«Право»/ 10.Хозяйственное право.

Студентка Бертман Т. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

РОЗМЕЖУВАННЯ ПРИВАТНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Правильне розуміння приватного і публічного права багато в чому визначає вирішення питання про співвідношення актів цивільного і господарського законодавства, розуміння господарського права як комплексної галузі законодавства. Наукове обгрунтування вирішення цих проблем необхідно шукати в доктрині права, що стосується співвідношення концепцій приватного (цивільного) права і господарського права.

Одночасне існування Цивільного і Господарського кодексів призвело до виникнення численних правових колізій та розбалансування законодавства. Дані кодекси пропонують різні підходи до врегулювання однакових відносин, внаслідок чого при вирішенні аналогічних спорів суди надають перевагу в одному випадку цивільному, в іншому - господарському. І це не єдина проблема, яка виникла із застосуванням двох кодексів. Численні безуспішні спроби узгодити два кодекси дають підстави для висновку, що ліквідувати недоліки цих кодексів можна лише шляхом визнання Господарського кодексу таким, що втратив чинність, оскільки він не став кодифікованим нормативним актом у сфері господарювання.

Проблеми приватного права у своїх працях досліджували сучасні вчені-юристи О. Дзера, А. Довгерт, та інші. Вони розглядають приватні відносини з точки зору забезпечення суб’єктивних прав осіб, які є юридично рівними.

Сучасною тенденцією приватного господарського права європейських країн є перехід від права особи до права економіки та функціонуючих в ній підприємств.

Другою тенденцією розвитку господарського права є оптимізація публічноправового і приватноправового регулювання господарських відносин.

Невиконання положень публічного господарського права призводить до знецінення приватноправових договорів.

Третьою тенденцією є посилена інтеграція України у світову економіку, що приводить до збільшення впливу міжнародного господарського права на вимоги до правового регулювання господарських відносин в Україні.

На даний момент Україна перебуває у статусі країни з перехідною економікою. Спадщина правового регулювання Радянського Союзу, коли країна не знала, що таке підприємницька діяльність та економічна конкуренція, домінує, оскільки, як свідчать всі наукові праці, сучасні розробки ґрунтуються на досягненнях дійсно видатних радянських цивілістів, які відображали реалії свого часу, а не реалії сучасної економіки.

В намаганні обгрунтувати автономність господарських і цивільних відносин прихильники господарського права розвивають ідею доцільності виділення загально-цивільного, господарського і споживчого правових режимів. Сутність такого підходу така: оскільки поняття господарських майнових відносин розглядається більш вузько, ніж цивільно-правові майнові відносини, предметом регулювання Господарського кодексу не є ті майнові відносини, які складаються між негосподарюючими суб'єктами - громадянами.

З початком розвитку громадянського суспільства, приватної ініціативи стверджується, що всі приватні відносини, у тому числі у сфері економіки, які виникають, є цивільними, а всі «суб’єкти господарювання у відносинах юридичної рівності є суб’єктами цивільного права».

Господарський кодекс України «має бути скасовано через необхідність регулювання цивільних відносин, зокрема й у сфері господарювання, єдиним галузевим кодифікованим актом». Слушно констатується факт, що Цивільний і Господарський кодекси України пропонують різні підходи до врегулювання однакових відносин [2].

Враховуючи різні підходи регулювання цивільних і господарських відносин, що виникають між приватними особами у сфері господарювання, необхідно встановити, чим це спричинено і до яких наслідків може призвести встановлення однакового підходу до регулювання всіх приватних відносин.

Як зазначав німецький історик, політичний діяч Ф. Енгельс, «у сучасній державі право повинно не тільки відповідати загальному економічному стану, не тільки бути його відображенням, а й бути внутрішньо узгодженим відображенням, який не спростовував би сам себе внаслідок внутрішніх суперечностей» [3].

Сучасні вчені також вказують, що фактори, «котрі задають цільову спрямованість та конкретний зміст правового регулювання, мають не власне юридичний, а економічний, політичний, культурний, загальносоціальний характер» [4].

Визначаючи стратегічні підходи до вибору моделі розвитку України, необхідно усвідомлювати факт необхідності кардинальної зміни існуючої логіки світового економічного зростання» [5].

