Психология и социология / 7. Общая психология

А. Ю. Багрієнко, Н. М. Гуцуляк

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ФЕНОМЕН «Я-КОНЦЕПЦІЇ» ОСОБИСТОСТІ В ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

Людство завжди цікавив внутрішній світ людини. Протягом віків вчені намагалися розібратися, з чого складається душа людини, що становить собою сама людина. І з розвитком психології з’являлося все більше і більше наукових теорій, термінів, які б могли позначити це наповнення людини. Згодом більшість вчених зосередились на терміні «Я-концепція» поміж інших. На наш час існує значна кількість різноманітних теорій щодо феномену «Я-концепції». Вільям Джемс [3] одним із перших почав розробляти проблематику «Я-концепції». Глобальне, особистісне «Я» вчений розглядав як подвійне утворення, в якому поєднуються «Я», яке усвідомлює, і «Я» як об'єкт. Це дві сторони однієї цілісності, які завжди існують одночасно. Одна з них становить чистий досвід («Я», яке усвідомлює), а інша – зміст цього досвіду («Я» як об'єкт). Ця відмінність чітко зафіксована в мові, тому говорити, що людина, з одного боку, має свідомість, а, з іншого, усвідомлює саму себе як один з елементів дійсності, означає складно пояснити очевидний факт. Тому особистісне «Я» – це завжди одночасно і «Я», яке усвідомлює, і «Я» як об'єкт.

Основна концепція Чарльза Кулі називається теорією "дзеркального Я", витоки якої сягають прагматизму, зокрема ідей про "соціальне Я" В. Джемса.

Вчений припустив, що «Я» складається з «Я-почуттів», які обумовлені стосунками людини з іншими. Ми бачимо себе через відображення своїх почуттів в реаліях інших. Наше уявлення про самих себе надходять: 1) через наше бачення про те, як ми постаємо перед іншими; 2) як ми думаємо про те, як вони стримують нас; 3) наші реакції на все це. Ми схильні приймати тільки ті ракурси, які підтверджують наше власне уявлення про себе, і чинимо опір всім іншим [4].

Значний внесок у розгляд проблематики «Я-концепції» вніс і Зігмунд Фрейд. У перші роки своєї наукової роботи вчений виділяв три рівні психічного життя: несвідоме, підсвідоме і свідоме. Пізніше 3. Фрейд запропонував іншу модель людської особистості. Він стверджував, що особистість складається з трьох основних компонентів: "Воно", "Я" і "Над-Я" [7]. "Воно" – найбільш примітивний компонент, носій інстинктів, "вируючий казан потягу". Інстанція "Я" дотримується принципу реальності та враховує особливості зовнішнього світу, його властивості та відносини. "Над-Я" служить носієм моральних норм. Оскільки вимоги до "Я" з боку "Воно", "Над-Я" і реальності несумісні, то неминуче його перебування в ситуації конфлікту. Це створює напруження, від якого особистість рятується за допомогою спеціальних "захисних механізмів", зокрема витіснення, проекції, регресії, сублімації тощо [5].

Теорія Еріка Еріксона виникла з практики психоаналізу. На його думку, підгрунтя людського "Я" знаходиться в соціальній організації суспільства. Перехід від однієї форми его-ідентичності до іншої викликає кризу ідентичності. За Е. Еріксоном, кризи – це не хвороба особистості, не прояв невротичного розладу, а "поворотні пункти", "моменти вибору між прогресом і регресом, інтеграцією і затримкою" [9].

Сучасний стан теоретичних уявлень про «Я-концепцію» значною мірою досягнутий завдяки Карлу Роджерсу.  Вчений стверджує, що «Я-концепція» складається з уявлення індивіда про власні характеристики і здібності, особливості його взаємодії з іншими людьми і з навколишнім світом, про цілі та ідеї, які можуть мати різну спрямованість [2]. «Я-концепція» приймається і регулюється свідомістю, вона не несвідома. Ступінь, в якій «реальне Я» відрізняється від «ідеального Я», – один із показників незадоволеності та дискомфорту особистості, а також невротичних труднощів. Прийняття себе такою, якою людина насправді є, а не такою, якою хотіла би бути – ознака душевного здоров'я [6].

Карен Хорні вважала, що існує декілька образів «Я» - «Я-реальне», «Я-ідеальне» і «Я в очах інших людей». В ідеалі ці три образи «Я» повинні узгоджуватися між собою, тоді можна говорити про нормальний розвиток особистості та її стійкість до неврозів. У випадку, якщо ідеальне «Я» відрізняється від реального, то людина не може до себе добре ставитися і це заважає нормальному її розвитку, викликає напруженість, тривогу, невпевненість у собі, тобто є основою її невротизації. До неврозу або депресії призводить і розбіжність реального «Я» і «Я в очах інших людей», причому неважливо, чи думають оточуючі про людину краще або гірше, ніж вона думає про себе сама. Таким чином, зрозуміло, що і зневага, і негативне ставлення до дитини, як і надмірне захоплення нею призводять до розвитку тривоги, оскільки і в тому, і в іншому випадку думка інших не збігається з реальним «Я» дитини [8].

