Економічні науки / 5.Управління трудовими ресурсами

Турчак В., Ковальчук Л., Соєцька І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми функціонування ринку праці в Україні

Жоден економіст не обминув проблем, пов’язаних з робочою силою, висвітлюючи той чи інший бік питання, але всі вони прийшли до одного висновку: робоча сила є вирішальним фактором, бо всі речові фактори без праці мертві. Ці проблеми є досить актуальними в наш час, адже люди часто потерпають від їх наслідків.

Сучасний стан ринку праці в Україні характеризується наявністю комплексу проблем. Серед них найважливіші такі: співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили; значна середня тривалість безробіття; наявність вимушеної неповної зайнятості; складна ситуація щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (жінки, молодь, сільське населення, інваліди); проблеми зайнятості в депресивних регіонах, монофункціональних містах; поширення неформальної та тіньової зайнятості [1,c.15].

Різкі коливання на ринку праці, що виникають у результаті циклічних перерв у виробництві, відставання попиту на робочу силу від її пропонування призводять не лише до значних порушень у відтворенні робочої сили, а й до значних соціально-економічних вибухів.

Особливу тривогу викликають соціально вразливі сегменти ринку праці, представлені конкурентоспроможними працівниками з нестійкою зайнятістю, слабким попитом на послуги праці, низькими та нестабільними доходами. Це великий масив прихованих безробітних, яких налічується до половини зайнятого населення країни, офіційно безробітні, число яких почало інтенсивно зростати з другої половини 1996 року, контингенти незайнятого в офіційній економіці населення, доходи яких не забезпечують достатнього життєвого рівня [2,с.17].

В основі зрушень на ринку праці України лежить декілька процесів. Так, в Україні почалися процеси формування багатоукладної економіки, створення нових організаційних форм, впровадження нових механізмів управління. Працівники одержали більше можливостей у виборі виду, сфери та форми діяльності, джерел та видів доходів. Економіка в цілому стала більш відкритою. Відбулася приватизація, тобто зміна форми власності. Але й донині за кількістю зайнятих домінує державний сектор. Проте саме в державному секторі відбувається найбільше скорочення зайнятих. В альтернативних секторах економіки чисельність зайнятих зростає, але не тою мірою, якою вона скорочується в державному. За останній період чисельність зайнятих на колективних та приватних підприємствах збільшилась. Єдине пояснення цьому – зростання неофіційної зайнятості.

Найбільшого поширення приватна власність набуває у сфері торгівлі, де зосереджено 54% працюючих, охоплених даною формою. Весь комплекс галузей промисловості охоплює лише 12% працюючих у приватному секторі.

Важливим є також загострення суперечностей між ціноутворенням на товарних ринках та ринках праці, між товарними та грошовим потоками. На товарних ринках ціноутворення регулювалось ринковими законами, а на ринку праці заробітна плата регулювалась адміністративними важелями. Ціни на товари за темпами зростання набагато перевищували темпи зростання заробітної плати. Ще й досі значна частина населення має середньодушовий дохід, нижчий межі малозабезпеченості. Зворотною реакцією з боку населення став пошук форм пристосування до нових умов [3,с.9].

Головною проблемою ринку праці України на сьогоднішній день залишається безробіття. Безробіття породжує чимало негативних соціально-економічних наслідків, основними з яких є:

- незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття;

- безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців;

- під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко;

- безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя, адже допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер.

Основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є: невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками; високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості; «вимивання» через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною активністю.

Отже, жоден ринок не існує без певної кількості тих чи інших проблем. Головною проблемою ринку праці України, на сьогоднішній день, залишається безробіття. Вирішення цієї проблеми потребує проведення активної політики в цій сфері. Розробка державної стратегії ефективного використання робочої сили й механізмів її реалізації є важливим важелем та рушійною силою подальшого соціально-економічного розвитку України. Тому для стабілізації праці необхідно поліпшити працевлаштування, стимулювати попиту на робочу силу, економічно стимулювати самозайнятість населення, створювати нові робочі місця та врегулювати оплату праці.

Література:

1. Ярошенко В. Проблема конкурентоспроможності національного ринку праці України //Україна: аспекти праці. – 2008. - №6. – С.10-17

2. Книш В. Проблеми ринку праці України // Вісник. Київський інститут бізнесу та технологій. – 2006. - №1. – С.61-63.

3. Головіна С.В. Регулювання українського ринку робочої сили відповідно до циклічності економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №11. – С.175-179.