо).

Залежно від етапу руху коштів, видатки поділяються на касові (оплачувані) та фактичні (неоплачувані). Касовими видатками вважають вci суми, отримані установою з рахунків у відповідних органах Державної казначейської служби для їx використання (витрачання) згідно з кошторисом. Фактичні видатки, на відміну від касових – це кінцеві видатки установи, здійснені в процесі виконання кошторису доходів і видатків, підтверджені відповідними первинними документами, за мінусом сум, отриманих на відновлення видатків [3, c. 123].

Такий розподіл видатків в обліку визначається необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Так в процесі обліку касових видатків формується інформація про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків уможливлює контроль фактичного виконання кошторису видатків установи загалом та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних, як і касових видатків, ведеться за кодами функціональної та економічної класифікації видатків бюджету [4].

Касові та фактичні видатки, як правило, не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: для касових видатків – це касовий метод, за якого запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать; для фактичних видатків — це метод нарахувань, за яким запис операцій здійснюється в момент їх визначення (нарахування), а не в момент фактичного витрачання (виплати) коштів [1, c. 65].

Якщо касові та фактичні видатки збігаються у часі (що буває доволі рідко), вони вважаються прямими видатками. Йдеться про отримані або перераховані з рахунків в казначействі кошти, витрачені за прямим призначенням, відповідно до кошторису (видатки за електроенергію, газ, воду, телефон, поточний ремонт та інші послуги).

Відшкодування касових видатків відображається в момент зарахування на реєстраційний рахунок сум або перерахування коштів дебіторами згідно з платіжним дорученням. Фактичних – у момент їх здійснення відповідно до актів на списання, накладних, актів виконаних робіт, приймання-передачі, рахунків-фактур тощо. Касові видатки не мають нічого спільного із касовими операціями, оскільки до них належать як кошти, отримані готівкою в касу установи, так i суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків [4].

Таким чином, на сьогодні залишається невирішеними низка питань, таких як: відсутність науково-обґрунтованих підходів до процесу розподілу видатків на касові та фактичні, що обумовлює об’єктивну необхідність розроблення й впровадження теоретичних і методичних положень з формування та вдосконалення обліку касових і фактичних витрат. Отож, необхідно розробити дієві механізми удосконалення системи обліку видатків відповідно до системи міжнародних стандартів, шляхом переходу на єдині методологічні засади.

Література:

1. Атамас П. Й. Облік у бюджетних установах : навч. посібник / П. Й. Атамас. - К. : Центр учбової літератури, 2009. – 284 с.

2. Бюджетний кодекс України [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

3. Євко Н. О. Касові та фактичні видатки бюджетних установ, їх сутність та економічне значення / Н. О. Євко // Управління розвитком. - № 20. – 2011. – С. 122-125.

4. Котова С. С. Касові та фактичні видатки бюджетних установ, їх суть та економічне значення [електронний ресурс] / С. С. Котова // Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua

5. Кравченко О. В. Доходи і видатки бюджетних установ у вітчизняній обліковій політиці / О. В. Кравченко // Бухгалтерський облік. – 2010. - № 28. – С. 6 - 12.