У світовій психологічній науці питання дослідження «Я-концепції» також тісно пов'язане з ім'ям Еріка Берна, який розробив так званий "трансактний аналіз" – оригінальний напрямок як в теоретичній психології, так і в психотерапевтичній практиці. Вчений зосередив увагу на прояві «Я-концепції» у міжособистісних стосунках, що лежать в основі людських взаємин (трансакцій). У структурі «Я-концепції» Е. Берн виділив три «его-стани»: "Я-Дорослий", "Я-Батьки", "Я-Дитина" [1].

Сучасні вчені більшою мірою акцентують увагу на механізмі формування уявлень про себе і свої здібності та поведінковому аспекті «Я-концепції». Зокрема, дослідження Елеонори Маккобі виявили, що хлопчики і дівчатка обирають одностатевих партнерів по грі з 3 років, і до кінця початкової школи ця тенденція не змінюється [11]. Хлопчики і дівчатка залучені у різні форми соціальної взаємодії і стосунків. Дівчатка, як правило, надають перевагу діадній взаємодії, в той час як хлопчики схильні більше до групової діяльності. Дівчатка, як правило, діляться секретами, утворюють тісні зв’язки одна з одною. Крім того, вони частіше чекають своєї черги поговорити, частіше погоджуються з іншими та відзначають внесок інших. Хлопчики, з іншого боку, більше утворюють групові стосунки, засновані на спільних інтересах та діяльності. Хлопчики частіше погрожують, хваляться і дражняться, підкреслюючи важливість домінування та ієрархії в групах друзів чоловічої статі. Згодом соціальні характеристики хлопчиків і дівчаток, як правило, проявляються в більш пізньому віці, коли вони стають чоловіками і жінками [11].

Дослідження Д. Тідеманна показали, що батьківські та вчительські гендерні стереотипи про математичні здібності дітей впливають на оцінку дітьми своїх математичних здібностей [12]. Отриманні результати також показують, що кореляція між гендерними стереотипами дорослих і переконаннями дітей про самих себе збільшується з віком протягом усієї початкової школи [12]. Додаткові дослідження Д. Беннера і Р. Містрі виявили, що первинні очікування батьків щодо своїх дітей у ранньому дитинстві корелюють з успішністю дітей [10]. Ці дані підкреслюють вплив дорослих стереотипів та очікувань на формування «Я-концепції» дітей.

Як можна побачити, існує значна кількість схожих і суперечливих підходів до розгляду «Я-концепції» та особливостей її формування, проте всі дослідники сходяться в думці про важливість феномену «Я-концепція», який впливає на поведінку людей, когнітивні та емоційні компоненти, включаючи (але не обмежуючи) успішність, рівень щастя, тривожність, соціальну інтеграцію, почуття власної гідності та задоволеність життям.

Література:

1. Берн, Э. Трансакционный анализ и психотерапия [Текст] / Э. Берн ; [Пер. с англ. Н.Ф. Цветковой]. – СПб. : Братство, 1992. - 224 с.

2. Болотова, А. К. Развитие самосознания личности: временной аспект [Текст] / А. К. Болотова // Вопросы психологии : Науч. журн. - 2006. - № 2. - С. 116-125.

3. Джеймс, В. Психология [Teкст] / В. Джеймс ; ред. Л. А. Петровская. - М. : Педагогика, 1991. - 368 с.

4. Кули, Ч. Социальная самость / Ч. Кули // Американская социологическая мысль : [Тексты] / Под общ. ред. В. И. Добренькова ; [сост. Е. И. Кравченко]. - М. : Международный университет Бизнеса и Управления, 1996. – С. 314-327.

5. Мак-Вильямс, Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе [Текст] : учебник : Пер. с англ. / Н. Мак-Вильямс. - М. : Независимая фирма "Класс", 2003. - 480 с.

6. Мельник, С. Н. Психология личности [Текст] / С. Н. Мельник. – Владивосток : ТИДОТ ДВГУ, 2004. - 96 с.

7. Фрейджер, Р. Психоаналитические теории личности. Зигмунд Фрейд и постфрейдисты [Текст] : Пер. с англ. / Р. Фрейджер, Дж. Фейдимен. - СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 154 с.

8. Хорни, К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ [Текст] / К. Хорни. - М. : Айрис-пресс, 2004. - 463 с.

9. Эриксон, Э. Идентичность: юность и кризис [Текст] : Пер. с англ. / Э. Эриксон ; общ. ред. и предисл. А. В. Толстых. - М. : Изд. группа "Прогресс", 1996. – 340 с.

10. Benner, A. D. Congruence of mother and teacher educational expectations and low-income youths’ academic competence [Text] / A. D. Benner, R. S. Mistry // Journal of Educational Psychology. – Vol 99. – 2007. – p. 140–153.

11. Maccoby, E. E. Gender and relationships: A developmental account [Text] / E. E. Maccoby // American Psychologist. - Vol 45. – 1990. – p. 513-520.

12. Tiedemann, J. Parents' gender stereotypes and teachers' beliefs as predictors of children's concept of their mathematical ability in elementary school [Text] / J. Tiedemann // Journal of Educational Psychology. - Vol 92. - Marсh 2000. - p. 144-151.