Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Стандік В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудовий потенціал та його роль у підвищенні ефективності роботи підприємства

Праця є доцільною діяльністю людини,у процесі якої видозмінюються предмети природи і відбувається їх пристосування до власних потреб. Вона є природною необхідністю, неодмінною умовою існування людей, використовується в усіх галузях економіки і від її ефективності залежить добробут нації.

Людський фактор на сьогодні набуває стратегічного значення для виживання підприємства у нестабільних умовах розвитку ринкових відносин. Саме людський капітал, а не заводи, обладнання та виробничі запаси, виконує роль наріжного каменя конкурентоспроможності, економічного зростання й ефективності виробництва. З цього слідує, що працівників або персонал можна розглядати як джерело невикористаних ресурсів і як одну з можливостей налагодити раціональне планування та прийняття рішень у загальній структурі підприємств.

Якими б досконалими не були б засоби виробництва, знаряддя праці, їх ефективне використання завжди залежатиме від головної виробничої сили - тих, хто працює.

Загальним негативним проявом усіх особливостей трудових ресурсів є неповне використання трудових ресурсів і відносно невисока річна продуктивність праці. У силу низького рівня продуктивності праці промисловість продовжує залишатись одним із основних споживачів трудових ресурсів, потерпаючи від його браку у періоди пікових навантажень.

Підготовка компетентного персоналу здатного до продуктивної роботи в ринкових умовах, його раціональне структурне розміщення, зміна культури управління підприємством залежать від ефективності функціонування служб управління персоналом і є запорукою досягнення успіху підприємством.

Управління персоналом є особливо важливим у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури застарівають із нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників підприємства стають головним джерелом його тривалого розвитку.

У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.

Ефективність використання трудових ресурсів як ресурсу економіки значною мірою залежить від складу трудових ресурсів за статтю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядаються з урахуванням таких параметрів, являють собою трудовий потенціал. Таким чином, трудовий потенціал - це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей трудоактивного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Природною основою цих характеристик трудового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демографічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров’я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. Трудовий потенціал може скорочуватися або зростати під впливом демографічних процесів. Окрім того, у процесі життєвого циклу людини кількісні і якісні елементи трудового потенціалу мають різне значення. У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкретної цілі. У ринкових умовах трудовий потенціал як економічна форма втілення людського фактора виробництва, реалізується в різних формах власності. Якщо поєднання робочої сили із засобами виробництва здійснюється на державних підприємствах, то трудовий потенціал є власністю держави. Якщо це поєднання здійснюється на приватному підприємстві - реалізується приватна форма власності. У тих випадках, коли особи ведуть індивідуальну трудову діяльність, вони є одночасно власниками речових і особистих факторів виробництва.

Трудовий потенціал працівника - це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. У процесі практичної діяльності потенційні можливості не завжди використовуються повною мірою. На окремому підприємстві трудовий потенціал являє собою сукупну трудову дієздатність його колективу, ресурсні можливості у сфері праці всіх працівників підприємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, знань і професійно-кваліфікаційних навичок.

Таким чином, трудовий потенціал виражає, з одного боку, можливості участі працівника або всіх членів колективу підприємства в суспільно корисній діяльності як специфічного виробничого ресурсу, з іншого — характеристику якостей працівників, що відображають рівень розвитку їхніх здібностей, придатності і підготовленості до виконання робіт певного виду і якості, ставлення до праці, можливостей і готовності працювати з повною віддачею сил і здібностей.

Можна виділити параметри трудового потенціалу колективу підприємства:

1) параметри виробничих складових трудового потенціалу:

· чисельність персоналу;

· кількість робочого часу, який можливо відпрацювати за нормального рівня інтенсивності праці;

· професійно-кваліфікаційна структура;

· підвищення та оновлення професійного рівня;

· творча активність.

2) параметри, що характеризують соціально-демографічні складові трудового потенціалу:

· статевовікова структура;

· рівень освіти;

· сімейна структура;

· стан здоров’я тощо.

На підприємствах найчастіше для характеристики трудового потенціалу використовують спрощену систему показників. Трудовий потенціал підприємства - величина непостійна. Його кількісні і якісні характеристики змінюються під впливом як об’єктивних факторів (змін у речовому компоненті виробництва, трудових відносинах), так і управлінських рішень. Людський капітал невід’ємний від людської особистості, тому наймані працівники – це об’єкт економічної діяльності та капіталовкладень. Спроможність їх до вкладень стає ефективною у випадку відтворення працездатності і забезпечення необхідних для праці умов, врахування потреб людини, її місця у розвиткові виробництва і суспільства.

Для підвищення продуктивності праці розробка дієвої політики повинна починатись з планомірного виявлення всіх наявних у підприємства можливостей і резервів. Щодо цього слід розробляти і здійснювати плани щодо підвищення продуктивності праці на кожному робочому місці, забезпечити активну участь працівників у плануванні організаційно-технічних заходів і контролю за їх виконанням, що сприятиме виявленню внутрішньо-виробничих резервів підвищення продуктивності праці. Але все ж найважливішим резервом підвищення продуктивності праці є її наукова організація.

Література:

1. Кирич Н. Роль людського фактора у підвищенні ефективності роботи підприємства//Україна: аспекти праці. - 2008.- №5. -С.46-50.

2. Колос І., Голубєва Т. Методологічні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємства. Актуальні проблеми економіки.-2006.-№5-С.66-71.

3. Кирич Н. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємств//Україна: аспекти праці.- 2008.- №3.-С.39-42.

4. Петенко І., Уманець Г.Новітній метод оцінювання діяльності персоналу промислового підприємства// Проблеми науки.-2006.-№9.-С.30-33.

5. Коломієць В. Принципи визначення конкурентоспроможності персоналу підприємства.//Економіка/держава.-2006.-№12.-С81-82.