“Педагогические науки”/4.Стратегические направления реформирования системы образования.

О.І. Кьоппль

Кандидат наук з державного управління

РВНЗ КГУ (м.Ялта)

Компетентнісний підхід у професійній підготовці фахівців в галузі державного управління.

За сучасних умов освіта як феномен культури все більш пов’язуватися з духовним прогресом людства. «Визначений тип культури здійснює вплив на формування парадигми освіти, її зміст та методи освітньої діяльності. Це, певною мірою, обумовлює зростання тенденції до парадигмального оформлення гуманістичної традиції в галузі освіти». [1, С. 357]

Сучасні фахівці у галузі державного управління, підготовка яких відбувається відповідно до чинного в Україні переліку напрямів професійної підготовки, мають реагувати на зміни управлінського середовища, а їх підготовка має здійснюватися з урахуванням перспективи. Спектр функцій і завдань, котрі мають органи державної та місцевої влади у різноманітних сферах діяльності, актуалізують необхідність отримання якісної фахової підготовки персоналу та її постійного удосконалення для забезпечення діяльності цих органів на гідному рівні. Специфіка діяльності актуалізує потребу контролювати події, що відбуваються в управлінському середовищі (внутрішньому і зовнішньому), відстоювати реалізацію прийнятих рішень у фізичному, інформаційному і когнітивному вимірах.

Підготовка фахівців у цій сфері є багатогранною та відображає більшість складностей професії для успішного функціонування даної галузі. Підготовка за напрямом «державна служба» здійснюється на освітньо-кваліфікаційному рівні «магістр», з введенням спеціалізації, яка певною мірою повторює напрями професійної підготовки за напрямами «Економіка і підприємництво», «Менеджмент і адміністрування» тощо. У процесі навчання формуються професійні компетенції, що потрібні для майбутньої діяльності та складаються з управлінської, функціональної, комунікаційної, інтерактивної, перцептивної та інформаційної компетенції. На основі цього компетентнісного підходу здійснюється подальша розбудова інтегрованих компетенцій, відповідно до необхідних знань та вмінь. [2; 6; 7]

Робочий план навчання містить дисципліни із наступних галузей: методологія системного підходу та наукових досліджень, правове забезпечення державного регулювання, економіка, державне управління, державна служба, соціальна та гуманітарна політика, політологічні аспекти державного управління, організація діяльності державного службовця, технологія комп’ютерних мереж, психологія управління, ділова іноземна мова. При ретельному розгляді виявлено, що таке актуальне питання, як формування латральних компетенції не знайшло адекватного відображення в підготовці держслужбовців [8]. Можна сказати, що це є великим системним недоліком, оскільки саме держслужбовці потребують високого рівня ії сформованості.

Одним із пріоритетних завдань для системи професійної підготовки є формування нового змісту навчання, виходячи з його цільового спрямування, завдань і функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування. При вирішенні цього питання слід зауважити, що освітні стандарти, зокрема освітньо-кваліфікаційні характеристики та освітньо-професійні програми підготовки магістрів за спеціальністю «Державна служба», потребують оновлення відповідно до сучасних потреб органів державної влади та місцевого самоврядування. [2; 3] Оновлення змісту професійного навчання держслужбовців має відбуватись постійно, відповідно до потреб економічного і соціального розвитку країни, суспільного реформування та становлення демократичного суспільства.

Чинна система професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування потребує удосконалення не лише з метою задоволення потреби держави у висококваліфікованих кадрах, а й держслужбовця як особистості. Модернізація системи професійного навчання державних службовців і посадових осіб є одним із основних напрямків реформування державної служби, яке здійснюється у напрямку, що відповідає світовим стандартам [3].

Проект заходів на виконання Цільової комплексної програми реформування системи підготовки кадрів для державної служби, підвищення кваліфікації державних службовців та формування кадрового резерву містить у розділі «Удосконалення підготовки фахівців у галузі знань «Державне управління» пропозиції, реалізація яких розрахована на два роки:

– удосконалення набору спеціальностей та спеціалізації у галузі знань «Державне управління», розроблення та удосконалення відповідних освітньо-кваліфікаційні характеристик;

– розроблення Положення про підготовку фахівців у галузі знань «Державне управління»;

– розроблення нової редакції галузевих стандартів освіти у галузі знань «Державне управління»;

– розроблення та удосконалення навчальних програми за відповідними спеціальностями та спеціальностями у галузі знань «Державне управління».

Ефективна робота у нових соціально-економічних умовах потребує додаткової підготовки держслужбовців не тільки за комплексом знань із економіки, права, менеджменту, державного управління, но і педагогіки. Відповідно до вищевикладеного вважаємо за доцільне запропонувати в рамках навчання за напрямом «державна служба» додатковий курс, який має формулюватися не тільки з урахуванням запланованих державною стратегічних орієнтирів, а і враховуючи здобутки педагогічної науки. Результатом навчального процесу має стати забезпечення центральних та місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування фахівцями, що володіють єдиним підходом та інформаційною базою, необхідною для розробки та впровадження соціально - адекватних програм суспільного розвитку [4; 5]. Оволодіння майбутніми фахівцями в галузі державного управління сукупністю правових, економічних, соціальних, організаційних та педагогічних знань, сприятиме підвищенню рівня компетентності в управлінні діяльністю органів державної влади.

Таким чином, успішна державна політика залежить від відповідності характеристик управлінської системи стану суспільства, ефективності системи протидії загрозам та економічної доцільності зокрема. Однак екстенсивний етап розвитку, як і будь-який процес, має свій початок, свою кульмінацію та кінець. За теперішніх умов розвитку суспільних взаємозв’язків та специфіки економічних процесів, саме інструментарії педагогічної науки може забезпечити формування латеральних компетенції, які сприятимуть становленню соціально - адекватної діяльності фахівців в галузі державного управління.

Література

1. Морфология культуры: тезаурус / [под ред. В.О.Лозового]. – Харьков : Право, 2007. – 384 с.

2. Про затвердження Порядку видачі складових галузевого стандарту вищої освіти за спеціальністю 8.150101 «Державна служба» напряму підготовки 1501 «Державне управління»: наказ Головдержслужби від 14.03.2005 р. № 66 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.guds.gov.ua/control/uk/ publish/ category?cat_id.

3. Про Концепцію адаптації інституту державної служби України до стандартів Європейського Союзу: Указ Президента України від 5 березня 2004 р. № 278// Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – С. 17.

4. Бурега В. В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели: [монография] / В. В. Бурега. – Донецк: Норд-Компьютер, 2005. – 171 с.

5. Кучма Л. Д. Зломане десятиліття / Л. Д. Кучма. – К.: Інформ. системи, 2010. – 559 с.

6. Системний підхід в організації державного управління: [навч. посібник] / за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.

7. Семенченко А. І. Принципи розробки комплексної моделі стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки України / А. І. Семенченко // Статистика України. – 2007. – № 1. – С. 86-91.

8. Боно Є. Латеральное мышление / Є. Боно; [пер. з англ. П. А. Самсонов]. – Мн.: Попурри, 2005. – 384 с.