Физическая культура и профессиональный спорт/3.Спортивная медицина и реабилитация
К. п. н., доц. Бочкова Н.Л., ст. викл. Шевцов В. В
Використання засобів фізичної
реабілітації в сучасному
спорті
Фізіологічними і
біохімічними дослідженнями [51,
55] було встановлено, що відновні процеси, залежно від їх спрямованості,
в одних випадках можуть забезпечити зростання працездатності, а в інших –
привести до її падіння. При цьому в організмі можуть розвиватися два протилежні
стани: наростання тренованості – якщо відновлення забезпечує заповнення
енергетичних ресурсів, або перевтома – якщо відновлення енергетичних ресурсів
не відбувається. Проте слід враховувати, що в певні періоди доцільно проводити
тренувальні заняття на фоні неповного відновлення, оскільки це стимулює
збільшення функціональних можливостей організму і підвищення працездатності. Це
підтверджується численними педагогічними спостереженнями і даними медичних
досліджень [15, 40].
Однією з найважливіших
проблем сучасного спорту є підвищення працездатності спортсменів. В даний час
цю проблему не можна вирішити тільки вдосконаленням методів тренування,
збільшенням об'єму і інтенсивності навантажень. Їх подальше підвищення може
негативно позначитися на здоров'ї і функціональному стані спортсменів, привести
до перетренування. Тому актуального значення набувають питання відновлення як
складової частини тренувального процесу [5, 10].
Всі спортивні ігри характеризуються швидкісно-силовими
рухами змішаного типу. Переважаючими є ациклічні рухи і тому велике значення
має точне виконання прицільних рухів.
Робота м'язів при
спортивних іграх в основному динамічна. Проте при силових прийомах м'язи
розвивають значні, але короткочасні статичні зусилля. Це пред'являє значні
вимоги до силової підготовки спортсменів, що займаються спортивними іграми [56,
57, 58].
Потужність циклічних рухів при спортивних іграх – змінна. В окремі
моменти гри вона може бути великою, субмаксимальною і максимальною. Нерідко в
процесі гри відбувається короткочасне припинення діяльності спортсмена
(порушення правил, втрата м'яча, однохвилинна перерва та ін.). При зниженні
інтенсивності роботи і при короткочасних зупинках повинні посилюватися відновні
процеси. Вони протікають інтенсивніше у кваліфікованих спортсменів, які
відрізняються високою рухливістю нервових процесів [39, 59, 60].
Спортивні ігри пред'являють значні вимоги до анаеробних
можливостей організму. Якщо гра протікає в дуже високому темпі (наприклад,
хокей з шайбою), то багато систем організму, що функціонують в анаеробних
умовах, не витримують тривалої напруги. У зв'язку з цим правилами дозволяється
зміна гравців. Для досягнення високих результатів в цих видах спорту разом з
анаеробними можливостями необхідний розвиток і аеробних [32, 49].
Функціональні зміни в
організмі, що обумовлені спортивними іграми, так само різні, як і різноманітні
види ігор. Такі ігри, як футбол, баскетбол, ватерпол, хокей і деякі інші, при
високій активності гравців пов'язані з великими зрушеннями в обміні речовин,
кровообігу, диханні, процесах виділення і т.д
Постійна зміна ситуації в спортивних іграх обумовлює
і різкі зміни потужності роботи – від помірної до максимальної. Ця особливість
спортивних ігор вимагає розвитку відповідних фізіологічних властивостей
організму спортсмена – адаптації моторних і вегетативних систем до різких змін
робочого рівня активності, досконалості регуляції таких перебудов різних
функцій і швидкого відновлення.
Дубровский В.И. Реабилитация в спорте / В.И.Дубровский //-М.:ФиС,
1991.-200с.
Кравченко А.І. Характеристика фізичної
реабілітації як засобу
корекційної та компенсаторної терапії
// Педагогічні науки: Збірник наукових праць. Частина перша. –Суми: СумДПУ ім.
А.С.Макаренка, 20
04.-С. 126-130.