Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Євсєєва О. О.

Українська державна академія залізничного транспорту

Пріоритети розвитку соціальної сфери:

система установ культури

У таблиці 1 узагальнені результати проведеного дослідження з розробки пріоритетних напрямків розвитку сфери культури та мистецтва регіонів України.

Таблиця 1

Розвиток сфери культури

Назва	Опис
Ризики	– недостатнє бюджетне фінансування сфери;
розвитку	– недостатність виділення засобів на проведення капітальних ремонтів і реставрацію приміщень;
	– потреба впорядкування мережі установ згідно із затвердженими нормативами;
	– необхідність матеріально-технічного переоснащення сфери (потребує оновлення світлове і звукопосилювальне оснащення клубних установ, потрібні поповнення музичними інструментами шкіл естетичного виховання, поліпшення охорони музейних установ, забезпечення їх сучасною оргтехнікою і тому подібне);
	– погіршення умов для надання платних послуг населенню на рівні європейських стандартів, неможливість зробити їх різноманітними, і, відповідно, отримувати за надані послуги достатні прибутки для розвитку сфери;
	– погіршення соціального захисту працівників культури.
Пріоритети	– сприяння духовному відродженню українського народу, особливо творчому становленню талановитої молоді;
	– реалізація заходів, спрямованих на підтримку розвитку сільської культури;
	– створення системи моніторингу стану і використання пам'ятників історії і культури, збереження предметів музейного, архівного, бібліотечного фондів і кіно- фондів, підвищення ефективності роботи установ культури;
	– оновлення бібліотечних фондів і формування на їх основі електронних інформаційних ресурсів;
	– створення в державних музеях нових експозицій, які б відповідали сучасним науковим і технічним вимогам;
	– оптимізація мережі установ культури і мистецтва шляхом скорочення (ліквідації, об'єднання, передачі) і реструктуризації нині чинних об'єктів;
	– створення належної матеріально-технічної бази, зокрема, шляхом істотного поліпшення цільового фінансового забезпечення, прискорення масштабів будівництва нових і капітального ремонту діючих установ культури;
	– реалізація регіональних програм, спрямованих на соціально-економічний і культурний розвиток області;
	– створення умов для залучення в сферу культури і мистецтва ресурсів з недержавного сектора, а також розвиток меценатства і спонсорства;
	– соціальний захист працівників культури, передусім, шляхом істотного підвищення рівня оплати праці.

Формування стратегії соціально-економічного розвитку установ культури, орієнтованої на безперервність послідовного досягнення поставленої стратегічної мети, визначається прагненням суб'єкта управління розвитком соціально-економічної системи культури на диверсифікованій основі забезпечити споживачів послугами культури відповідно до попиту, що змінюється, на певному сегменті ринку послуг і задовольнити економічні і соціальні інтереси усіх учасників процесу надання послуг галузі культури. Тому рішення комплексу проблем створення механізму стратегічного управління розвитком установи культури як об'єкту, що поєднує соціальну спрямованість у формі задоволення громадських нематеріальних потреб і економічні стани його реалізації, що полягають в комплексному використанні різних по структурі і об'ємам матеріально-технічних і трудових ресурсів, а також що має високу однорідність операційної діяльності, що характеризується виробництвом такого продукту, як послуги із забезпечення доступу громадян до культурних цінностей, виступають умовами наукової обґрунтованості елементного складу системи стратегічного управління соціально-економічним розвитком установи культури на основі розподілу функцій стратегічного менеджменту між діючими структурними підрозділами і спеціалізованою службою стратегічного управління.

Актуальність рішення наукових проблем створення і реалізації стратегії досягнення кількісних, якісних економічних і соціальних результатів установи, галузевої складової культури, в довгостроковому періоді зростає в умовах посилюючого впливу негативних чинників зовнішнього середовища, низького рівня бюджетного фінансування, недостатнього використання комерційного потенціалу установ культури, відсутності динамічної рівноваги між попитом і пропозицією послуг культури, обліку цього чинника при розробці стратегії довгострокового розвитку.

Необхідність раціоналізації елементної взаємодії і досягнення ефективності функціонування системи стратегічного управління довгостроковим розвитком установ культури викликана особливостями розробки і реалізації стратегії суб'єктів господарювання галузевої складової культури у сфері послуг, що полягають в: концентрації цільової орієнтації на досягнення узагальнюючої соціально-економічної результативності, у складі якої темпи росту соціальних результатів повинні випереджати економічні; з'єднанні стратегічної орієнтації установ культури на розширення своїх внутрішніх можливостей економічного і соціального зростання з кількісним і якісним підвищенням свого ресурсного потенціалу, розширенням складу конкурентних переваг; використанні зовнішніх ресурсних можливостей для підвищення економічних результатів за допомогою інтеграції з установами культури однакової функціональної спрямованості.

