Психологія і соціологія/ 12 Соціальна психологія

К.п.п. Шахрай Юлія Василівна, проф. Кушнір Ірина Георгіївна

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, Україна

Соціальні страхи у юнацькому віці

Проблема страхів давно піднімалась у науково-психологічній літературі, нею займалося багато вчених, психологів та філософів. Чимало досліджень розроблено в контексті вивчення соціальних страхів у молодшому шкільному та підлітковому віці (М. І. Буянов, В. А. Вінс, О. І. Захаров, А. М. Прихожан та ін.), але вивчення соціальних страхів в юнацькому віці залишається недостатнім. Хоча в цьому віковому періоді соціальна ситуація розвитку особистості є особливо важливою, адже відбувається процес прийняття та освоєння нової соціальної позиції – дорослої людини, самостійного члена суспільства, активного суб’єкту соціального процесу. Провідною діяльністю в юнацькому віці є навчально-професійна діяльність. Цей вид діяльності передбачає постійне перебування в ситуації соціальної взаємодії, адже навчальний процес проводиться у фіксованій групі студентів з використанням інтерактивних методів навчання. Від того, на скільки часто та інтенсивно студенти будуть переживати соціальні страхи, буде залежати мотивація досягнення у навчанні, а це в свою чергу буде впливати на їх успішність.

Сучасні дослідження проблеми соціальних страхів зробили значний крок вперед. Дж. Боулбі, у своїх працях, широко розкрив причини саме юнацьких страхів. Він стверджував, що страх самотності - один з найсильніших страхів у людському житті, особливо й юнацькому віці. Можна вважати такий страх дурним або незрілим, але за ним стоять вагомі біологічні причини. Протягом всієї історії людства людям вдавалося найбільш ефективно витримувати кризи і протистояти небезпекам за допомогою своїх близьких. Таким чином, потреба в тісних зв'язках і близьких відносинах закладена в людській природі[4].

Багато часу присвятив проблемі страхів Речмен. Відповідно до його «концепції травматичного обумовлення» події або ситуації які викликають біль можуть викликати страх незалежно від наявного відчуття болюі. Черясворт говорив, що страх може супроводжуватися або за ним може слідувати обережне дослідження або навіть усмішка. Дослідник О.Кондаш говорить про страх як страх перед випробуваннями. Ф.Перле визначає тривогу як розрив між тепер і «пізніше» або як «страх перед аудиторією»[4].

У вітчизняній психології страх розглядають як сильне емоційне збудження (Н.В.Виноградова, І.Ю.Кулагіна); стан страху пов`язується з фрустрацією соціальних потреб людини (Л.Л.Гозман, Л.А.Грищенко, Н.В.Жутикова, Н.Д.Левитов); з властивостями особистості (В.М.Астапов, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, Ю.М.Забродін, Б.В.Зейгарник, В.Д.Менделевич, А.В.Петровський)[12].

В даний час існують різні класифікації страхів. Згідно з однією з них, все різноманіття даних емоційних станів можна розділити на природні, соціальні та екзистенційні страхи. До першої групи належать страхи, які безпосередньо пов’язані із загрозою життя чи здоров’я людини, друга представляє острах і побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов’язана з глибинною сутністю людини і характерна для всіх людей незалежно від конкретних ситуацій [13].

Соціальні страхи прямо пов’язані з унікальною здатністю людини до прогнозування і розгляду варіантів. Ситуація, варіанти дозволу якої ми не можемо визначити точно, примушує нас придумувати їх самостійно. Все нове, несподіване і незвичайне змушує нас побоюватися: невідомо, які наслідки воно несе. І якщо ситуація, результат якої неясний, виникає і турбує нас достатньо часто, на неї формується умовний рефлекс – страх [3].

