Право

Дорош В.С., Бондарчук Н.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Правове забезпечення авторського права у мережі Інтернет

Однією з основних проблем, пов'язаних з розвитком глобальних комп'ютерних мереж є проблема захисту права інтелектуальної власності. Оскільки сама природа електронних телекомунікацій вимагає багатократного копіювання даних в процесі передачі їх каналами зв’язку та ознайомлення з ними, природно, постають питання стосовно дотримання при такому копіюванні авторських прав. Сьогодні Інтернет фактично став прекрасним, щоденно поновлюваним, джерелом для порушень у галузі інтелектуальної власності.

Метою цієї статті є обговорення проблем охорони авторських прав в Інтернеті. Авторське право - набір прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності, яке виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва [2].

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкту (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви вигадали новий спосіб приготування вівсянки або новий склад розчину маски для обличчя і видали брошуру, у якій було описано ці способи - тоді авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину.

Необхідно визначити, які матеріали, доступні через Інтернет, охороняються авторським правом. Список об'єктів авторського права включає літературний твір, музичний твір, твір образотворчого мистецтва , декоративно-прикладного мистецтва, твори архітектури і картографії, виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори, бази даних, комп'ютерні програми.

Всі вищезгадані літературні та художні твори можна зустріти в Інтернеті у великій кількості, і всі вони можуть претендувати на захист авторським правом. Але тільки претендувати, бо однієї лише приналежності до тієї чи іншої категорії творів, зазначеної в законі, недостатньо [1].

Для того, щоб отримати захист за законами про авторське право, вищезгадані твори повинні відповідати певним критеріям. По-перше, вони мають бути оригінальними в юридичному сенсі, а по-друге, вони мають бути вираженими у тій чи іншій об’єктивній формі.

Ключова проблема боротьби з порушеннями авторського права в Інтернеті полягає в масовості самих порушників. Коли порушників авторських прав на якийсь розміщений в Інтернеті твір є багато, і всі вони проживають в різних країнах, то якщо справу проти кожного з них суб’єкт авторських прав на твір виграв в суді однієї країни, то виконати це рішення в багатьох інших країнах є вкрай складним завданням. Таким чином, судове чи арбітражне рішення, винесене в одній країні, не є простим, швидким, ефективним і економічно доцільним засобом захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори в інших країнах.

Насправді реально довести, що у автора дана стаття з’явилась раніше, дуже складно, або й взагалі неможливо. А якщо цю статтю переклали на іншу мову, то втрачена будь-яка можливість захистити своє авторське право взагалі. Реальних механізмів впливу на плагіатора немає.

Як правило, порушення майнових авторських прав в Інтернеті можна пов'язати з неможливістю укласти договір з кожним автором чи правовласником, чиї твори використовуються. З даною проблемою суспільство зіткнулося не тільки з появою цифрових технологій (Інтернету), а набагато раніше. Наприклад, при виникненні телебачення і радіомовлення, де також масово використовуються об'єкти авторського права. Єдиним вирішенням цього питання, як в одному, так і в іншому випадку є інститут колективного управління майновими правами авторів. Основна діяльність таких організацій - видача ліцензій на використання творів і (або) об'єктів суміжних прав і розподіл між авторами (правовласниками) зібраної за видачу таких ліцензій винагороди [3].

Отже, захист авторського права i суміжних прав в Інтернеті потребує розроблення принципово нових законодавчих норм не тільки на національному, а й на міжнародному рівнях. Водночас така охорона не повинна призводити до того, щоб здійснюваний контроль за використанням творів ставав перешкодою на шляху до розвитку освіти, науки, культури та інших потреб суспільства.

Література:

1. Денісова О.О. Методи захисту авторського права [Електронний ресурс] /

О. О. Денісова – Режим доступу : http://buklib.net/books/26261/

2. Копанєва В.О. Інтернет і авторське право / В.О. Копанєва // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: Проблеми науки, освіти, практики: Зб. матеріалів VII Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 25-27 травня 2010 р. — К., 2010. — С. 171-173

3. Микитишин С. М. Сучасні інформаційні технології [Електронний ресурс] /С. К. Микитишин – Режим доступу : http://it-tehnolog.com/statti/suchasni-informatsiyni-tehnologiyi/