Право/13. Международное право
Рудавка Олександр
студент
Національного авіаційного університету, м.Київ, Україна
Протягом останнього часу широкої популярності в різних колах
суспільства набула тема щодо договору про асоціацію між Україною та
Європейським Союзом.
Уважаємо доцільним
висловити власні міркування щодо юридичної сторони цього акту, та зокрема його Розділу
II - політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та
конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики й Розділу III - юстиція, свобода та
безпека.
Перше, на що варто
звернути увагу - це стаття 8 «Міжнародний кримінальний суд». Згідно з
положеннями цієї статті сторони
співпрацюватимуть з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом
ратифікації і імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та його відповідних інструментів. Разом з
тим, слід зазначити, що хоча Україна й підписала Римський статут, але ще не
ратифікувала його, і тому поки що не є державою-учасником Міжнародного
кримінального суду.
Наступна стаття 14 (з третього розділу) передбачає, що в
рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають
особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій
усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів
зокрема. Співробітництво здебільшого буде спрямоване на зміцнення судової
влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та
неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції,
свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та
основоположних свобод.
Крім того, заслуговує на увагу також стаття 15 «Захист персональних
даних», в якій йдеться, що сторони погоджуються співпрацювати з метою
забезпечення належного рівня захисту персональних даних відповідно до найвищих
європейських та міжнародних стандартів. Співробітництво у сфері захисту
персональних даних може включати, inter alia, обмін інформацією та експертами.
Ця стаття викликає певний резонанс якщо згадати події, що відбувалися останнім
часом навколо інтернет-порталів infostore.org, ex.ua
та fs.ua. В Європі законодавство жорстко карає людей, які
поширюють піратський контент в Інтернеті, а для України подібна практика може
викликати дуже негативні наслідки та невдоволення народу.
Аналіз інших статей (ст. 17 «Поводження з працівниками»,
ст. 18 «Мобільність працівників»), на наш погляд, вказує на перспективи покращання умов перебування, працевлаштування та полегшення порядку найму
українських працівників в державах-членах ЄС.
Одним, з надзвичайно
проблемних в Україні залишається питань корупції й хабарництва. Певною мірою
вирішення цього питання сприятиме, на нашу думку, стаття 22 «Боротьба зі
злочинністю та корупцією», якою передбачено зокрема наступні напрями співпраці
вітчизняних й європейських органів влади, а саме:
«1. Сторони зобов’язуються співпрацювати у
боротьбі з кримінальною та незаконною організованою чи іншою діяльністю, а
також з метою її попередження.
2. Таке співробітництво спрямовуватиметься на
вирішення, inter alia, таких проблем: a) незаконне переправлення через
державний кордон нелегальних мігрантів, торгівля людьми і вогнепальною зброєю та
незаконний обіг наркотиків; b) контрабанда товарів; c) економічні злочини,
зокрема злочини у сфері оподаткування; d) корупція як в приватному, так і в
державному секторі; e) підробка документів; f) кіберзлочинність.
3. Сторони зобов’язуються посилювати двостороннє,
регіональне та міжнародне співробітництво у цій сфері, зокрема співробітництво
із залученням Європолу. Сторони і надалі розвиватимуть співробітництво, inter
alia, стосовно: a) обміну найкращими практиками, в тому числі щодо методик
розслідування та криміналістичних досліджень; b) обміну інформацією відповідно
до існуючих правил; c) посилення потенціалу, зокрема навчання та, у разі
необхідності, обмін персоналом; d) питань, пов’язаних із захистом свідків та
жертв».
Окрім згаданих, в третьому розділі договору
необхідно відмітити також статтю 24 «Правове співробітництво», яка містить
визначальні положення щодо перспектив судового співробітництва України та
Євросоюзу, а саме:
«1. Сторони домовились надалі розвивати
судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою
використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та базуючись на
принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.
2. Сторони домовилися розвивати подальше
судове співробітництво між Україною та ЄС у цивільних справах на основі
відповідних багатосторонніх правових документів, зокрема конвенцій Гаазької
конференції з міжнародного приватного права у сферах міжнародного правового
співробітництва, судового процесу, а також захисту дітей.
3. Стосовно судового співробітництва в
кримінальних справах Сторони намагатимуться посилити взаємодію щодо взаємної
правової допомоги та екстрадиції. Це включатиме, у разі необхідності,
приєднання до відповідних міжнародних документів ООН та Ради Європи, зокрема Римський
Статут Міжнародного кримінального суду 1998 року, та їх виконання, як
зазначається у статті 8 цієї Угоди, а також більш тісне співробітництво з
Євроюстом».
Отже, не дивлячись на плюралізм поглядів в різних верстах
суспільства на економічні сторони (негативні й позитивні) договору про
асоціацію між Україною та Європейським Союзом, ми переконані, що він націлений
на покращення правової системи України та впровадження європейських цінностей у
вітчизняну юриспруденцію.
науковий керівник: Пивовар Ю.І., к.ю.н., доцент, м.Київ, Україна