Соціальний страх пов’язаний з моральними установками людини, з характером взаємин у соціумі, з соціальним статусом і відчуттям відповідальності. Це страх усвідомлений, він піддається аналізу, його можна описати та передати словесно. Контроль – це свідомий акт розуму і тіла. Чергування між контролем і його відсутністю має відбуватися з певною частотністю, інтенсивністю та у певних проміжках часу. Таке чергування забезпечує елемент несподіванки і тримає емоційну рівновагу так, щоб індивід не міг побудувати безліч психічних очікувань і тим самим знову контролювати свій емоційний стан» [14].

Аналіз змісту, природи та особливостей прояву соціального страху дозволив встановити, що це психічне явище поєднує в собі ознаки як біологічного страху, так і тривоги. Соціальний страх визначають як відповідь на небезпеку, причому загрозливі об’єкти мають визначений характер, а спогад про небезпеку бере свій початок з минулого травматичного досвіду особистості [1].

Під соціальним страхом ми розуміємо емоцію, яка виникає у відповідь на «соціальну ситуацію загрози», переживається як очікування або передбачення небезпеки (невдачі, критики, втрати та ін.), при виконанні діяльності в певних умовах.

Особливо гостро питання соціального страху постає, коли мова йде про осіб юнацького віку. Це зумовлено тим, що в цьому віці на даному етапі психологічного розвитку в період вікової кризи відбувається зміна соціальних ролей, визначений рубіж, що найбільш актуальний для старшокласників. Виникає очікування змін у майбутньому (і не завжди позитивних, сприятливих, але і негативних, тривожних) тому, що юність це певний етап дозрівання і розвитку людини, що лежить між дитинством і дорослістю [7].

Життєдіяльність в юності ускладнюється: розширюється діапазон соціальних ролей та інтересів, з'являється все більше дорослих ролей з відповідною їм мірою самостійності і відповідальності. На цей вік припадає багато критичних соціальних подій: одержання паспорта, настання кримінальної відповідальності, можливість реалізації активного виборчого права, можливість вступу до шлюбу. Перед кожним постає задача вибору професії і подальшого життєвого шляху.

Психологічним критерієм переходу до юнацького віку є різка зміна внутрішньої позиції, зміна ставлення до майбутнього. Якщо підліток, на думку Л.І. Божович, дивиться на майбутнє з позиції нинішнього, то юнак (старший школяр) дивиться на нинішнє з позиції майбутнього. В юності відбувається розширення часового горизонту - майбутнє стає головним виміром. Змінюється основна спрямованість особистості, яка тепер може позначатися як прагнення до майбутнього, визначення подальшого життєвого шляху, вибір професії[10].

Соціальна ситуація розвитку полягає в тому, що суспільство ставить перед юнацтвом задачу професійного самовизначення в плані реального вибору. Професійне самовизначення стає психологічним центром соціальної ситуації розвитку. Саме під час усвідомлення себе як людини, яка самостійно повинна відповідати за свій вибір, ставати самостійною, найбільш актуальними є страхи перед майбутнім, страх помилитися і вибрати не те, що подобається.

Найважливіший психологічний процес юнацького віку – становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого “Я” [5].

На жаль, в юнацькому віці особа часто зустрічається з ситуаціями соціальних контактів, які можуть лякати її. Адже вона потрапляє в нове соціальне середовище (студентська група, колектив), а нове – завжди невідоме і викликає страх.

З поміж усієї сукупності соціальних страхів, які спостерігаються в осіб юнацького віку, виділяють вісім найголовніших різновидів, що утворюють чотири пари страхів. До них належать: страхи керівництва і підпорядкування, страхи успіхів і невдач, страхи близьких соціальних контактів та страхи оцінок [6].

Соціальні страхи безпосередньо пов’язані з унікальною здатністю людини до прогнозування і розгляду варіантів розгортання подій. Ситуація, варіанти розв’язку якої ми не можемо визначити точно, примушує нас придумувати їх самостійно. Все нове, несподіване і незвичайне, примушує нас побоюватися, бо наслідки невідомі. І якщо ситуація, результат якої неясний, виникає і турбує нас достатньо часто, на неї формується умовний рефлекс – страх [8].

