Гладкіх Т. О.

Харківський університет внутрішніх справ, Україна

Професійна маргінальність студентів

Вперше поняття «маргінальна особистість» з'являється у науковій літературі 1928 року завдяки розробкам Роберта Парка, який зробив спробу зв’язати маргінальність з поширенням міграцій, а її, у свою чергу, з процесом переходу від локальних культур до цивілізації. Він намагався змалювати маргінальність як явище перехідності, що спрямоване на розвиток суспільства в цілому, на згуртованість окремих елементів шляхом з’єднання в єдине ціле ― людську цивілізацію. Р. Парк у своїй статті «Культурний конфлікт і маргінальна людина» відзначив, що «маргінальна людина – це особистісний тип, що виникає там і тоді, де й коли з конфлікту рас і культур народжуються нові суспільства, народи й культури. Та ж сама доля, що прирікає його жити одночасно у двох світах, примушує його прийняти відносно тих світів, у яких він живе, роль космополіта й чужинця. На тлі свого культурного середовища він неминуче стає індивідом з більш широким кругозором, більш тонким інтелектом, більш відстороненою й раціональною точкою зору».

У сучасній науці сформувались і отримали широкого розповсюдження дослідження різних типів маргінальності: культурна; структурна та соціально-психологічна маргінальність або маргінальність соціальної ролі.

Стан маргінальності виникає у результаті конфлікту культур, протистояння систем цінностей, норм, традицій. Така перехідність виступає результатом «вирішення» конфліктної ситуації. Маргінальність як особливий стан індивіда чи соціальної групи характеризується невизначеністю, високим потенціалом протесту, відчуженням. Основним капіталом, який буде визначати місце розташування різних груп у соціальній площині, виступає професійний капітал, основу якого складає професіоналізм. Показники професійного капіталу – професіоналізм, знання, досвід, професійна ідентичність, професійна мораль, складають «ядро» професійного поля.

Професійна маргінальність в соціально-психологічному аспекті ґрунтується на індивідуальному відчутті й внутрішньому переживанні некомфортності, непричетності до певної професійної діяльності, усвідомленості власної відчуженості від професії.

Як вікова категорія студентство співвідноситься з етапами розвитку дорослої людини і становить перехідну фазу від дозрівання до зрілості. Студентський вік визначають як період, важливий для соціальної адаптації, досягнення соціальної та соціально-психологічної зрілості, а також розвитку моральних якостей. Особливої актуальності набуває проблема формування та розвитку соціальної компетентності в студентському віці.

«Загальна» маргінальність студентства – це певна відокремленість групи та її членів від основних суспільних підсистем, спільнот, інституцій, капіталів. Вона виступає природною ознакою цієї групи, своєрідним соціальним маркером. Деякі сучасні вчені схильні розглядати студентство як маргінальну групу. Субпрофесійність є певною доволі рухливою ознакою усіх без винятку студентів. Субпрофесіонали є ті, хто знаходиться на певній стадії професійної зрілості, але відповідні особи фактично не займаються професійною діяльністю як такою.

Професійна маргінальність студентства, у широкому змісті, може розглядатися як стан певної відокремленості (відчуженості) молоді від майбутньої професії. В цьому сенсі даний феномен характеризує так звану первинну маргінальність, тобто загальну непричетність та певну віддаленість молоді, що навчається, від соціально-професійної сфери суспільства, в цілому, та від конкретної професійної групи, зокрема.

У вузькому розумінні, професійна маргінальність студентства – це особливий стан несформованості установки на професію, який знаходить своє вираження, зокрема, у ставленні до навчання й рівні академічної успішності та в тенденціях до зміни профілю професійної підготовки.

Умовно можна виділити декілька рівнів професійної маргінальності студентства, що відображатимуть, згідно визначенню О.В. Бутиліної, ступінь віддаленості студентів від «ядра» професійної групи та загальну їх приналежність/неприналежність до професії. Згідно прояву феномену професійної маргінальності О.В. Бутиліна виділяє три групи студентів: «професіонали», перехідна група, «аутсайдери».

Внутрішня диференціація студентської молоді, зокрема, за ознаками сформованості установки на професію та налаштованості на практичну діяльність, може розглядатись підґрунтям для побудови стратегій подолання первинної та вторинної професійної маргінальності. Соціально-психологічна природа феномену професійної маргінальності зумовлює виділення двох складових в його структурі. Перша відображає факти свідомості, які ми аналізуємо, як емоційні та раціональні реакції, що відображають ставлення індивіда до виду діяльності чи певної професії. Друга складова ілюструє факти поведінки, що мають конкретний прояв у сфері навчання, професійних контактів та професійної орієнтації.

Фактори, що зумовлюють прояв показників професійної маргінальності студентів можна розподілити на три великі групи. Макросоціальні фактори розглядаються авторами як загальні суспільні перетворення, що безпосередньо впливають на зміни у професійній сфері та визначають наступні характеристики професійної групи: популярність професійної групи; розмір професійної групи; ступінь закритості/відкритості професійної групи. Мікросоціальні фактори професійної маргіналізації студентства – це ті фактори, що безпосередньо впливають на формування установки на професію та бажання працювати за певним фахом. Особистісні фактори розглядаються як сукупність ціннісних установок, потреб та інтересів особистості. У цілому, цінності, інтереси й потреби, що складають внутрішню структуру особистості молодої людини, як правило мають вирішальне значення у формуванні установки на професію і безпосередньо впливають на процес професійного самовизначення й самореалізації.

Література:

1. Бутиліна О.В.Феномен професійної маргінальності студентства /О.В. Бутиліна– Дис. канд. соціол. наук. – Харків, 2009. – 197 с.

2. Лантух А. П. Маргинальный тип личности в трансформирующемся обществе / А. П. Лантух [Электронный ресурс]. ― Режим доступа :www.sociology.kharkov.ua/docs/chten_01/lantuh.doc.

3. Максименко С.Д. Технологія спілкування (коммунікативна компетентність вчителя: сутність і шляхи формування)/С.Д. Максименко, М.М.Забродський . – К.: Главник, 2005.– С. 112.

4. Парк Р. Э. Культурный конфликт и маргинальный человек // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер. 11. Социология. ― М.: ИНИОН, 1998. ― №2. ― С.172-175.