Ю.О.Старостіна, студентка гр.МОТ-13А

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Ю.О. Халілова-Чуваєва, канд.політології, доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Сирітство як соціальна проблема

Постановка проблеми: Україна, як і більшість держав світу, дбає про інтереси і права молодого покоління. Поширення в Україні такого явища, як соціальне сирітство, зумовлює зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що порушує базове право дитини виховуватися в сімейному оточенні. Держава має проявляти турботу про таких дітей, в сферах, необхідних для їх повноцінного життя та розвитку.

Актуальність роботи обумовлена тим, что у сучасних умовах погіршення життєвих умов значної кількості громадян та суттєвого зниження спроможності батьків опікуватись своїми дітьми росте кількість соціальних сиріт, поширюється розвиток інституту прийомних сімей, необхідність їх соціальної підтримки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Питання патронату досліджували чимало українських науковців таких, як А. Зінченко, В. Козубовський, О. Карпенко, та ін. Соціально-правовому захисту посиротілих дітей присвячені праці О.М.Потопахіної, О.О.Коваленко, В.Ю.Москалюк та ін. З психолого-педагогічної точки зору його розглядали І.В.Пєша, І.В.Артемчук, І.В.Ченбай та ін.

Мета статті - розглянути специфіку сирітства як соціального явища, дослідити діяльність держави щодо захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Виклад основного матеріалу: Батьківщиною сімейного патронату вважається Шотландія, де його застосовували з початку ХІХ століття. На сьогоднішній день це проблема багатьох країн світу.

В Україні рівень сирітства весь час зростає. З дев’яти мільйонів дітей в Україні близько 65 тисяч живе в державних інтернатах. Серед головних причин такого становища – бідність українського народу, безробіття батьків дітей, корупція і незахищеність в повному обсязі дітей державою, алкоголізм і наркоманія. [1]. Окрему групу дітей-сиріт становлять діти, від яких батьки відмовились ще у пологових будинках або яких, народивши, покинули чи «підкинули» кому-небудь, чи залишили будь-де. Майже 100 новонароджених стають сиротами уже в перші години свого життя, тому що від них відмовляються матері у пологових будинках. [2] Вирішення цієї проблеми покладено на органи опіки та піклування. Діти, які залишилися без батьківського піклування, були покинуті, виховуються у сім’ях опікунів, інтернатних закладах, їм надається допомога органами опіки і піклування у своєчасному влаштуванні.

Соціальний патронаж, спрямований, згідно із Законом України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (ст. 1), на створення соціальних умов для задоволення законних інтересів, свобод, реалізації прав дитини на освіту у системі освіти, на розвиток дитини. Нормативно-правову базу з соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування складають: Конституція України, Міжнародні правові акти, Закони України, Акти Президента України, Постанови Кабінету міністрів України та інші нормативно-правові акти України. [3]. Таким чином, держава здійснює повне забезпечення та захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Проте у сучасних умовах потрібен подальший розвиток нових форм влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Основною формою соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, які залишилися без піклування батьків, є система заходів щодо підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу. Наприклад, запущена у 2008р. благодійним фондом Ріната Ахметова “Розвиток України” програма “Сирітству-ні!”. Фонд надає підтримку прийомним сім'ям та дитячим будинкам сімейного типу, співпрацює з дитячими інтернатними установами. Завдяки цьому порталу більше 6000 дітей знайшли родину. Також у вересні 2010 р. стартував пілотний проект «Збережемо дитині родину», основною метою якого є зниження в м. Донецьку до кінця 2014 року чисельності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. [4]. За час реалізації проекту соціальними працівниками зроблені послуги і допомога понад 1 000 родин, де виховуються діти. Отже, ми бачимо, що наша держава пропонує систему соціального захисту і підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування.

Соціальний захист дітей здійснюється всіма гілками влади в Україні: законодавчою, виконавчою та судовою. В Україні існує розгалужена мережа державних органів, на яких покладено обов'язок піклуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема служби у справах дітей, органи опіки та піклування, органи освіти та науки, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та інші. Україні існує розгалужена мережа державних органів, на яких покладено обов'язок піклуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема служби у справах дітей, органи опіки та піклування, органи освіти та науки, управління (відділи) у справах молоді та спорту, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та інші.

Центральним органом виконавчої влади, який координує питання опіки та піклуванні в Україні є Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини, що діє при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.

Висновки: Проблема соціального сирітства є однією з найгостріших, масових і соціально небезпечних в Україні. Сьогодні перед країною стоїть завдання посилення результативності позитивних процесів у сфері соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Слід зазначити, що Україна вже здійснила значні кроки в системі розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, тому у сфері забезпечення функціонування системи опіки над дітьми протягом останніх років відбулися позитивні зміни.

Отже, можна зазначити, що держава намагається регулювати питання дитячого сирітства, а саме організує різноманітні заходи, створює нормативно-правові акти та надає грошові соціальні виплати дітям, позбавленних батьківського піклування. Але все одно ця проблема залишається відкритою та потребує більш пильного нагляду з боку країни.

Спільним завданням як держави, так і громадськості є забезпечення права кожного маленького громадянина нашої держави на виховання в сімейному оточенні.

Список використаних джерел

1. Права дітей в Україні, проблеми захисту прав дітей в Україні, закони України про захист прав дітей, порушення прав дітей, статистичні дані про права дитини // - [Электроний ресурс]. Режим доступу: http://childrenru.blogspot.ru/2011/05/blog-post_28.html

2. Лохвицька Л. Актуальні проблеми раннього дитинства: соціальний аспект / Л. Лохвицька // Вісник Інституту розвитку дитини. - Вип. 1. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: Збірник наукових праць. – Київ, 2009. – 178с.

3. Конвенція ООН про права дитини (Конвенція ратифікована Постановою ВР №789-ХІІ (789-12) від 27 лютого 1991 р.). – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua.

4. Фонд Ріната Ахметова. Розвиток України // - [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://www.fdu.org.ua/ua/