Біологічні науки/8. Фізіологія людини і тварин

к.б.н. Станішевська Т.І.

Мелітопольській державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

Рівень трийодтироніну в крові юнаків з різним соматотипом

У нормі в людині вільний трийодтиронін (Т3) становить приблизно 5% циркулюючих у крові тиреоїдних гормонів. Незважаючи на невисокий рівень концентрації Т3, цей гормон володіє більшою метаболичною активністю, меншим періодом напіввиведення й більшим розподілом в організмі, чим тироксин (Т4) [3,12]. Т3 утворюється при дейодуванні Т4, тому Т4 вважають його прогормоном. Як і Т4 що циркулює, Т3 майже повністю представлений у пов'язаному з білками-носіями стані – тироксин-з'єднуючим глобуліном (ТЗГ). Вільний Т3 становить тільки близько 0,25% від циркулюючого загального Т3. Імунохімічне визначення загального Т3 знайшло широке застосування в лабораторній практиці, оскільки тест на визначення змісту загального Т3 несе коштовну діагностичну інформацію не тільки для підтвердження діагнозу тиреотоксикозу, коли рівень тироксину підвищений, але й у тому випадку, коли концентрація загального Т4 залишається у нормі [10].

В основному концентрація вільного Т3 чітко корелює з рівнем загального Т3. Однак концентрація загального Т3 залежить не тільки від тиреоїдного статусу й процесу дейодування Т4, але й від концентрації білків, що зв'язують тиреоїдні гормони (рівень вільного Т3 менше залежить від з'єднуючих білків). Тому при збільшенні концентрації ТЗГ у випадках різних донозологічних або навіть патологічних ситуаціях, що спричиняються підвищення рівня загального Т3, концентрація вільного Т3 залишається практично незмінною і його концентрація більш чітко відбиває тиреоїдний статус людини, чим концентрація загального Т3 [1,5,9].

На сьогоднішній день не викликає сумніву факт взаємозв'язку гормонального статусу людини з його індивідуально-типологічними особливостями, у тому числі й конституціональними [2,4,11]. Тому одним з основних завдань, що ми ставили на початку свого дослідження, – простежити зміни рівня гормону Т3 вільного в юнаків різних конституціональних типів. На підставі антропометричних вимірів обстежений контингент юнаків був розподілений на три основних соматотипа: астенічний, нормостенічний і гіперстенічний. Для оцінки рівня гормону трийодтироніна у юнаків 17- 21 року був використаний хемілюмінєсцентний імуноферментний аналіз сироватки крові [7, 9].

У процесі експериментального дослідження необхідно відзначити вікові зміни рівня загального Т3 у всіх обстежених юнаків кожного соматотипу.

Усередині астенічного конституціонального типу вікова динаміка Т3 вільного була наступною: в 17 років 4,19±0,22 пмоль/л; в 18 років достовірно не відрізнявся 4,09±0,10 пмоль/л (3,83-4,41 пмоль/л); в 19 років відзначений найнижчий показник Т3 вільного серед студентів астенічного соматотипа – 3,44±0,20 пг/мол, збільшуючи нижню границю показника до 2,08 пмоль/л, верхня залишалася рівною 4,20 пмоль/л.

До віку 20 років у студентів-астеніків гормон Т3 збільшівся до 4 пмоль/л і практично не змінювався до віку 21 року – 3,70±0,23 пмоль/л.

Юнаки нормостенічного типу статури мали рівень вільного Т3 3,67±0,07 пмоль/л. Для студентів-нормостеніків у віці 17 років концентрація гормону Т3 склала 3,71±0,15 пг/мол. Таким чином, усередині нормостенічного соматотипу рівень даного гормону в юнаків не мав вікової динаміки: у 18 років показник склав 3,62±0,13 пмоль/л, в 19 років – 3,48±0,15 пмоль/л, в 20 років – 3,77±0,13 пмоль/л і в 21 рік – 3,78±0,25 пмоль/л.

Для студентів гіперстенічного типу статури відзначена вікова динаміка зміни рівня вільного Т3 у крові. В 18 років студенти-гіперстеніки мали максимальний показник гормону як усередині свого соматотипу, так і в порівнянні з усією обстеженою вибіркою – 4,86±0,45 пмоль/л, маючи інтервал коливань значень в 17 років 3,34-4,50 пмоль/л. В 19 років відзначається зниження рівня Т3 до 3,91±0,37 пмоль/л з нижньою межею 3,52 пмоль/л і верхньої – 4,64 пмоль/л. Можна відзначити подальшу відносну стабільність зведеного Т3 у хлопців гіперстенічного конституціонального типу до кінця досліджуваного вікового періоду: в 20 років – 3,82±0,22 пмоль/л (3,58-4,25 пмоль/л), в 21 рік – 3,90±0,31 пмоль/л (3,45-4,49 пмоль/л).

Таким чином максимальне значення гормону Т3 в. спостерігалось у гіперстенічного типу соматотипу, мінімальне – у астенічного.

Для об'єктивної оцінки рівня гормона трийодтироніна нами була простежена динаміка загального трийодтироніна (Т3) у сироватці крові обстеженого контингенту.

