Сутчук Н.М.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,Україна

ОБРАЗ ЧОЛОВІКА ЗАСОБАМИ АРЕАЛЬНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

У мовознавстві сьогодні активно студіюється проблема ґендеру та інтерпретується мовний образ світу як такий, що збудований за принципом маскуліноцентризму (андроцентризму).

У межах сучасних досліджень з ґендерології основною опозицією визнають протиставлення чоловік – жінка, у якій чоловік пов'язується з культурою, а жінка – з при­ро­дою, а відтак актуальним стає питання  оцінності символічного позначення «чоловічності» та «жіночності». Одним із виявів андроцентризму А. Ки­ри­ліна вважає те, що «іменники жіночого роду, як правило, утво­рюються від чоловічих, а не навпаки. Їх часто супроводжує негативна оцінність. Ви­ко­ристання чоловічого позначника до референта жінки допустиме й, зокрема, підвищує її статус. І нав­паки, номінація чоловіка жіночим позначником несе у собі негативну оцінку» [1, с.29]. Така аксіологічна полярність особливо виразно постає на фразеологічному матеріалі . Ґендерну асиметрію вбачають у тому, що наявна неповна фразеологічна парадигматичність: прихована категорія роду накладає обмеження на вживання фразеологічної одиниці. Аксіологія чоловіків і жінок виявляється асиметричною  щодо кількості та щодо якості й продукує певну сукупність ґендерних стереотипів у фразеології.

   Відомо, що одиниці фразеологічної системи репрезентують переважно ті атрибути, які не відповідають уявленням лінгвоспільнот про норму. Окрім того, відрізняється й репертуар фемінних і маскулінних атрибутів, вербалізованих стійкими порівняннями, з огляду на існування стереотипних уявлень про чоловіка і жінку, їхні ґендерні ролі. Ґендерні маркери можуть стосуватися різних рівнів – концептуального та вербального. З огляду на це, стереотипні уявлення про чоловіка можна поділити на дві групи: стереотип чоловіка в межах андроцентричної (маскулінної) субкультури та стереотип чоловіка в жіночій (фемінній) субкультурі. Л.Ставицька зауважує, що «ґендерна картина світу змінюється, і спостереження над мовною свідомістю сучасних українців, їхніми дискурсивними практиками свідчать про зниження статусу чоловіка і в плані самооцінки, і жіночої оцінки. Процес руйнування патріархальної маскулінності ще не оформився в помітну фразеологічну підсистему, проте така динаміка має перспективу» [3, с.123] . Можна припустити, що стереотип «чоловік» у жіночому дискурсі вже достатньо сформований. Про це свідчать такі узагальнення, як: усі чоловіки – донжуани («Усі чоловіки одним миром мазані: усі вони мають схильність до бенкетування, потяг до залицяння, як де побачать гарну мордочку» [2, с.97]; «Усі чоловіки – страшенні донжуани! – Невже всі? – Так. Хіба інших можна назвати чоловіками?»; «Чоловіки, як бджоли, летять на солодке, а не на оцет»); негідники («Усі чоловіки – наволоч, але у кожній з нас вони бачать шльондру»; «Бо у нас або усі чоловіки козли» (жіноча думка), інфантильні тощо.

У нашій розвідці ми здійснили спробу виокремити маркери культурної параметризації «чоловічої» картини світу засобами ареальної фразеології. Так, у «Фразеологічному словнику східнослобожанських і степових говірок Донбасу» (В. Ужченка, Д. Ужченка) [4] образ чоловіка структуровано за такими критеріями :

1)Зовнішній вигляд:

«Красивий»: як вільце; «некрасивий»: як двері з сараю; «лисий» : аеродром на голові; блохи по голові на коньках їздять; кучерявий без волос, а спереду гичка, волосина вроздріб; дві волосини в коси заплів;  дві волосини в три ряди; «товстий»: акваріум проковтнути; легше вбити, чим прогодувати; і в бочку не влізе, і в бочку не всадити; як бочка з варенням; як бочка з дустом; як бочка з жиром; як бочка з пивом; як бочка з салідолом; як бочка з салом; як бройлер; як великий гарбуз що вшир, що вздовж; наїстися галушок; гарбуза проковтнути; глобус носити; за три гори не обійдеш; ні грама лишнього; «худий»:  сховається за вудочкою; хоч на вузол закручуй; як велосипед; як суха верба; світиться як газета; як гвіздок; голова на палці; Геракл засушений; як гичка; як гілка при дорозі; як глист за голкою сховається ;як горобця лікоть; за граблями ховається;   «неохайний»: свинячий вид; Альоха з мильного заводу; «високий»: як камбала; головою об хмари битися; як булигова; як гвіздочок; «кривоногий»: на бочку садити; «низький»: горобцю по кісточки; горобцю по коліна ; горобцю по хвіст.

При цьому еталонами чоловічої вроди постають переважно фітоніми, рослинний світ: гарний як бузок, як мак у полі (жіночий корелят – маківка), як соняшник у полі; орнітологічні образи: як лебідь, як сокіл ясний; природні стихії: як вогонь, як іскра, як вранішнє сонце (жін. вмите сонечко), наче росою вми­тий, як травень (жін. як майова роса); руко­творні артефакти: як із каменю вибитий (витесаний). До типово маскулінних еталонів чо­ло­ві­чої вроди можна віднести й мікрофразеологізми  як із яйця вилупився;  як нова копійка; як образок; як яблучко (жін. як яблуня у цвіту)»

2)    Ставлення до подружнього життя:

серед баб один прораб; бабський валянок –« дівчачур»; дівчачий ополоник – «підкаблучник»; старий валянок – «літній чоловік, який не проти позалицятися до молодих дівчат».

3)    Ставлення до праці:

лінивий валянок; сіли баглаї на шию – «ледар»; гуляка святковий – «чоловік, що уникає роботи».

4)    Розумові здібності:

балда городня ; башка дерев’яна; вавка в голові; з Алмазної втекти; Альоха запальний; не всі вдома: бабушка в армії; Володя шарапівський; жарою прихвачений – «дурнуватий», «дивна людина».

5)    Хибні звички:

за воротник закидає – «про п’яницю»; бублики ногами малювати; набратися під зав’язку – «напитися, бути п’яним» .

Отже, представлений нами образ чоловіка засобами мікофразеології демонструє низку аксіологічних параметрів, які складають мозаїку цілісної маскулінної картини світу східнослобожанського ареалу.

 

Література:

1. Кирилина А. В. Гендер: лингвистические аспекты: монография/ А.В. Кирилина. - Москва, 1999. – 155с.

2. І. Нечуй-Левицький «Неоднаковими стежками» /І. Нечуй - Левицький, 1902. - 118 с.

3. Ставицька Л. О. «Чоловік (мужчина)» у концептосфері української фразеології/ Л.О. Ставицька.-Мовознавство, 2006, № 2–3, с. 118–129.

4.Ужченко В, Ужченко Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу/ В. Ужченко, Д. Ужченко. – Луганськ: Альма матер, 2002.- 263с.