Існує думка, що «оскільки підприємницька діяльність розглядається як ініціатива та діяльність на власний ризик, з метою отримання прибутку, її можна розглядати як один з аспектів реалізації людської свободи, та як діяльність, в основі якої покладено приватні інтереси, що припускають статус вільної особистості, приватної власності, вільні договірні відносини, спадкування й інші інститути, засновані на засадах автономії свободи, юридичної рівності суб’єктів» . Рівність сторін і зумовлює цивільний характер усіх підприємницьких відносин. Жодним чином не заперечуючи проти цього, необхідно звернути увагу, що реалізація людської свободи — це тільки один із багатьох аспектів господарської підприємницької діяльності, який не торкається проблем створення конкурентоспроможної економіки і розвинутого цивілізованого ринку та не є головним, оскільки не стосується реалізації законів функціонування економіки та забезпечення громадян майновими благами.

Однією із головних категорій цивільного права є правочин, який є інструментом у багатьох інститутах цивільного права та, зокрема, інституту права власності. Як правило, правочини стосуються окремих суб’єктів, які здійснюють індивідуальні дії. У сфері господарської діяльності діють інші категорії: насамперед це ринок, який становить складну систему взаємовідносин та взаємодії різнорідних суб’єктів; підприємство; економічна конкуренція, як складне явище, що є сукупністю економічних станів та процесів, які забезпечують задоволення інтересів споживачів та розвиток економіки і мають певні закономірності.

Як зазначив видатний економіст, історик Й. Шумпетер, «жодна соціальна система не може функціонувати, якщо вона ґрунтується виключно на мережі вільних контрактів між (законодавчо)рівними партнерами, в якій кожний керується нічим іншим, окрім власних (короткострокових) утилітарних цілей» [7].

Важливою відмінністю між цивільним і господарським правом є те, що цивільне право регулює відносини, які виникають внаслідок окремого правочину чи юридичного факту.

Господарське право враховує відносини, що виникають у процесі «розподілу праці і кооперації певних індивідів» [8], організації та здійснення господарської діяльності, яка має системний характер та суспільні економічні наслідки - рівень конкурентоспроможності держави і матеріального забезпечення громадян майновими благами.

Функціональне застосування приватноправових норм на певних етапах господарських відносин між окремими особами не відображає в цілому господарські відносини в масштабі, часі і наслідках та, відповідно, не дозволяє їх адекватно оцінювати та регулювати.

На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що приватні господарські відносини є складовою більш складних публічних явищ - економічної конкуренції, ринку, економіки, які об’єктивно на них впливають та динамічно трансформують приватні відносини під власні умови. Економічна конкуренція відбувається саме у сфері приватних відносин. Приватні господарські відносини та їх правове регулювання мають підпорядковуватися та відображати дію економічних законів розвитку та реальний економічний стан країни. За цих обставин їх правове регулювання потребує якісно іншого підходу, іншого правового механізму, ніж регулювання відносин, пов’язаних із окремою особою, що забезпечується Цивільним кодексом України.

Також більше уваги необхідно зосереджувати на принципах реальних економічних відносин, які повинні бути втілені у право, інтересах осіб та правових формах їх реалізації у сфері економіки, які є складовими юридичного режиму. Це зумовлює застосування в господарській сфері власного правового інструментарію, особливого порядку регулювання виникнення правта обов’язків учасників господарських відносин, застосування засобів юридичної відповідальності, які опосередковують існування конкурентної економіки та належне забезпечення і захист споживачів.

Список використаних джерел

1. Поляков А. В. Общая теория права : фенолого-коммуникативный подход : курс лекций. — 2-е изд., доп. — Спб., 2003. — С. 276–277.

2. Майданик Р. А.Система права України : пошук оптимальної моделі : доповідь. — К., 2009. — С. 5.

3. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. — Т. 37. — С. 418.

4. Методологічні засади охорони та захисту майнових прав осіб в Україні та ЄС : моногр. / за заг. ред. О. Д. Крупчана. — Тернопіль, 2008. — С. 7.

5. Новий курс : реформи в Україні. 2010–2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. — К., 2010. — 232 с. — С. 9.

6. Кузнецова Н. С. Проблеми гармонізації цивільного і підприємницького законодавства України та країн Європи / Еволюція цивільного законодавства : проблеми теорії і практики : зб. наук. пр. — К., 2004. — С. 655.

7. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия / пер. с англ. — М., 1995. — С. 527–528.

8. Маркс К. Капитал // Маркс К., Энгельс Ф. — Т. 26. — Ч. 3. — С. 368.