Физическая культура и профессиональный спорт/3.Спортивная медицина и реабилитация

К. п. н., доц. Бочкова Н.Л., ст. викл. Шевцов В. В

Використання засобів фізичної реабілітації в сучасному спорті

 

Фізіологічними і біохімічними дослідженнями [51, 55] було встановлено, що відновні процеси, залежно від їх спрямованості, в одних випадках можуть забезпечити зростання працездатності, а в інших – привести до її падіння. При цьому в організмі можуть розвиватися два протилежні стани: наростання тренованості – якщо відновлення забезпечує заповнення енергетичних ресурсів, або перевтома – якщо відновлення енергетичних ресурсів не відбувається. Проте слід враховувати, що в певні періоди доцільно проводити тренувальні заняття на фоні неповного відновлення, оскільки це стимулює збільшення функціональних можливостей організму і підвищення працездатності. Це підтверджується численними педагогічними спостереженнями і даними медичних досліджень [15, 40].

Однією з найважливіших проблем сучасного спорту є підвищення працездатності спортсменів. В даний час цю проблему не можна вирішити тільки вдосконаленням методів тренування, збільшенням об'єму і інтенсивності навантажень. Їх подальше підвищення може негативно позначитися на здоров'ї і функціональному стані спортсменів, привести до перетренування. Тому актуального значення набувають питання відновлення як складової частини тренувального процесу [5, 10].

Всі спортивні ігри характеризуються швидкісно-силовими рухами змішаного типу. Переважаючими є ациклічні рухи і тому велике значення має точне виконання прицільних рухів.

            Робота м'язів при спортивних іграх в основному динамічна. Проте при силових прийомах м'язи розвивають значні, але короткочасні статичні зусилля. Це пред'являє значні вимоги до силової підготовки спортсменів, що займаються спортивними іграми [56, 57, 58].

Потужність циклічних рухів при спортивних іграх – змінна. В окремі моменти гри вона може бути великою, субмаксимальною і максимальною. Нерідко в процесі гри відбувається короткочасне припинення діяльності спортсмена (порушення правил, втрата м'яча, однохвилинна перерва та ін.). При зниженні інтенсивності роботи і при короткочасних зупинках повинні посилюватися відновні процеси. Вони протікають інтенсивніше у кваліфікованих спортсменів, які відрізняються високою рухливістю нервових процесів [39, 59, 60].

Спортивні ігри пред'являють значні вимоги до анаеробних можливостей організму. Якщо гра протікає в дуже високому темпі (наприклад, хокей з шайбою), то багато систем організму, що функціонують в анаеробних умовах, не витримують тривалої напруги. У зв'язку з цим правилами дозволяється зміна гравців. Для досягнення високих результатів в цих видах спорту разом з анаеробними можливостями необхідний розвиток і аеробних [32, 49].

Функціональні зміни в організмі, що обумовлені спортивними іграми, так само різні, як і різноманітні види ігор. Такі ігри, як футбол, баскетбол, ватерпол, хокей і деякі інші, при високій активності гравців пов'язані з великими зрушеннями в обміні речовин, кровообігу, диханні, процесах виділення і т.д

Постійна зміна ситуації в спортивних іграх обумовлює і різкі зміни потужності роботи – від помірної до максимальної. Ця особливість спортивних ігор вимагає розвитку відповідних фізіологічних властивостей організму спортсмена – адаптації моторних і вегетативних систем до різких змін робочого рівня активності, досконалості регуляції таких перебудов різних функцій і швидкого відновлення.

 

Дубровский В.И. Реабилитация в спорте / В.И.Дубровский //-М.:ФиС, 1991.-200с.

Кравченко А.І. Характеристика фізичної реабілітації як засобу

корекційної та компенсаторної терапії // Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина перша. –Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 20

04.-С. 126-130.