Найбільший рівень Т3 з. відзначений у сироватці крові юнаків астенічного соматотипу – 119,79±5,56 нмоль/л, перебуваючи в межах інтервалу від 77,5 до 171 нмоль/л. Мала місце бути й вікова динаміка рівня Т3 з. усередині астенічного конституціонального типу. Максимальне значення даного гормону спостерігали в юнаків-астеніків в 17 років – 162, 33±4,48 нмоль/л при найвищій нижній межі – 156 нмоль/л й однієї з найвищих верхньої – 171 нмоль/л. В 18 років у юнаків астенічної статури відзначене зниження показника загального Т3 до 102,10±7,04 нмоль/л, інтервал значень склав 83,90-137 нмоль/л. В 19 років відзначається підвищення гормону до 119,93±10,36 нмоль/л при інтервалі значень 85,3-171 нмоль/л. В 20 років відзначений найнижчий рівень гормону в крові юнаків – 77,5±0,01 нмоль/л. В 21 рік відзначається його підвищення до 118,97±6,32 нмоль/л (98,8-136 нмоль/л).

У юнаків нормостенічного соматотипу рівень загального Т3 дорівнював 111,66±2,64 нмоль/л і перебував у межах 70,7-154 нмоль/л. Максимальне значення гормону відзначене усередині соматотипа у студентів 17 років – 117, 78±8,81 нмоль/л. У віці 18 років загальний прийодтиронін для юнаків нормостенічного типу соматотипу склав 113,87±4,82 нмоль/л.

Для юнаків гіперстенічного типу статури середній рівень загального Т3 склав мінімальне значення в порівнянні з іншими типами – 109,82±4,74 нмоль/л. Оскільки юнаків-гіперстеніків у віці 17 років у досліджуваній вибірці не спостерігалося, то вищевказаний показник необхідно розглядати як внесок середніх значень для 18, 19, 20 й 21року.

Необхідно відзначити, що серед юнаків гіперстенічної конституції найяскравіше виражені зміни рівня загального Т3 між розглянутими віками порівняно зі студентами 2-ох інших соматотипів. Максимальне значення гормону в порівнянні з іншими віками відзначено в сироватці крові у юнаків віком 18 років – 123,5±6,33 нмоль/л. Мінімальний рівень загального Т3 регістрували у гіперстеніків у віці 19 років – 90,55±5,25 нмоль/л. До 20 років рівень гормону у юнаків збільшувався до 106,0±3,0 нмоль/л і залишався незмінним до 21 року – 106,97±7,84 нмоль/л.

Таким чином максимальне значення загального трийодтироніну спостерігалось у юнаків астенічного типу соматотипу, мінімальне – у гіперстенічного.

Простежена вікова динаміка трийодтироніну вільного та загального в крові юнаків: максимальна концентрація Т3 загального спостерігалося у віці 17 років, Т3 вільного у 17,18, 20, 21 році. Мінімальні показники гормонів зареєстровано відповідно Т3 з. у період з 18 до 21 року, Т3 в. у 19 років.

Встановлено взаємозв’язок концентрації трийодтироніну у крові юнаків від їх індивідуально-типологічних особливостей: у юнаків астенічного соматотипу відзначено найвищий рівень загального трийодтироніну в крові, для юнаків гіперстеничного соматотипу була характерна більша концентрація вільного трийодтироніну.

Література

1. Виноградов В.В. Гормоны, адаптация и системные реакции организма. – Минск: Наука и техника, 1989. – 150 с.

2. Гипотиреоз / Зелинский Б.А., Зелинская Н.Б. / Винница: Контингент-ПРИМ, 1998. – 116 с.

3. Гормоны и регуляция обмена веществ / Суриков М.П. Голенда И.Л. Минск: Беларусь, 1970. – 140 с.

4. Гормоны как наиболее эффективный фактор, влияющий на дифференциацию конституциональных типов // III Конгресс этнографов и антропологов России: Тез. докл. / Титова Е.Н., Лизунова И.И., Савостьянова Е.Б. / М., 1999. – С. 144—145.

5. Ендокринологія / Єфімов А.С., Бондарь П.М., Большова–Зубковська О.В та ін. / К: Вища шк., 2004. – 492 с.: іл.

6. Имммунология. [пер. с англ.] / Ройт А., Бростофф Дж. Мейл Д. / М.: Мир, 2007. – 592 с.

7. Клiнiчна ендокринологiя в схемах i таблицях / Швед М.I., Пасэчко Н.В., Мартинюк Л.П., Франчук М.М. / К.: Центр навчальної литетарури, 2006 – 120 с.

8. Секреты эндокринологии / Дермотт М, Майкл Т. / М.: Бином; Спб.: Невский диалект, 2004 – 464 с.

9. Славнов В.М. Радіоізотопні і радіоімунологічні дослідження функцій ендокринних залоз. – К.: Здоров’я, 1997. – 205 с.

10. Физиология обмена веществ и эндокринной системы / Теппермен Дж. Теппермен Х. / М.: Мир, 1989. – 450 с.

11. Хрисанфова Е.Н. Конституция и биохимическая индивидуальность человека. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 154 с.

12. Эндокринология / Дедов И.И., Мельниченко Г.А., Фадеев В.В./ М.: Медицина, 2005. – 632 с.