За результатами аналізу літератури, в якій представлений віковий аспект проблеми (І. Р. Алтуніна, В. Г. Асєєв, О. С. Баликіна, І. С. Кон, Г. Крайг та ін ), з’ясовано, що в юнацькому віці розширюються межі емоційної та мотиваційної сфери особистості. Прояви емоцій стають більш різноманітними. Формуються механізми саморегуляції та психологічного захисту. Змінюється характер страхів [9].

Ситуації досягнення успіху сприяють зниженню соціальних страхів та закріпленню в рисах особистості мотивації досягнення успіху. Ситуації невдач сприяють закріпленню соціальних страхів, які, в свою чергу, будуть сприяти розвитку мотивації уникнення невдач (відносно стійке намагання людини уникнути невдач у життєвих ситуаціях, пов’язаних з оцінкою результатів її діяльності іншими людьми), та її закріпленню у рисах особистості [11].

Несхвалення близьких людей і членів сім’ї; несхвалення з боку керівника/викладача; низьке матеріальне становище; невміння маніпулювати людьми; відсутність кар’єрного зростання; відсутність іміджу; негативні відносини в колективі/групі; відсутність суспільного визнання – фактори, які сприяють виникненню соціальних страхів[2].

Узагальнюючи все вищесказане, можна сказати, що в юнацькому віці соціальна ситуація розвитку особистості є особливо важливою, адже відбувається процес прийняття та освоєння нової соціальної позиції – дорослої людини, самостійного члена суспільства, активного суб’єкту соціального процесу. Тому в цей період найвища ймовірність виникнення та розвитку безлічі соціальних страхів, які здатні нанести велику шкоду як самим юнакам, так і їх майбутньому.

Література:

1. Айке Дональд. Страх. Энциклопедия глубинной психологии / Дональд Айке. − М., 1998. – С. 520-532.

2. Буянова М. В. Социально-психологические факторы мотивации достижения: дис. кандидата психол. наук: 19.00.05 / Буянова Марианна Викторовна. – СПб., 2004. – 179 с.

3. Изард К. Э. Психология эмоций/ К. Э. Изард. – СПб. : Питер, 2000. – 146 с.

4.Крейн У. Теории развития. Секреты формирования личности. – 5-е междунар. изд. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. – 512 с.]

5.Леви Владимир Львович. Приручение страха / Владимир Леви. – М.: Метафора, 2006. – ISBN 5-85407-004-9.

6. Лемещук В. Динаміка соціальних страхів сучасних юнаків (ч. 2) / В. Лемещук // Практична психологія та соціальна робота. – К., 2007. – С. 71 – 78.

7. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции / А.Н. Леонтьев – М., 1971. – С. 14.

8. Овчарова Раиса Викторовна. Практическая психология образования [Текст] : учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по напр. и спец. психологии / Р.В. Овчарова. – М. : Академия, 2003. – 447 с. – ISBN 5-7695-0899

9. Ольховецький С.М. Вплив страху на стосунки з товаришами, колегами та підлеглими у підлітковому та юнацькому віці / С. Ольховецький // Актуальні проблеми психології. Том I.: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч.9. – С. 75-78.

10. Павелків, Роман Володимирович. Вікова психологія: підруч. для студ. вищ. навч. закл.. -К.: Кондор, 2011. - 468 с.

11. Психологія особистості: Словник довідник / За ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001.

12. Риман Ф. Основные формы страха: Пер. с анг. - М.: Алетейа, 1998. - 336 с.

13. Щербатых Юрий Викторович. Избавиться от страха? Это просто! / Юрий Щербатых. – М.: Эксмо, 2006. – ISBN 417-6-127-26912-2.

14. David R. Саліба, Психологія страху: Кошмар Формула Едгар Аллан По (Ланта, MD: UniversityPress, Америки, 1980 р.)