доктор психол. наук, доц. Кузікова С.Б., студентка Науменко Ю.Р.

Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка

ДОСЛІДЖЕННЯОСОБЛИВОСТЕЙ МОТИВАЦІЇ ВІДПОВІДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ

У сучасних суспільно-політичних умовах висуваються все більш високі вимоги до самостійності, ініціативи і відповідальності людини, спричинені змінами, що відбуваються в суспільстві. Саме це і зумовлює посилення актуальності дослідження проблем відповідальності особистості.

Проблема відповідальності була предметом уваги таких зарубіжних філосософів і психологів, як А. Блазі, Л. Колберг, Ж. Піаже,. Ф. Хайдер, К. Хелкана, Е. Фром, та ін. У сучасній психологічній літературі відповідальність особистості розглядається в роботах К.О. Альбуханової-Славської,
Л.І. Божович, А.В. Брушлинського, Д.О. Леонтьєва, К. Муздибаєва,
С.Л. Рубінштейна, М.В. Савчина, Л.В. Сохань, та ін. На думку більшості дослідників відповідальність є цілісною якістю людини, в якій інтегровані її духовні властивості, моральні, соціально-психологічні, психологічні та психофізіологічні характеристики. Розуміння відповідальності лише як обов’язку не розкриває всієї її глибинної психологічної суті. За позицією Е. Фрома, обов’язок – поняття зі сфери несвободи, тоді як відповідальність – поняття зі сфери свободи [4]. Відповідальність у прямому значенні цього слова – цілком добровільний акт; це відповідь на потреби іншого, виражені або невиражені. За Е. Фромом, бути «відповідальним» – значить бути вільним і готовим відповісти [4].

Важливою в аналізі відповідальної поведінки є її мотивація. Нові дослідження все більше підтверджують тезу, що не тільки потреби людини виступають джерелом мотивації, а будь-які особистісні утворення мають мотиваційний потенціал. Отже, поглиблюється й конкретизується відоме твердженя С.Л. Рубінштейна про загальну спонукальну значущість різноманітних явищ світу. Зокрема, акцентується мотиваційна валентність інтегрованого уявлення особистості про себе [5], особистісної ідентичності людини, виробленої суб’єктом стратегії поведінки, здібностей, що розвиваються [1]. В.В. Налимов зазначає, що реальна поведінка людини як соціальної істоти здійснюється в об’єктивному щодо неї ціннісно-смисловому світі, де всі об’єкти – матеріальні речі та ідеальні феномени – початково мають для індивіда об’єктивну значущість і дані йому як позитивні чи негативні цінності [2].

За даними дослідників, мотивація відповідальної поведінки репрезентована етапами ініціювання, вибору вчинку і формування наміру чинити відповідально, його здійснення (реалізації) та післявчинкового осмислення. На першому етапі ініціювання чинниками мотивації відповідальності є спонукання, мотиваційна значущість ситуації, загальна компетентність та психофізіологічний стан суб’єкта. На цьому етапі виникає мотиваційна тенденція взяти чи не взяти до реалізації предмет відповідальності. Формування наміру як результативного спонукання зумовлене цільовою структурою, мотиваційною значущістю (селективністю) узагальненої мети, передбачуваності досяжності цілей (антиципація), загальною і конкретною компетентністю, моральними еталонами оцінки дії і тенденціями конкретного вчинку. Етап реалізації наміру зумовлений тенденцією його виконання, пізнавальними стратегіями (антиципація, когнітивний стиль), можливостями саморегуляції мотивації, контролем за ситуацією, розподілом часу та використання фізичних і психофізіологічних зусиль. Після реалізації наміру у вчинок особистість автоматично не переключається на наступний крок, оскільки відбувається його когнітивно-емоційне переосмислення. Людина ще тривалий час залучена до здійснення попереднього вчинку. Хоча тут можуть мати місце суттєві індивідуальні відмінності.

На етапі виконання обов’язку система детермінації складається з наміру, пізнавальної стратегії, об’єкта відповідальності, можливості саморегуляції, контролю за ситуацією і часом, отже – з виконання та розподілу фізичних і психічних зусиль [5].

М.В. Савчин виділив 10 груп мотивів відповідальної поведінки: 1) суспільні (СУ); 2) морального самоствердження (МС); 3) прагматичні(П); 4) самореалізації (СР); 5) самопізнання (СП); 6) егоїстичного самоствердження (ЕС); 7) неспецифічні (Н); 8) спілкування (СЛ); 9) виховання інших (В); 10) духовні мотиви (віра, надія, любов) (Д) [2].

З метою дослідження особливостей мотивації відповідальної поведінки в юнацькому віці використовувалися «Тестовий питальник для діагностики відповідальності» та методика «Оцінювання мотивів відповідальної поведінки» М.В. Савчина [2]. У дослідженні взяло участь 60 осіб юнацького віку. Серед них 20 студентів-першокурсників Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка, 20 учнів десятого класу комунальної установи Сумської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 та 20 осіб, студентів-першокурсників машинобудівного коледжу Сумського державного університету.

Результати дослідження показали, що у респондентів всіх зазначених груп переважає середній рівень відповідальності (95%), високий рівень мають 5% досліджених, низький рівень не виявлено.

Дослідження мотивації відповідальної поведінки показало, що 15% респондентів всіх груп не мають домінуючого типу мотивів відповідальної поведінки. 25% досліджуваних мають два і більше домінуючих мотивів. У решти учасників експерименту дослідження виявило домінування певного типу мотивації відповідальної поведінки. Результати наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники типів мотивації відповідальної поведінки (кількість осіб)

№	Навчальний заклад	Переважаючі мотиви відповідальної поведінки
		СУ	МС	П	СР	СП	ЕС	Н	СЛ	В	Д
1	СумДПУ ім. А.С. Макаренка	5	1	7	3	2	2	5	2	2	5
2	КУ ЗОШ І-ІІІ ступенів №15	10	6	6	8	8	6	7	7	10	11
3	МК СумДУ	7	6	4	4	4	2	6	3	6	5
Всього		22	13	17	15	14	10	18	12	18	21

З таблиці 1 видно, що найзначущими з мотивів відповідальної поведінки (узагальнені показники) осіб юнацького віку є мотиви суспільні (соціальні) і духовні. Менш значущими - виховання інших, неспецифічні, прагматичні, самореалізації та самопізнання, а наймеш значущими - морального самоствердження, спілкування та егоїстичного самоствердження. При чому, у студентів-першокурсників педагогічного університету серед мотивів відповідальної поведінки найбільш значущим виявився прагматичний мотив. У учнів-десятикласників провідним виявився духовний мотив. У студентів-першокурсників машинобудівного коледжу переважає суспільний (соціальний) мотив відповідальної поведінки.

Таким чином, дослідження показало особливості мотивації відповідальної поведінки в осіб юнацького віку. Актуальним залишається вивчення чинників та психолого-педагогічних умов формування відповідальності в юнацькому віці.

Література:

1 Асеев В.Г. Структура мотивации поведения // Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности: Темат. Сб. Науч. Работ. – М. : ИПАН, 1988. – С. 5-8.

2 Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки: - Монографія. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. – 280 с.

3 Селаханович А. Психология нравственных переживаний. – К. : Тип. С. В. Кульженко, 1913. – 32 с.

4 Фромм Э. Психоанализ и этика. – М.: Республика, 1990. – 415 с.

5 Харламенкова Н.Е. Процес целеполагания и жизненный путь личности // Психологические иследования социального развития личности. – М. : ИПАН, 1991. – С. 151–167.