Пелих В.В., Пелих О.Л.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ,Україна

ДЕЯКІ АСПЕКТИ

ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ НОРМ

В СФЕРІ ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

На сучасному етапі розвитку України, формування громадянського суспільства, де людина визнана найвищою соціальною цінністю, актуалізуються дослідження щодо реформування чинного трудового законодавства й приведення його у відповідність до положень міжнародних стандартів. Інтеграція України до міжнародних, зокрема, європейських, структур неможлива без забезпечення ефективного процесу впровадження норм міжнародного права в національне законодавство, виконання державою міжнародно-правових зобов’язань з прав людини у сфері трудових відносин. Саме тому дослідження міжнародного досвіду має важливе теоретичне й практичне значення.

В сучасному світі посилюються тенденції взаємозалежності і взаємовпливу держав. Створені з цією метою міжнародні організації і спільноти держав сприяють погодженому вирішенню загальних проблем світової співдружності.

Термін «імплементація» перекладається з англійської (іmplement) як «здійснення, забезпечення виконання» і може бути інтерпретований як «забезпечення практичного результату і фактичного виконання конкретними засобами». У вітчизняну літературу його було запроваджено І. І. Лукашуком і П. Ф. Мартиненком [2, c. 7]. Імплементація – фактична реалізація міжнародних обов’язків на внутрішньодержавному рівні, здійснювана шляхом трансформації міжнародно – правових норм у національні закони та підзаконні акти.

У широкому розумінні трансформація, на думку Р.А. Мюллерсона, являє собою «засіб здійснення міжнародного права за допомогою видання державою внутрішніх нормативних актів та забезпечення виконання ним свого міжнародного обов'язку або в інтересах використання ним свого міжнародної правомочності» [3, c. 377].

Під міжнародно-правовим регулюванням праці розуміється регулювання умов праці й охорони законних прав працівників за допомогою міжнародних угод, а різноманіття міжнародних відносин в сфері праці призводить до існування різноманітних міжнародно-правових норм.

В свою чергу, імплементація включає сукупність правових та інституційних засобів, що використовуються суб’єктами міжнародного права на міжнародному та національному рівнях.

Більшість міжнародно-правових норм реалізується через механізм національної імплементації. Отже, ефективний привід національного законодавства у стан, який відповідає до міжнародних стандартів залежить від того, яким саме способом імплементуються міжнародно-правові норми в національне законодавство.

До цього аспекту Г. Куц зазначає: «Питання про вибір юридичної процедури, за допомогою якої міжнародно-правові угоди інкорпоруються у національну систему права, є, в принципі, питанням, яке має визначатися конституційним правом держави» [1, c. 142].

Ратифікація – остаточне схвалення та затвердження найвищим органом держави міжнародного акта. Ратифікація є остаточною, від неї не можна відмовитися або знову винести договір на обговорення.

В Україні порядок ратифікації міжнародних актів регулюється Конституцією (ст.9) та Законом України «Про міжнародні договори України». Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. Ратифікації підлягають міжнародні договори України, виконання яких зумовлює зміну законів або прийняття нових законів.

Момент набуття чинності таким актом пов’язаний з виконанням певних дій, що означають вираження згоди його учасників на його обов’язковість (підписання, ратифікація, приєднання) або з настанням певних подій (конкретна дата закінчення строку після ратифікації). Імплементація міжнародно-правових норм з регулювання праці відбувається занадто повільними темпами, при цьому приведення національного законодавства у відповідність із нормами щойно прийнятого міжнародного договору здійснюється значно пізніше, ніж ратифікація самого договору.

В Україні на сьогодні реалізація міжнародно-правових норм у галузі праці ще не завершилась, незважаючи на ратифікацію відповідних міжнародно-правових актів: продовжують порушуватися права трудящих; непоодинокі випадки незаконного звільнення з роботи; працівники працюють без укладення трудового договору; прийняття на роботу дітей, чий вік не відповідає встановленим вимогам. Відповідно, порушуються ратифіковані міжнародні договори: Конвенція № 138 Міжнародної організації праці «Про мінімальний вік для прийому на роботу», Конвенція № 95 Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» тощо. Тому, процес імплементації та ратифікації в цій галузі, потребує підвищеної уваги, а норми національного права необхідно тлумачити й застосовувати так, щоб це відповідало нормам і принципам міжнародного права.

Отже, з вищенаведеного можна зробити наступний важливий висновок, що імплементація міжнародно-правових норм – це обов’язковий та природний процес, який позитивно впливає в умовах, сприятливих для конкретної держави і він веде до прогресивного розвитку національного законодавства.

Література:

1. Куц Г. Право України. – 2002. – №2. – 142 с.

2. Лукашук И. И., Мартыненко П. Ф. Юридические гарантии осуществления норм конституционного и международного права в условиях их взаимодействия. – К., 1970. – 7 с.

3. Мюллерсон Р.А. Соотношения международного и национального права. М., 1982. – 377 с.