Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Коваленко В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Аналітична оцінка тарифного регулювання оплати праці працівників підприємства: український та світовий досвід

Трансформація економіки нашої країни до ринкових умов господарювання, поява нових форм власності і, відповідно, зміна розподільчих відносин між працівником і працедавцем вимагають нового підходу до розуміння тарифної системи оплати праці. Як показує вітчизняна практика, діючі на сьогоднішній день на українських підприємствах системи оплати праці є неефективними і не сприяють підвищенню продуктивності праці персоналу. Тому приведення механізму організації оплати праці на підприємствах відповідно до сучасних умов господарювання і розуміння тарифної системи оплати праці в контексті переходу до ринку стає все більш актуальним.

Метою статті є аналіз тарифної системи оплати праці України та шляхи вдосконалення тарифного регулювання. Для цього необхідно враховувати передовий вітчизняний та зарубіжний досвід, на основі використання прогресивних форм і систем оплати праці.

Питаннями нормування оплати праці займалися і займаються достатньо велика кількість науковців, як вітчизняних так і зарубіжних. Так, з вітчизняних вчених, можна віднести: Щирба І. Левчунь Г., Гончаров В., Дячун О., Матюх С., Соловей О. та ін. Міністерством праці та соціальної політики було розроблені методичні рекомендації щодо організації оплати праці на підприємствах.

Сутністю нормування праці є аналіз існуючих організаційно-технічних умов виконання робіт, методів вживання, заходів щодо впровадження наукової організації праці та найбільш раціонального порядку (технології) виконання роботи, що нормується.

Головними напрямами удосконалення індивідуальної заробітної плати на основі зарубіжного досвіду є впровадження на підприємствах гнучкої тарифної системи, яка розроблятиметься шляхом колективних переговорів на основі загальнодержавних наукових рекомендацій і запроваджуватиметься як складова трудових угод.

Тарифна система оплати праці являє собою систему її диференціації за рядом ознак (складність, відповідальність, інтенсивність, умови праці тощо) з врахуванням кваліфікації працівника і фінансових можливостей працедавця, метою якої є забезпечення єдності міри праці та її оплати.

Тарифна система оплати праці включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Однією з особливостей нормування оплати праці робітників у країнах з розвинутою економікою є застосування єдиних тарифних сіток для всіх категорій персоналу. Кожна галузь, розробляє свої тарифні сітки, які дещо видозмінюються на кожному підприємстві.

В американській корпорації Форд, яка випускає автомобілі застосовується 23-ступенева тарифна сітка. На підприємствах Франції використовується 22- розрядна тарифна сітка [3, с.168].

У фірмах Японії, наприклад, тарифні сітки суттєво відрізняються від тарифних сіток західних країн. До 70-х років вони мали дещо іншу будову: визначальними елементами тарифної системи тут були ставки та оклади, які залежать від віку і стажу працівника. Нині японські фірми у більшості випадків застосовують синтезовану систему визначення заробітної плати. При цьому традиційна ставка визначається на основі врахування віку і стажу, а так звана трудова ставка – на кваліфікації і результативності праці [4, с. 168].

В Україні диференціація тарифних сіток дещо відрізняється від тих, які використовуються закордоном. Так, наприклад, для оплати праці робітників, які працюють в галузі чорної металургії та на відповідальних роботах на підприємствах машинобудування використовується восьмирозрядна тарифна сітка, а працівників зайнятих на всіх інших видах виробництв і робіт – шестирозрядна тарифна сітка.

Наступною особливістю нормування оплати праці робітників є застосування гнучкого тарифу. Саме використання гнучких тарифних ставок є головним фактором для посилення стимулюючої ролі основної заробітної плати. Через гнучкість тарифних ставок складаються механізми, які враховують певні відмінності ефективності праці працівників.

Так, наприклад, поширення гнучких виробничих систем веде до скорочення ручної праці та істотної трансформації функцій робітників на виробництві.

Гнучкі тарифи повинні встановлюватися на три-шість місяців, а потім переглядатися з урахуванням продуктивності праці. Для того щоб на підприємстві було можливе встановлення гнучкого тарифу працівники повинні якісно виконувати свої виробничі завдання.

