Бендас В.В.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці, Україна

ВТОРИННИЙ ІМУНОДЕФІЦИТ ТА БЕЗПЛІДДЯ

З часів сивої античності бездітність і переривання роду вважалися однією з найстрашніших бід, які тільки можуть спіткати людину. «Справжній чоловік повинен побудувати дім, посадити дерево і виростити сина» - цю фразу доводиться чути досить часто. Але життя здається безцільним, коли і дім - повна чаша, і сад повен дерев, а в ньому не чутно дитячого сміху…

Основою демографічних і економічних перспектив країни є репродуктивне здоров’я, яке сьогодні означає не тільки відсутність захворювань репродуктивної системи, а й повне фізичне і соціальне благополуччя. І хоч показники офіційної статистики безпліддя не є високими (2,8-3%), соціологічні обстеження свідчать, що з безпліддям стикаються 10-15% сімей. Нині в Україні проживає приблизно мільйон неплідних подружніх пар. За даними обстеження репродуктивного здоров’я - 6,8% українських жінок дітородного віку -безплідні.

Вторинні імунодефіцити (ВІД) - це певні порушення в імунній системі, які не є результатом генетичних зламів. Імунологічна недостатність розвивається внаслідок екзо- та ендогенного впливу на нормально функціонуючу імунну систему.

ВІД може бути причиною бездітності II типу, що проявлється звичним невиношуванням плода (аборти в I триместрі вагітності), або безплідності I типу - відсутності вагітності. У першому випадку ВІД виникає на тлі запальних захворювань дітородних органів і, майже як правило, дисфункції яєчників у жінки, у другому - найчастіше на тлі запальних захворювань геніталій у чоловіка. Останні, як правило, пов'язані з хронічним неспецифічним простатитом, що призводить до патоспермії, і далі до інфертильності. При зверненні бездітної пари до лікаря клінічного імунолога необхідно провести обстеження чоловіка, жінки і в цілому подружньої пари.

Зазвичай при наявності ВІД у жінок з поліетіологічною причиною викиднів у ранні терміни вагітності характерні ті ж ознаки, що і при наявності ВІД у хворих на хронічний неспецифічний простатит чоловіків: 1) істотне зниження числа Т-хелперів; 2) значне зменшення ІРІ; 3) достовірне підвищення кількості В-лімфоцитів. При відсутності зачаття кількість В-лімфоцитів може перебувати в межах норми, але часто спостерігається зниження. У таких випадках зміни імунограми, як правило, супроводжує дисфункція яєчників зі зміною співвідношення естрогени/гестагени внаслідок порушення ендокринно-імунних взаємозвязків.

Причиною як відсутності зачаття, так і безпліддя в шлюбі може бути наявність абсолютної кількості Т-лімфоцитів у цілому. ВІД, жіночий антігаметний аутоімунітет не піддається коригування через активність IR-гена).

За швидкістю розвитку вторинні імунодефіцити поділяють на: а) гострі - обумовлені гострими інфекційними захворюваннями, травмою, інтоксикацією та інше; б) хронічні - які розвиваються на фоні хронічних запальних процесів, автоімунних порушень, пухлин і т.д. За локалізацією дефекту: а) порушення клітинного імунітету (Т-ланки); б) порушення гуморального імунітету (В-ланки); в) порушення системи фагоцитів; г) порушення системи комплементу; д) комбіновані дефекти.

Фактори, що здатні викликати вторинний імунодефіцит, дуже різноманітні. Вторинний імунодефіцит може бути викликаний як факторами зовнішнього середовища, так і внутрішніми факторами організму. У цілому, всі несприятливі фактори навколишнього середовища, здатні порушити обмін речовин організму, можуть стати причиною розвитку вторинного імунодефіциту. До найпоширеніших факторів навколишнього середовища, що викликає імунодефіцит налезать: забруднення навколишнього середовища, іонізуюче та СВЧ випромінювання, отруєннжать, тривалий прийом деяких лікарських препаратів, хронічний стрес і перевтома. Загальною рисою описаних вище чинників є комплексний негативний вплив на всі системи організму, у тому числі і на імунну систему. Крім того, такі фактори як іонізуюче випромінювання надають вибіркову інгібуючу дію на імунітет, який пов’язаний з пригніченням системи кровотворення. Люди, які проживають або працюють в умовах забрудненого навколишнього середовища, частіше хворіють на різноманітні інфекційні захворюваннями і частіше страдають на онкологічні хвороби. Очевидно, що таке підвищення захворюваності у цій категорії людей пов'язано зі зниженням активності імунної системи.

ВІД як причина жіночої безплідностіможе супроводжувати запальні захворювання цілої низки органів і систем (бронхів і легенів, шлунка і кишок, нерової системи, опорно-рухового апарату), а також перебігати на тлі різних синдромів, наприклад вегатосудинної дистонії, синдрому підвищеної втоми,ендокринопатії тощо. Виражена імунна недостатність, як правило, супроводжує також хронічну інтоксикацію, невротичні стани, порушення обміну речовин. При ВІД на тлі загострення запальних процесів, зокрема вірусної етіології, у звязку з дисбалансом у ланці імунорегуляторних клітин можлива активація прозапальних цитокінів, у тому числі інтерферонів, що сприяє активації клітинного імунітету з індукцією Т-кілерів і цитотоксичних антитіл, здатних пошкодити плід на ранніх етапах розвитку. Зазначені механізми можуть мати місце при безплідності II – звичних самовільних абортах.

Безплідність у звязку з ВІД може бути також результатом недостатньої ізосенсибілізації жінки до антигену TLX через неповноцінність механізму імунологічного розпізнавання внаслідок зниження експресії молекул HLA класу II й інших рецепторів. Причиною може бути зниження експресії рецептора на яйцеклітині до антигену МА-1 на сперматозоїді. Відомо, що рецептор до МА-1 дуже чутливий до різних впливів (стрес, токсичні речовини і, мабудь, медіатори із супресорною активністю при ВІД). Вищенаведені механізми можуть бути характерними для безплідності I – відсутності зачаття.

Таким чином, до основних причин розвитку вторинних імунодефіцитних станів, що можуть призвести до непліддя слід віднести: хронічні бактеріальні (туберкульоз, стафілококоз, пневмококоз, менінгококова інфекція) та вірусні інфекції (герпес, хронічні вірусні гепатити, краснуха, кір, епідемічний паротит, інфекційній мононуклеоз, СНІД) а також паразитарні інвазії - малярія, токсоплазмоз, лейшманіоз, аскаридоз і ін.). При різних хронічних захворюваннях інфекційного характеру імунна система зазнає серйозних змін: порушується імунореактивність, розвивається підвищена сенсибілізація стосовно різних антигенів мікроорганізмівб. Крім того, на тлі хронічного інфекційного процесу спостерігається інтоксикація організму і пригнічення кровотворення. Імунодефіцит під час ВІЛ інфекції опосередкований вибірковим ураженням клітин імунної системи вірусом; зниження імунного захисту у вагітних жінок пов’язано з фізіологічними особливостями організму при вагітності; травми та хірургічні втручання; ендо та екзогенні інтоксикації; дія фізичних факторів та хімічних речовин; ятрогенні фактори; стресові стани; злоякісні пухлини та лімфопроліферативні процеси; порушення обміну речовин.