Правова Н.В.

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ЗВЯЗНОГО ПИСЕМНОГО УКРАЇНСЬКОГО МОВЛЕННЯ РОСІЙСЬКОМОВНИХ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Українська мова як державна вивчається у всіх навчальних закладах України, у тому числі й у школах із російською мовою навчання. Основною метою навчання української мови в початкових класах шкіл зазначеного типу є формування і розвиток комунікативної компетентності з урахуванням можливостей та інтересів молодших школярів. Комунікативна компетентність є ключовою і означає здатність успішно користуватися усіма видами мовленнєвої діяльності у процесі спілкування.

Для досягнення цієї мети передбачається розв’язання багатьох завдань, серед яких – формування умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності в усній і письмовій формі [2, с. 92]. Отже, чинна навчальна програма пріоритетною визнає мовленнєву підготовку учнів. Така увага до мовленнєвої діяльності молодших школярів на сучасному етапі зумовлюється передусім зростаючими соціальними потребами в особистості високої мовленнєвої культури, здатної вільно користуватися мовними засобами в усній і писемній формі в різноманітних комунікативних ситуаціях. Усе це і зумовило актуальність нашої розвідки.

Метою нашої статті є з’ясування особливостей формування вмінь зв’язного писемного монологічного мовлення в російськомовних учнів.

Проблема пошуку ефективних методик навчання молодших школярів будувати зв’язні монологічні висловлювання була і залишається актуальною в лінгводидактиці. Віддаючи належне різним джерелам мовленнєвого розвитку, педагоги і методисти минулого (Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, С.Ф.Русова, Т.Г.Лубенець) тісно пов’язували його з розвитком розумових здібностей дітей. Дослідження К.Б.Бархіна, Т.Ю.Горбунцової, Д.М.Кравчука, О.В.Міртова, Л.Д. Нечай, Б.С.Саженюка, М.О.Рибнікової, С.Х.Чавдарова заклали основи методики розвитку зв’язного мовлення, накреслили основні методичні прийоми роботи над текстами, встановили послідовність їх застосування, визначили джерела мовленнєвої діяльності школярів.

З активним розвитком лінгвістичної науки, зокрема психолінгвістики, в останні десятиріччя сформувалися нові підходи до розв’язання проблем розвитку мовлення школярів.

Активні дослідження методистів початкового навчання рідної мови та української як другої (В.І.Бадер, Л.О.Варзацька, М.С.Вашуленко, Д.М.Кравчук, О.Г.Лобчук В.Я.Мельничайко, К.І. Пономарьова, В.О.Собко, О.Н.Хорошковська та ін.) довели принципову доцільність і можливість практичного ознайомлення школярів з елементами теорії лінгвістики тексту і формування на цій основі текстологічних умінь.

Незважаючи на загальне зростання інтересу дослідників до проблеми розвитку умінь монологічного мовлення у дітей молодшого шкільного віку та появу окремих теоретичних досліджень щодо обґрунтування комунікативного підходу до проведення уроків розвитку зв’язного мовлення (С.Г.Дубовик, В.А.Каліш, Л.М.Паламар, О.С.Паламарчук), проблема особливостей формування умінь створювати власні монологічні висловлювання в російськомовних учнів під час вивчення української мови як державної в українській лінгводидактиці комплексно не досліджувалася.

Письмова форма мовлення у початкових класах шкіл зазначеного типу передбачає засвоєння української графіки і орфографії, формування умінь грамотно писати, складати й записувати під керівництвом учителя перекази й тексти різних типів, правильно оформляти записи в зошиті. Писемне зв’язне мовлення починає формуватися з 2 класу, у 3-4 класах відбувається його розвиток. У 3 класі державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки передбачено сформувати уміння колективно записувати переказ, складати і записувати текст за колективно складеним планом, малюнком, заголовком, малюнком і опорними словами, удосконалювати створений чи поданий текст; у 4 класі - уміння складати і записувати тексти різних типів за малюнком, опорними словами, планом тощо, писати оголошення, привітання, записку, лист, СМС-ку товаришеві (подрузі), татові, мамі, удосконалювати власний текст. Отже, у сучасній програмі велика увага надається питанням оволодіння учнями зв’язного писемного монологічного мовлення.