Важливим недоліком в українському законодавстві щодо регулювання оплати праці є ігнорування такої важливої особливості, як кваліфікація персоналу. Так, у багатьох країнах доплачують за вищу освіту. В ряді американських фірм складається система, яка включає в себе використання поняття одиниці кваліфікації, яка означає суму знань, умінь, навичок, які необхідні для виконання певної роботи.

У нас, за спостереженнями Світового банку, ця залежність значно менша, ніж в інших країнах, а різниця в оплаті кваліфікованої і некваліфікованої праці надто мала.

Найдосконалішою формою обґрунтування міжкваліфікаційних і міжпосадових співвідношень в оплаті праці різних категорій працівників може бути єдина тарифна ставка. При чому кількість розрядів повинно визначати саме підприємство. Чим більша різниця в рівнях кваліфікацій працівників підприємства,тим більше розрядів може мати тарифна сітка.

Присвоюючи тарифні розряди працівникам підприємства доцільно використовувати бальну оцінку персоналу шляхом використання таких критеріїв як кваліфікація, результативність праці працівника, його особисті якості тощо.

Для оцінки праці робітників використовують такі критерії як професійна освіта, складність виконуваних робіт, напруженість праці, рівень виконання завдання , рівень відповідальності, стаж роботи.

Для оцінки праці спеціалістів, технічних фахівців беруть до уваги професійну освіту, складність виконуваних робіт, стаж роботи, рівень відповідальності, ступінь майстерності, результативність праці.

Для оцінки праці керівників, крім вище згаданих – число працівників, які перебувають у підпорядкування , рівень управлінської роботи, результативність праці керованого структурного підрозділу.

Для проведення бальної оцінки в значення тарифного розряду кожному працівнику підраховується загальна кількість балів і за певною шкалою встановлюється тарифний розряд.

Враховуючи передовий вітчизняний і зарубіжний досвід можна використовувати «вилкову» безтарифну модель оплати праці, яка ґрунтується на використанні «вилок» співвідношень в оплаті праці різної якості для різних кваліфікаційних груп працівників підприємства [2, с. 33].

Вибір конкретної точки в діапазоні встановленої «вилки» залежить від фактичного внеску працівника, його ініціативи, творчості. Насамперед враховується якість, продуктивність праці кожного працівника, умови праці.

Процес розробки тарифної системи оплати праці на підприємстві можна узагальнити в наступних етапах:

1). Визначення вихідної бази для побудови власної тарифної системи оплати праці, тобто визначення розміру тарифної ставки першого розряду. Згідно ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна ставка робітника першого розряду повинна перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

2). Визначення частки тарифу у заробітній платі. Однак, необхідно на цьому етапі звернути увагу на те, що чим вища частка тарифу у структурі оплати праці, тим вищим є гарантованість щомісячного доходу для працівника, але і нижча зацікавленість у кінцевих результатах діяльності підприємства. Тому висока гарантованість заробітної плати протирічить не гарантованості доходу організації.

3). Сформувати тарифну сітку. У цьому питанні підприємство має альтернативні варіанти вибору тарифних сіток: єдина тарифна сітка, галузева, регіональна або розробити власну тарифну сітку. Останній варіант є найраціональнішим, оскільки найкраще враховується специфіка діяльності підприємства. Але при цьому варіанті необхідно провести на підприємстві тарифікацію робіт і працівників.

4). Вибір типу наростання тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду. Визначається в залежності від потреб підприємства у працівниках певної кваліфікації.

Аналізуючи все вище розглянуте, потрібно зазначити, що застосування нових підходів до організації оплати стимулювання праці на основі використання гнучких тарифів сприятиме перетворенню заробітної плати у стимул для ефективного функціонування економіки ринкового типу.

Література:

1. Левчунь Г. Вдосконалення тарифного регулювання оплати праці// Економіка та держава.- 2008.- №11.- С. 32-34.

2. Матюх С.А. Трансформація систем оплати праці в Україні: тенденції та вимоги міжнародної організації праці// Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2008.- №5. Т.2.- С. 167-170.

3. Савкова С., Коваль Р., Використання зарубіжного досвіду при розробці методологічних підходів щодо впровадження на підприємствах України гнучкої тарифної сітки//Україна: аспекти праці, К. - 2006. - №8. - с. 27-30.

4. Щирба І. Тарифна система як основа оплати праці на підприємстві // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 1. — С. 57-64.