Дубінська Олена Борисівна

Національний технічний університет України «КПІ»

СУТНІСТЬ ІНТЕРАКТИВНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ У КОНТЕКСТІ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛІСТІВ

Процес підготовки молодих спеціалістів у певній галузі передбачає використання та поєднання різноманітних методів навчання для забезпечення ефективності та досягнення цілей і мети навчального процесу, зазначених у навчальних програмах. Вибір методів залежить від багатьох чинників, серед яких основні завдання навчального процесу, матеріал та особливості предметної галузі, терміни та швидкість навчального процесу, матеріально-технічне забезпечення, рівень знань та навичок студентів і т.д.

Вибір навчального методу часто залежить від характеру діяльності групи в цілому та кожного студента окремо, вміння і бажання студентів працювати в парах, групах, керувати проектною роботою. Кожен метод має свої переваги та недоліки і залежно від ситуації можливе усунення та модифікація тих чи інших складових методу.

Інтерактивне навчання є одним із сучасних навчальних методів, що загалом задовольняє потреби освітньої та соціальної сфери щодо поглиблення взаємодії між різними професіоналами в обраній галузі, отримання певних навичок та вмінь і правильності їх застосування, що приведе до досягнення поставлених комунікативних цілей [2,с.206].

Для кращого розуміння інтерактивності навчання потрібно вдатись до тлумачення семантики самого поняття: термін “інтерактив” походить від англійського слова “interact”, де “inter” – взаємний, “act”- діяти. Інтерактивне навчання визначається як таке, що базується на взаємодії студентів з середовищем навчання, де студенти здобувають певний досвід, який засвоюється з часом. Важливою умовою інтерактивного методу є тривала постійна взаємодія студентів у визначених групах або класах [1,с.15].

Залежно від форми реалізації обраного методу студенти можуть на практиці перевірити отримані знання та відпрацювати набуті навички і вміння відповідно до предметної спрямованості їх діяльності, навчального предмета та цілей, поставлених для реалізації рішень певної проблеми. Важливим аспектом діяльності в межах вказаного методу є розвиток творчої активності, мотивація до самостійної роботи і визначення проблематики та специфіки завдань залежно від цілей діяльності.

Інтерактивний метод також спрямовує студентів на творчий пошук відповідей на поставлені питання, вміння генерувати нові ідеї та відстоювати їх відповідно до обставин, вміння розподіляти та делегувати обов’язки, розподіляти роботу в парах або в групах, вміння розподіляти час залежно від складності поставленого завдання в умовах індивідуальної роботи.

Використання інтерактивної технології можливе для усіх існуючих форм навчання: парної, групової, колективної, індивідуальної. Специфіка та форми застосування вказаного методу залежать від мети та теми заняття, особливостей виконання самостійного завдання тощо. Інтерактивний урок характеризується наочністю представлення та практичного застосування теоретичних засад для розкриття основ певної теми [3,с.45].

Сьогодні поняття інтерактивного навчання обґрунтоване на теоретичному рівні, однак практичне застосування цього методу залишається лише на початковому етапі. В умовах активного впровадження засад Болонського процесу застосування нових технологій навчання дещо гальмується внаслідок збереження та дотримання старих традиційних освітніх методів. Порівняно з традиційними методиками навчання, де головним джерелом знань залишається викладач, який оцінює успішність студентів шляхом виставленням оцінки, в умовах інтерактивного методу викладач також враховує успішність студентів під час виконання ними практичних завдань, їхню активність та вміння опановувати і продуктивно застосовувати отримані на заняттях знання, вміння співпрацювати з іншими студентами, розподіляти обов’язки та повністю керувати процесом опрацювання теоретичного матеріалу в «польових», тобто наближених до реальності умовах.

Одним із найважливіших елементів інтерактивного методу є зворотній зв’язок – можливість і вміння дати об’єктивну оцінку ефективності виконання поставлених завдань не лише з боку викладача, але й самих студентів. Проводиться аналіз не лише роботи групи в цілому, але й кожного учасника окремо, крім того, кожен учасник дає коротку характеристику не лише інших учасників, але й самого себе [1,с.22].

До основних недоліків застосування інтерактивного навчання в умовах сучасного освітнього процесу можна віднести низьку активність студентів на заняттях; відсутність внутрішньої мотивації щодо досягнення поставлених, обґрунтування використання тих чи інших навчальних прийомів і системності впровадження інтерактивних технологій залежно від тематики та предметної спрямованості навчання. Таким чином, інтенсивне використання інтерактивних методів навчання сприятиме поліпшенню навчального процесу в цілому та досягненню високих результатів в підготовці майбутніх спеціалістів.

Література:

1. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко.– К.: Видавництво А.С.К., 2004.–192с.

2. Ревенко В.В. Інтерактивні технології навчання на сучасному етапі. Теорія і практика/Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Збірник наукових праць. – Вип.88. – Кіровоград, 2010. – С.206-209.

3. Симоненко В.Д. Современные педагогические технологии: уч. пособ./В.Д.Симоненко,Н.В.Фомин.– Брянск:Издательство БГПУ,2001. – 395с.