Педагогічні науки / 1. Дистанційна освіта

Осіпенко К.П.

Українська інженерно-педагогічна академія

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЯКІСНОЇ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Проблеми забезпечення якості дистанційної освіти перебувають сьогодні в епіцентрі уваги вітчизняних управлінців освіти. Це пояснюється тим, що цією проблемою нарешті зацікавилася держава як гарант безкоштовної загальної і вищої освіти та як замовник послуг за свій (державний) кошт. І це зрозуміло, бо у справі надання послуг, зокрема, у вигляді дистанційного навчання, привалює, наразі, навчання платне, а отримані від нього кошти дозволяють ВНЗ у той чи інший спосіб забезпечувати повноцінність власного функціонування. Подібна комерціалізація ВНЗ має проте й інший бік, адже отримані таким чином кошти перетворюються на своєрідну купівлю-продаж диплому державного зразка. Ось чому розв’язання проблеми якості дистанційного навчання – це, по суті, завдання зняття сумнівів стосовно показників ефективності її віддачі, швидше, її функціональної спроможності та призначення.
Звідси й злободенність різних дослідницьких аспектів доцільності дистанційного навчання, причому не лише тих, що вже стали звичайними, а саме: організаційних, маркетингових, соціологічних тощо. Безсумнівно, пріоритетними мають стати також й суто педагогічні дослідження, які покликані закладати своїми результатами безпосередню основу фундаменту освітньої системи. Але здебільшого саме вони, на жаль, управлінцями освіти не враховуються. Це, власне, і спонукає нас висловити деякі міркування щодо педагогічних умов забезпечення якості дистанційного навчання.
Означення педагогічних вимог стосовно досягнення бажаної якості дистанційного навчання потребує визначення, передусім, поняття якості та розпредмечення його змістовної наповненості. І це, зауважимо, для нас є і обов’язковим, і принципово значущим.
У законі “Про вищу освіту” читаємо, що якість навчальної діяльності – це “сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені i передбачені потреби окремої особи або (та) суспільства”. Інакше кажучи, якісна освітня діяльність – це та діяльність, яка відповідає самою своєю сутністю системі освітніх стандартів. Природно, що це положення накладається за змістом також на процес та організацію навчання за дистанційної форми, а отже – створює умову їхньої ймовірності.
Найбільш доцільним є обрання та дотримання основних положень дидактичної системи на загальнометодологічному рівні. Принагідно зауважимо, що система – це не лише сукупність структурних компонентів, а й обов’язково умовно-послідовних зв’язків між ними. Звернемося тепер до дидактичної структури, що подана у праці П. М. Щербаня та видозмінимо її з урахуванням цих обов’язкових умовно-послідовних зв’язків.
Створення дидактичної системи потребує наступного:
1. Чіткості визначення мети навчання. Вона може бути як дуже загальною (наприклад, отримання загальної, середньої професійної, вищої освіти чи набуття певного фаху), так і частковою (опанування конкретним блоком дисциплін, вивчення якоїсь дисципліни, набуття навичок і вмінь).
Вірогідність якісного ДН можлива, коли студенти мають вже навички самостійної роботи і відбувається вона під наглядом педагога, а ще, коли частина навчального плану виконується студентами самостійно, а решта – під наглядом педагога, тобто за умови можливості компенсування негативних наслідків від, так би мовити, безмежного самостійного навчання.
2. На підставі обраної мети визначаються етапи її досягнення. Відповідно до них формуються проміжні цілі – завдання навчання.
3. Відповідно до завдання навчання опрацьовується належний його зміст. Причому, при формуванні змісту навчання обов’язково необхідно керуватися дидактичними принципами – основними важелями педагогічності навчального процесу.
4. Після визначення змісту визначаються організаційні форми навчання. Вони не повинні суперечити вимогам, а отже, не перекреслювати все те, що зумовлюється метою навчання та обирається відповідності до його завдань. Наприклад, за медичним фахом заборонено отримувати освіту заочно.
5. На підставі змісту та обраної форми навчання визначаються можливі та найдоцільніші методи та засоби навчання.
Отже, при організації процесу дистанційного навчання не зайвим буде врахувати комунікаційний компонент, тобто пам’ятати про небезпеку негативного впливу в ході комп’ютерного навчання. Проблеми педагогічного забезпечення якості дистанційного навчання для теорії освіти є одними з провідних. Бо без високої теорії немислимо запобігти тому, що має та нестиме пагубні наслідки для освіти, а отже, для життя прийдешніх поколінь. Гадаємо, варто тут зосередитись передусім на виваженій науковій розстановці акцентів, тобто на тому, чи є освіта (у тому числі й ДН) споживацькою послугою, чи навпаки – культурним надбання самої людини.
 

Література:

1.Про затвердження Програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2006 рр.: Постанова №149 Кабінету Міністрів України від 23.09.2003 // Інформатика, № 46 (238), грудень 2003. - С. 5-7.
2.Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002 // Офіційний вісник України, 2002 р., № 8, стор. 1, стаття 327 від 07.03.2002.
3.Про затвердження Положення про дистанційне навчання: Наказ Міністерства освіти і науки від 23.01.2004.
4.Волкова В. Н. Романкова Л.И. НИИ высшего образования - 30 лет: Секреты организации научных исследований / Под ред. А. Я. Савельева. - СПб.: Изд-во СПб ГПУ, 2004. - 160 с.
5.Щербань П. М. Прикладна педагогіка: Навчальний посібник / П. М. Щербань. - К.: Вища школа, 2002.