Відомий учений-методист К. Баринова зазначає, що зв'язне мовлення — це мовлення змістовне, тематично спрямоване, логічно послідовне, оформлене відповідно до чинних у даній мові норм, а також до мети й умов мовленнєвої комунікації. Розвивати мовлення — наголошує вона, — це означає безперервно вдосконалювати вміння користуватися мовними засобами, доводити їх до такого рівня, за якого засоби вираження думки використовуються тим, хто говорить або пише, згідно із законами мови [1, с. 112]. Отже, зв'язне мовлення — це по суті комунікативне мовлення, яке повинно мати адресата.

Для успішної роботи з розвитку вмінь комунікативного мовлення, зокрема монологічного, виникає потреба створити умови, які б викликали внутрішнє спонукання висловити свої думки і почуття, бажання розповісти про свої враження, побачене і пережите. На уроці слід ввести учнів у навчальну ситуацію, яка наближається до природних умов спілкування. Учні, поставлені в обставини, однотипні з тими, що існують у дійсності, зможуть під час висловлювання мимоволі враховувати сприймання того, до кого звертаються. Спосіб викладу думки підказуватиметься конкретною обстановкою. Це вимагає від вчителя створення мовленнєвих (комунікативних) ситуацій під час роботи над письмовими монологічними висловлюваннями. Створюватися вони можуть різними видами словесних роз’яснень. В одних випадках - це однокласники, малята із дитячого садка, найближчий друг (подруга), брат, сестра, в інших – уявний ровесник, старші друзі і т. ін.

1. Уявіть, що редакція журналу «Соняшник» оголосила конкурс на кращий опис-загадку тварини, птаха чи рослини. Побудуйте свій опис так, щоб, можна було одразу здогадатися, яку тварину, птаха чи рослину ви описуєте.

2. Ви маєте скласти казку чи оповідання про те, що ви побачили, пережили. Намагайтесь про події розповісти так виразно, щоб маленькі друзі з дитячого садка могли зримо уявити те, про що ви розповідаєте.

3. Вам треба скласти розповідь «У нас узимку». Уявіть, що ви пишете листа далекому африканському другові. Він ніколи не бачив зими.

4. Уяви, що ти працюєш у туристичній агенції «Пори року». Наближаються зимові канікули. Тобі й твоїм товаришам-колегам доручили скласти проспект зимового відпочинку у вашій місцевості.

5. Уяви, що тобі потрібно описати нашого улюбленого Діда Мороза в листі до закордонного друга.

Такі мовленнєві ситуації націлюють учнів на вибір типу висловлювання, спонукають учнів думати про майбутнього читача, слухача і тим самим стимулюють бажання розповісти щось іншим людям.

Комунікативну спрямованість мають і такі види роботи, як написання оголошення, записки, листа. У процесі роботи над оголошенням вчитель може створити на уроці таку ситуацію спілкування. «Уяви, що ти з другом-однокласником їдеш до зимового табору відпочинку у Карпатах. На залізничному вокзалі друг кудись відійшов, а часу до приходу потягу залишилося обмаль. Ти хвилюєшся і йдеш давати оголошення. Працівники довідкового бюро просять тебе текст оголошення подати у письмовій формі. Спробуй скласти такий текст».

Складним видом роботи є написання листа. Доцільно розпочинати з колективного складання листа друзям про свій клас, пізніше — про якийсь епізод, подію, які насправді мали місце, і учневі хочеться розповісти про це комусь (другові, подрузі, вчителеві).

Написання подібних письмових робіт відбувається з навчальною метою. Вони читаються вголос і редагуються, удосконалюються.

