Право/2. Административное
и финансовое право
к.ю.н. Стукаленко В.А.,
Одеський інститут фінансів Українського державного
університету фінансів та міжнародної
торгівлі. Україна.
Підкуп
виборців: історичний аспект
Вважається, що момент зародження виборчого права, прототип сьогоднішньої
правової форми пов’язаний із Стародавньою Грецією, де всі громадяни, а точніше
всі вільні громадяни були ніби колективними законодавцями. Оскільки, як
зазначає Ю.Г. Кальмиш, призначення громадян на виборні посади відбувалося
за жеребкуванням, то всі, хто володів виборними правами, мали рівні шанси бути
обраними [1, с. 7-10].
Процес порушень у вигляді підкупу виборців, примушування їх до голосування
за прийняття тих чи інших рішень був характерним на всіх етапах історичного
розвитку і для всіх держав де проводилися вибори.
Зокрема, найбільш яскравим є приклад Давнього Риму, особливо в часи
занепаду республіки та початку імперії (рубіж І ст. до н.е. – І ст. н.е.). Саме
в цей час практично на офіційному рівні вводиться практика влаштування ігор,
боїв гладіаторів, потрава звірів та роздача безкоштовного хліба римському
плебсу від імені того чи іншого претендента на державну посаду. Більше того,
заможні римляни прямо примушували своїх співгромадян-клієнтів, які їм були
винні гроші, голосувати за вказане ними рішення чи особу. Саме таким чином,
один із найвідоміших діячів Давнього Риму, Марк Красс, який володів
прибутковими будинками (тобто такими, де жителі винаймали довгостроково житло)
по всьому Риму, вимагав від своїх боржників-квартиронаймачів голосувати за
нього під час його балотування до владних структур. Завдяки цьому та постійним
роздачам хліба найбіднішим римлянам, Красс став консулом Риму. «Республіка
померла, коли перший громадянин продав свій голос» – стверджував Ціцерон [2, с. 54].
Цей досвід
був врахований значно пізніше. Наприклад, під час революційних подій у Франції
та встановлення Першої республіки, серед її законодавчих актів, що регулювали
виборче право громадян та виборчий процес до владних структур, містилося
положення, яке обмежувало право голосу тих чоловіків (жінки такого права не мали
взагалі), які не могли сплатити податок у розмірі триденного заробітку
кваліфікованого робітника або ж офіційно мали статус найманого працівника. У
такий спосіб були здійснені спроби попередити випадки «купування» голосів
малозабезпечених громадян, або ж таких, які перебували у тій чи іншій
залежності від третіх осіб [3, с. 77; 4, с. 72-73].
Наприклад, у Новгороді епохи феодальної, або боярської республіки у випадку
виявлення відвертого порушення виборчого процесу, а особливо за доведений факт
підкупу частини виборців, претендента могли відсторонити від участі у
подальшому обранні, заборонити в подальшому балотуватися на виборні посади, або
і взагалі, «поставити на потік», тобто розграбувати майно [5, с. 51].
В історії Запорізької Січі неодноразово фіксувалися випадки, коли
претенденти на пірнач курінного чи булаву кошового «виставляли на товариство
декілька бочок горілки в шинках січових» [6, с. 169]. Тобто слід
зазначити, що під час підготовки до загальних рад січового товариства та у
переддень їх проведення спостерігались випадки відвертого порушення
демократичних принципів проведення виборів.
Література:
1.
Медіна Л.П. Кримінально-правова
характеристика злочинів проти виборчих прав громадян України (ст. ст. 157, 158,
159 КК України): дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Медіна Лариса Павлівна. —
К., 2004. — 226 с.
2.
Цицерон Марк Туллий. Сборник
трудов и речей. «О государстве». — Ростов-на-Дону : Триумф, 2002. — 190 с.
3.
Головченко В.П. Великая
французская революция конца XVIII века в юридических документах и актах. — М. : Правда, 1963. — 125 с.
4.
Всемирная история.
Энциклопедия. В 14. Т. Фи-Че — М. : ОЛМА Медиа
Групп; ОЛМА-ПРЕСС Образование, 2007. — Т.13. — 240
с.
6.
Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. / Редкол.
П.С. Сохань. — К.: Наукова думка, 1990-1991. — Т.2. — 592 с.