Шляхи підвищення ефективності занять з фізичної культури у вищих навчальних закладах

Демченко С.В., Павлун Т.О.

(Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ)

Фізичне виховання у ВНЗ – це складний психолого-педагогічний процес, метою якого є формування фізичної культури особистості майбутнього фахівця, здатного самостійно організувати й вести здоровий спосіб життя.

Потрібно сказати, що за останнє десятиріччя рівень здоров’я й фізичної підготовленості студентів суттєво погіршився. Зокрема, 90% абітурієнтів ВНЗ мають відхилення в стані здоров’я. На жаль, існує тенденція збільшення кількость студентів, які за станом здоров'я відвідують ЛФК та спеціальні групи, з року в рік зростає.

Фізичне виховання студентів має низьку ефективність із-за низки об'єктивних причин, таких як: недостатня кількість занять за планом; низький рівень використання технічних засобів навчання під час занять фізичними вправами; недостатнє фінансування; недостатній рівень мотивації до систематичних занять фізичними вправами; низький рівень управління фізичними вихованням.

На нашу думку, підвищити ефективність занять можна шляхом:

1) використання нестандартного обладнання, тренажерів, різних пристроїв.

Специфіка застосування тренажерів з оздоровчою метою полягає в одержанні протягом мінімального часу таких об’ємів рухової діяльності, які повинні викликати оптимальні фізичні навантаження при адекватних витратах енергії. Викладач мусить організувати роботу та тренажері таким чином, щоб вона була не надто важкою і сприяла самовихованню особистості. Основна цінність спеціальних технічних засобів і тренажерів – цілеспрямована дія на окремі м’язи та м’язові групи.

2) використання музики на заняттях.

Серед багатьох засобів фізично-естетичного виховання студентів великого значення набуває музична ритміка. Найефективнішим засобом ритмічного розвитку особистості є музично-ритмічні заняття, які поєднують у собі елементи ритміки, ритмічної гімнастики та аеробіки.

На думку багатьох психологів, певними рухами передається кожне почуття та емоції. Головна функція музики спрямована на виховання у студентів творчого виконання вправ, а не механічного загальноприйнятого на заняттях фізичного виховання. Однак таке творче виконання повинно бути правильним задля його ефективності.

Результат роботи із використанням функціональної музики знаходиться у прямій залежності від теоретичного та практичного рівня викладача фізичного виховання. Він не обов’язково повинен розбиратись у музичній формі, тональному плані, аналізувати труднощі при виконанні музики тощо. Але тим викладачам, які використовують функціональну музику на заняттях, обов’язково потрібно знати: розміри музичних творів (хоча би прості – 2/4; 3/4;4/4);розбиратись у музичних жанрах. Дослідження показують, що музично-стимулюючі заняття корисно періодично чергувати із заняттями, які проводяться без музики. Такий методичний прийом дозволяє студентам та викладачам проаналізувати їх ефективність.

Потрібно сказати, що для стимуляції фізичного стану найкраще використовувати не класичну, а легку естрадну музику, інструментальні твори й марші, а також дитячі, танцювальні та народні мелодії.

3) індивідуальний підхід викладача до тренувальної програми студентів.

Для кожної особистості можливий певний діапазон застосування фізичних навантажень, необхідний для нормального розвитку та збереження організму. Зв'язок рухової активності зі станом здоров'я, фізичною працездатністю, функціональними резервами організм, повинен виступати основним аргументом при визначенні оптимальних величин фізичного навантаження.

Без урахування психологічних та фізіологічних особливостей студентів правильне фізичне виховання не можливе.

4) Контроль з боку викладача за якістю виконання вправ.

Ефективність окремого тренувального заняття визначається не стільки його тривалістю, а стільки якісною стороною. Відповідно до теорії фізичного виховання для створення навантаження на організм важливий її об'єм, інтенсивність, технічна складність вправ, що виконуються. Таким чином, для ефективності навантаження необхідно враховувати не тільки зовнішню її сторону, але й внутрішні зміни в організмі. При їх оптимальному відношенні можна розраховувати на тренувальний ефект.

Якісним показником результативності заняття є його щільність та фізичне навантаження. Вони повинні відповідати завданням і етапам навчання, рівню підготовки студентів. Слід зазначити, що якісне виконання вправи не тільки покращує результати судента, а й зменшує ризик отримання травм.

5) Ознайомлення студентів із основними суб’єктивними та об’єктивними прийомами самоконтролю.

Самоконтроль дисциплінує, прищеплює навички самоаналізу, робить більш ефективною роботу викладача, позитивно впливає на зростання спортивних досягнень. Самоконтроль (наприклад, ведення щоденника) дає можливість визначити ефективність занять, засоби і методи, оптимальне планування величини й інтенсивності фізичного навантаження і відпочинку в окремому занятті. Отже, було запропоновано основні шляхи підвищення ефективності занять з фізичної культури. Проведене дослідження виявило, що на ефективність фізичного виховання у вищому навчальному закладі впливають різні фактори. У фізичному вихованні студентів необхідно надавати перевагу комплексному підходу та раціонально поєднувати засоби різної спрямованості.