Як правило, текст, який треба відредагувати, записується на дошці, після прочитання його вчителем і учнями звертається увага школярів на його побудову, вживання слів, зв'язок між реченнями і, звичайно, на те, чи відповідає його зміст заголовку (темі), чи розкрита тема, яка основна думка тексту, як вона подається.

Виконуючи вправи на редагування, учні вчаться аналізувати, критично оцінювати написане — спочатку чуже, а потім і своє, а також ознайомлюються на практиці з вимогами, які висуваються до тексту. Відредагований текст записується в зошити [3, с.101].

Успішність роботи з розвитку писемного мовлення значною мірою залежить від рівня розвитку усного. Дослідники зазначають, що працюючи над формуванням монологічного мовлення, слід приділити увагу не лише розвитку писемного мовлення з опорою на усне, а й спеціальним вправам з усного мовлення, успішність виконання яких обумовлена мотивацією, оскільки в основі висловлення дитини має бути мовленнєвий мотив, тобто бажання повідомити іншим про свої враження від побаченого, почутого, пережитого.

Однією з особливостей роботи над монологічним мовленням під час опанування українською мовою як другою, близькоспорідненою, є урахування рівня сформованості в учнів умінь правильно користуватися засвоєним на уроках мовним матеріалом. Тому зрозуміло, що на уроках української мови мають посісти належне місце мовленнєві вправи, завдання яких — формувати вміння правильно й логічно висловлювати думку. Учням, граматичні вміння яких недостатньо автоматизовані і їм бракує словникового запасу, досить складно побудувати зв'язну розповідь. І тому таким видам роботи має передувати система підготовчих (тренувальних) вправ, в основу яких покладено текст.

Знання про текст, (тему, структуру, основну думку, типи текстів) учні одержують на уроках російської мови й активізують ці знання на уроках української. Оскільки цей матеріал збігається, основна увага має зосереджуватись на побудові текстів. Щоб цей процес якось полегшити, рекомендується спочатку навчити дітей переказувати текст, який є зразком зв'язного мовлення.

Під час складання тексту монологу (розповіді, опису чи міркування) діти стикаються з труднощами, пов'язаними не лише з недостатнім словниковим запасом, а й з невеликим життєвим досвідом, відсутністю вражень, переживань.

Таким чином, процес формування й розвитку українського зв’язного писемного мовлення у російськомовних учнів має певні особливості. Однією з яких є забезпечення комунікативної спрямованості мовленнєвої діяльності школярів. Такий підхід сприяє підвищенню рівня розвитку монологічного писемного мовлення учнів в процесі опанування українською мовою як другою, близькоспорідненою .

ЛІТЕРАТУРА

1. Баринова Е.А. Связная речь и пути овладения ею в школе / развитие устной и письменной речи. – Л., 1976. – С.125. 2. Учебные программы для общеобразовательных учебн. завед. с обучением на русском языке. 1-4 классы.- К.: Видавничий дім «Освіта», 2012. – 144 с. 3. Хорошковська О.Н. Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою викладання / Ольга Назарівна Хорошковська – К.: Промінь, 2006. - 256 с.

У статті розглянуто особливості формування і розвитку зв’язного писемного мовлення молодших школярів на уроках української мови в школах з російською мовою навчання. Обґрунтовується необхідність проведення роботи з розвитку мовлення на основі комунікативно-діяльнісного підходу.

Ключові слова: розвиток мовлення, зв’язне мовлення, писемне, усне мовлення, комунікативна ситуація, комунікативно-діяльнісний підхід.

В статье рассматриваются особенности формирования и развития связной письменной речи младших школьников на уроках украинского языка в школах с русским языком обучения. Обосновывается необходимость организации роботы по развитию речи на основе коммуникативно-деятельностного подхода.

Ключевые слова: развитие речи, связная речь, письменная, устная речь, коммуникативная ситуация, коммуникативно-деятельностный подход.