Психологія и соціологія/9. Психологія розвитку

К.психол. н. Тимофієва М.П.

Буковинський державний медичний університет,Україна

Передумови та механізми формування рефлексії в комунікативній компетентності студентів-медиків

Становлення сучасного суспільства передбачає активну діяльність майбутніх медичних працівників у сфері охорони здоров’я дітей, молоді та людей зрілого віку, що потребує сформованості у них готовності до комунікативної взаємодії у професійній діяльності, оскільки медичні працівники після закінчення навчального закладу працюватимуть у найскладнішій системі „людина – людина”.

Активна рефлексія дає змогу зробити професійну самореалізацію активним, творчим і особистісно значущим процесом. Водночас рефлексивний аспект цього процесу вивчено недостатньо. Метою даної роботи є дослідження та аналіз можливостей, передумов та механізмів формування рефлексії в комунікативній компетентності студентів-медиків.

Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані методи теоретичного (зіставлення, систематизація, класифікація, узагальнення) та емпіричного дослідження. На різних етапах емпіричного дослідження обирався і використовувався комплекс методів і прийомів, що включав: стандартизовані опитувальники; психодіагностичну методику індивідуальної міри рефлективності А. В. Карпова, В. В. Пономарьової. Отримані дані піддавалися кількісному аналізу з подальшою їх якісною інтерпретацією і змістовним узагальненням.

Для того щоб визначити рівень розвитку комунікативних схильностей студентів-медиків ми провели методику «Оцінка комунікативних і організаторських схильностей особистостей» (КОС). У результаті ми отримали такі дані: 15% досліджуваних мають низький рівень комунікативних схильностей; у 17% студентів комунікативні схильності знаходяться на рівні нижче середнього; у 60% – є середній рівень комунікативних схильностей, 8 % належать до групи з високим рівнем комунікативних схильностей

Якщо спробувати виділити послідовність роботи рефлексивного механізму, можна виділити наступні етапи:

1. Рефлексивний висновок – здійснюється тоді, коли іншими засобами і способами неможливо пізнати іншу людину і самого себе.

2. Інтенціональність – спрямованість на об'єкт рефлексування, виокремлення її серед інших об'єктів.

3. Первинна категоризація – вибір первинних засобів, за допомогою яких здійснюється рефлексія.

4. Конструювання – обрані первинні засоби об'єднуються в систему, що дає можливість більш цілеспрямовано і обгрунтовано перевірити рефлексивний аналіз.

5. Схематізація рефлексивного змісту – проводиться за рахунок використання різних знакових засобів: образів, символів, схем, мовних конструкцій.

6. Об'єктівізація рефлексивного опису – оцінка і обговорення отриманого результату; у разі, коли результат незадовільний, процес рефлексії запускається знову.

Найсуттєвішими серед комунікативних технік медичного працівника, на нашу думку, є наступні: вміння встановлювати і підтримувати психологічний контакт з різними категоріями (віковими, професійними тощо) пацієнтів; вміння будувати бесіди (інтерв’ю) з використанням різних технік (циркулярні, мультимодальні, лінійні тощо); володіти прийомами емпатійного реагування на вербальну та невербальну поведінку пацієнтів; вміння встановлювати психотерапевтичні стосунки з пацієнтами, володіти техніками психологічного консультування; бути здатним аналізувати симптоматичну поведінку пацієнтів і володіти прийомами встановлення психологічного і соціально-психологічного діагнозу; вміти гнучко змінювати стиль спілкування і володіти прийомами як службово-ділового, так і інтимно-особистісного спілкування; володіти прийомами самоконтролю і саморегуляції та використовувати їх у конкретних ситуаціях взаємодії з пацієнтами.

Визначені особливості впливу інтелектуальної, особистісної, комунікативної рефлексій на розвиток особистості. Одним із показників сформованої навчальної діяльності студентів є високий рівень її свідомої регуляції. Для того, щоб успішно навчатися у вищому навчальному закладі необхідно вміти самостійно організовувати свою навчальну діяльність; практично володіти навчальними діями; рефлективно усвідомлювати сутність і підґрунтя виконуваних дій, оцінювати їх відповідність цілям та умовам діяльності і визначати найбільш ефективні способи засвоєння знань.

Підтверджено, що критеріями сформованості рефлексивної культури, підвищення рівня комунікативної компетентності медичного працівника, є теоретичні знання про рефлексію; комунікативну компетентність; рефлексивні вміння; здібності до рефлексивної діяльності; наявність мотивації рефлексивної діяльності; усвідомленість процесу формування рефлексивної культури.

Враховуючи показники дослідження планується розробити комплекс методів спрямованих на розвиток індивідуальної рефлексії, зокрема професійної та комунікативної рефлексії.

Література:

1. Дегтяр Г.О. Чинники формування рефлексивної культури студентів Професійна підготовка та інноваційні процеси у навчально-виховних закладах / Г.О. Дегтяр // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: Зб. наук. пр. – Харків: Стиль-Іздат, 2004. – С.36–42.

2. Жукова М.И. Социально – психологические факторы успешности деятельности врача / М.И.Жукова // Дисс. … канд..психол. наук: 19.00.05. – М., 1990. – 213 с. – С. 52.

3. Карпов А. В. Рефлективность как психическое свойство и методика ее диагностики / А. В. Карпов // Психол. журн. 2003. – № 5. – С. 45 – 56.

4. Снігур О. М. Взаємозв’язок рефлексії зі самоставленням студента http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NiO/2011_9/2_rozd/Snih.htm