Теоретичні і методичні положення створення і здійснення стратегії соціально-економічного розвитку установ культури, що передбачають системний підхід до стратегічного управління їх ресурсним потенціалом на основі виявлення лімітованих елементів ресурсної бази, її особливостей, що полягають в низькій питомій вазі матеріально-технічних ресурсів, у вузькій номенклатурі і незначному об'ємі оборотних активів, високій питомій вазі працівників з вищою освітою, принципів, що змістовно доповнюють і конкретизують один одного, таких, що визначають основні напрями довгострокового розвитку установ культури в умовах істотних змін стану зовнішнього середовища, в економічній літературі розроблені недостатньо. Назріли умови для розробки методичних положень оцінки економічної результативності діяльності суб'єктів господарювання галузевої складової культури сфери послуг, що забезпечує : підвищення рівня задоволення громадян в послугах установ культури; визначення і дотримання пріоритетів поточного і перспективного розвитку номенклатурного складу послуг культури; ріст ефективності використання бюджетних і позабюджетних фінансових ресурсів; виконання стратегічної орієнтації установ культури на максимально можливе збільшення долі власних прибутків у складі загального об'єму фінансових коштів; підвищення якості послуг культури.

Формування і наукове обґрунтування системи таких принципів, що змістовно доповнюють і конкретизують один одного і таких, що визначають основні напрями розвитку установ культури, як перспективна цільова орієнтація, пріоритет соціальних показників над економічними, ресурсне забезпечення стратегічних цілей, різноманіття джерел фінансування процесу функціонування установ культури, раціональне поєднання економічних і соціально-психологічних методів мотивації персоналу господарюючих суб'єктів, що надають громадянам культурні послуги, інформаційна транспарентність, структурна єдність дій, що управляють, повинні стати основними при розробці комплексу практичних заходів і заходів стратегічної спрямованості, орієнтованих на підвищення ефективності ухвалення управлінських рішень при обґрунтуванні стратегії соціально-економічного розвитку господарюючих суб'єктів культурного комплексу.

Відповідно до імітаційної моделі формування і реалізації стратегії перспективного розвитку господарюючих суб'єктів сфери культури повинна дотримуватися послідовність здійснюваних заходів по: визначенню стратегічних цілей підвищення ефективності функціонування підприємств галузі на основі цільових орієнтирів розвитку соціальної сфери; формуванню завдань державної політики в окремих галузях сфери культури з урахуванням різноспрямованої дії економічних, політичних, науково-технічних, міжнародних чинників зовнішнього середовища в невизначеному періоді часу; виробленню і обґрунтуванню критеріїв ефективності управління довгостроковим розвитком установ культури; визначенню функцій управління галуззю культури на національному, регіональному і місцевому рівнях на основі використовуваного в сучасних економічних умовах підходу до розподілу повноважень між органами виконавчої влади; розробці принципів і методів управління галузями і установами культурного комплексу; формуванню комплексу заходів перспективного розвитку сфери культури, що враховують регіональні галузеві пріоритети; реалізації заходів по підвищенню ефективності економічного і соціального розвитку галузі з урахуванням прогнозу прибутків національного, регіонального і місцевих бюджетів; моніторингу отриманих результатів, їх зіставленню із стратегічними цільовими орієнтирами; визначенню причин відхилення отриманих результатів від поставлених цілей, що дозволить забезпечити системне рішення поточних і перспективних проблем раціоналізації процесу управління установами, що надають громадянам України сукупність культурних послуг.

В якості основних напрямів підвищення економічних і соціальних результатів розвитку установ сфери культури в довгостроковому періоді часу виступають: вдосконалення державної політики у сфері охорони пам'ятників культури, спрямованої на збільшення позабюджетного фінансування організаційно-правових структур культурного комплексу при підвищенні ефективності діючих механізмів державного регулювання; формування ефективно функціонуючої системи перепідготовки працівників установ культури, сприяючої росту їх кадрового потенціалу; впровадження сучасних інноваційних технологій, що дозволяють істотно підвищити продуктивність праці, оптимізувати чисельність працівників даної галузі; зміна принципів бюджетного фінансування організаційно-правових структур, що надають громадянам сукупність культурних послуг, спрямоване на максимально ефективне використання ринкових інструментів; формування адекватно сучасного етапу розвитку народного господарства комплексу маркетингу послуг підприємств і установ культури, що відповідає потребам, метою якого є залучення як нових споживачів послуг, так і засобів меценатів і спонсорів, використовуваних для підвищення ефективності функціонування культурних організацій; інтеграція організаційно-правових структур сфери культури у світовий культурний простір, що дозволить реалізувати переваги глобалізації господарських зв'язків.