Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

академік П.М. ВАСИЛЕНКО (1900–1999) – видатний учений, педагог та громадський діяч

Василенко Петро Мефодійович народився 17 жовтня 1900 р. у селі Мигія Первомайського району Миколаївської області в багатодітній незаможній селянській сім'ї. Початкову освіту отримав у рідному селі, закінчивши 4-класну школу. Після закінчення у 1919 р. Ольгінсько-Скаржинського сільськогосподарського училища 1-го розряду отримав роботу інструктора з питань сільського господарства. Уже восени 1920 р. молодого перспективного спеціаліста направляють на навчання до Мигійського сільськогосподарського і кооперативного технікуму, який на той час мав статус вищого навчального закладу, після закінчення якого отримує посвідчення агронома-рільника. У 1932 р. це посвідчення було замінено на свідоцтво про закінчення Луганського сільськогосподарського інституту.

Протягом 1923-1928 рр. працює викладачем землеробства і сільськогосподарського машинознавства у Межиріцькій середній сільськогосподарській школі. Бажання підвищити рівень своїх знань приводить майбутнього вченого на навчання до Вищих педагогічних курсів при Київському сільськогосподарському інституті, де він отримує рекомендацію в аспірантуру. В 1929 р. П.М. Василенко поступає в аспірантуру на кафедру сільськогосподарської механіки при Головному управлінні науки Наркомату освіти УРСР, де навчався до 1932 р. Кафедру очолював академік ВУАН К.К. Симінський, а її членами або аспірантами були відомі в майбутньому математики і механіки – академіки АН СРСР М.М. Крилов, М.М. Боголюбов, академіки та члени-кореспонденти АН УРСР, професори М.П. Кравчук, С.В. Серенсен, Л.П. Крамаренко, П.Ф. Вовк, І.Я. Штаєрман та ін. Навчаючись в аспірантурі, П.М. Василенко бере участь у розробці й випробуваннях перших зразків вітчизняних сільськогосподарських машин. Після закінчення аспірантури під керівництвом відомого ґрунтознавця професора Д.Г. Віленського, він досліджує механіко-технологічні процеси деформації ґрунту під час обробітку його ґрунтообробними машинами. За результатами досліджень вони спільно публікують низку статей у вітчизняних і зарубіжних виданнях.

Упродовж 1932-1935 рр. П.М. Василенко працює завідувачем кафедри механізації сільськогосподарського виробництва Житомирського сільськогосподарського інституту, доцентом кафедри механізації сільськогосподарського виробництва Київського інженерно-економічного та сільськогосподарського інститутів. У 1935 р. очолює кафедру сільськогосподарських машин Київського інституту механізації й електрифікації сільського господарства, продовжує розпочаті дослідження та розробляє курс лекцій з теорії сільськогосподарських машин. Щоб підвищити рівень своїх знань, П.М. Василенко бере участь у математичному семінарі в Інституті математики ВУАН під керівництвом академіка Д.О. Граве, де отримує знання у таких видатних учених-математиків, як академіки М.П. Кравчук, Г.В. Пфейффер, професор В.І. Можар та ін. Через деякий час за пропозицією академіка Д.О. Граве П.М. Василенка обирають членом комісії прикладної математики.

Рішенням ВАК при РНК СРСР у 1937 р. П.М. Василенку було присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук без захисту дисертації та призначено виконуючим обов'язки професора по кафедрі механізації сільського господарства. За рекомендацією відділу технічних наук, який очолював академік Є.О. Патон, рішенням Загальних зборів Академії наук УРСР у 1939 р. П.М. Василенка обрали членом-кореспондентом АН УРСР.

У тяжких умовах післявоєнної розбудови 1948 р. він захищає дисертацію «Основы теории движения материальных частиц по фрикционным поверхностям сельскохозяйственных машин» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук, а в 1949 р. йому присвоюють учене звання професора. У цей час він працює завідувачем відділу сільськогосподарських машин Лабораторії машинобудування та проблем сільськогосподарської механіки, яка в 1950 р. була реорганізована в Інститут машинознавства і сільськогосподарської механіки, та за сумісництвом професором кафедри сільськогосподарських машин Київського сільськогосподарського інституту (КСГІ). Протягом 1953-1962 рр. професор П.М. Василенко очолював кафедру сільськогосподарських машин КСГІ (у подальшому Українська сільськогосподарська академія).

Значні наукові здобутки вченого в галузі землеробської механіки було високо оцінено у країні, і в 1956 р. його обирають академіком ВАСГНІЛ. Видатний учений став одним із фундаторів Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН), де працював на посаді академіка-секретаря відділення механізації і електрифікації (1957-1962) до моменту реорганізації її у Південне відділення ВАСГНІЛ. 7 грудня 1977 р. нагороджений ВАСГНІЛ Золотою медаллю ім. В.П. Горячкіна.

Упродовж 1963-1999 рр. П.М. Василенко - професор-консультант сільськогосподарських машин Української сільськогосподарської академії (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України). У 1991 р. був обраний дійсним членом (академіком) Української академії аграрних наук. Помер 21 квітня 1999 р. в м. Києві, похований у с. Новосілки (околиця м. Києва).

Академік П.М. Василенко зробив вагомий внесок у розвиток землеробської механіки, механізації, електрифікації та автоматизації сільськогосподарського виробництва України, підготовку й виховання інженерних і наукових кадрів. Творча спадщина академіка П.М. Василенка налічує низку фундаментальних монографій і понад 200 наукових статей. Монографія П.М. Василенка та І.І. Василенка «Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства» увійшла до Міжнародного фонду ООН. З її допомогою Міжнародна економічна комісія ООН оцінювала стан автоматизації процесів сільськогосподарського виробництва в різних країнах світу. Американські вчені при розробці місяцехода скористалися працею П.М. Василенка «К теории качения колеса со следом». Наукові праці вченого видано у Франції, Чехословаччині, Болгарії, Румунії, Китаї, цитуються в США. Фундаментальні монографії «Введение в земледельческую механику», «Культиваторы», «Теория движения частицы по шероховатым поверхностям сельскохозяйственных машин» є вагомим внеском у розробку машин, механізацію сільського господарства та розвиток методів дослідження сільськогосподарської техніки.

Наукові здобутки П.М. Василенка знайшли своє визнання не тільки в Україні, а й у всьому світі. Видатного вченого було рекомендовано кандидатом на одержання Медалі Пошани 2-го тисячоліття. Його біографія увійшла до Галереї тисячоліття та сьомого видання Міжнародного довідника видатних людей минулого тисячоліття, виданого Американським Біографічним Інститутом (ABІ).

Академіком П.М. Василенком створена наукова школа з землеробської механіки в Україні. Під його керівництвом захищено 7 докторських і майже 60 кандидатських дисертацій. Своїм безпосереднім учителем його вважають близько 200 науковців. Він залишив після себе неоціненний науковий скарб, яким ще тривалий час будуть користуватися вчені та інженери в галузі землеробської механіки, його творчий шлях гідний для наслідування теперішнім і прийдешнім поколіннями.

Література:

1. Василенко Петро Мефодійович : біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1933–1999 роки / УААН, ЦНСГБ , НАУ; упоряд. : Т. Ф. Дерлеменко, Л. Д. Полякова, Д. В. Устиновський, З. І. Варга, В. М. Булгаков, Д. Г. Войтюк та ін. – К. : Аграр. наука, 2000. – 128 с.

2. Наукова школа академіка Василенка Петра Мефодійовича : монографія / Д. Г. Войтюк, В. А. Вергунов, О. С. Мудрук, О. П. Деркач. – К. : Аграр. освіта, 2005. – 72 с.