Економічні науки / 4. Інвестиційна діяльність і фондові ринки

 

К.е.н., доцент Поліщук О.А., Грищук Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Інвестиційна привабливість України на сучасному етапі: проблеми та перспективи

 

Розвиток інвестиційної привабливості є головною складовою економічних вимог, які покликані визначити реальні зрушення в структурі економіки країни, прискорити перехід економіки на якісно новий рівень індустріального розвитку й інтенсивний тип відтворення, підвищити якість вітчизняної продукції та її конкурентоспроможність на світовому ринку. Тому, зважаючи на досить обмежені джерела внутрішнього інвестування в Україні, залучення іноземного капіталу, особливо у формі прямого інвестування, давно набуло великої актуальності. Саме тому підвищення інвестиційної привабливості сприятиме залученню інвестицій, забезпеченню конкурентоспроможності й сталому росту національної економіки.

Проблемами іноземного інвестування та конкурентоспроможності національної економіки займалися зарубіжні та вітчизняні науковці, а саме: О.Г. Білорус, О.В. Гаврилюк, А.П. Гайдуцький, В.М. Гейц, Ю.В. Макогон, Т.В. Нагачевська, М. Портер, Д. Рапкін, Дж. Странд, Д. Сакс та ін.

Протягом останніх років внаслідок поєднання глибокої економічної кризи та  тривалого політичного протистояння  імідж України у міжнародних ділових колах суттєво  знизився. Цей негативний імідж розглядається як додаткові «локальні ризики» та безпосередньо впливає на умови роботи вітчизняних підприємців: знижуються обсяги іноземних інвестицій, погіршуються  умови експортно-імпортних поставок та кредитних операцій, скорочуються в’їзні туристичні потоки. У фокус негативної оцінки потрапляють також некомерційні питання: вітчизняні культурні досягнення та наукові програми, візовий режим для наших співгромадян тощо.

30 вересня 2010 року “Європейська бізнес асоціація” знизила індекс інвестиційної привабливості України. Зволікання уряду з реалізацією реформ призвело до погіршення оцінки інвестиційного клімату з боку 750 іноземних компаній, що працюють в Україні. Вони скаржаться на складне адміністрування і проблеми з митним оформленням.

Індекс інвестиційної привабливості, 29 вересня 2010 року “Європейською бізнес асоціацією” (EBA), показав погіршення оцінок бізнесом інвестиційного клімату України. За підсумками III кварталу індекс знизився з 3,25 до 3,2 бала (за 5-бальною шкалою). Він розраховується на підставі опитування членів EBA (близько 750 компаній), яке проводиться щокварталу з початку кризи. Попередні три дослідження EBA демонстрували поліпшення інвестиційного клімату, показник якого досяг максимального рівня в II кварталі.

Позитивом для інвесторів є відновлення співпраці з МВФ і продовження переговорів про асоціацію з ЄС. Але це не забезпечує поліпшення бізнес-середовища, а пропонований проект Податкового кодексу навіть здатний зробити процедуру сплати податків складнішою", - підкреслила президент EBA, глава представництва Telenor Group в Україні Тронд Мое.

За результатом Міжнародної конференції «Інвестиційна привабливість в Україні. ISA та IFRS для економіки», яка була спрямована на розвиток інвестиційного клімату України та пройшла 7-8 липня 2009 року можна зробити висновки, що для ефективного поліпшення інвестиційного клімату необхідні зміни в області обліку і аудиту, які б: законодавчо закріпили використання МСФЗ та МСА, розширили ринок обов'язкового аудиту як додаткового шансу виявити шахрайство, корупцію і відмивання грошей, підвищили вимоги до аудиторів для підвищення гарантій дотримання МСА, а також підвищили роль громадських організацій бухгалтерів та аудиторів.

Як свідчать результати опитування, найнагальнішими завданнями українського уряду інвестори вважають такі:

– лібералізація руху капіталу, валютного ринку та зняття обмежень на репатріацію прибутків;

– зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях;

– мінімізація бюрократичних обмежень;

– зниження податкових ставок і зменшення кількості податків. Усі категорії інвесторів майже одностайно підтримують таку позицію. Проте можна спостерігати певну відмінність у позиціях ТНК та інших груп інвесторів. Якщо ТНК наголошують на лібералізації руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків, а також на знятті обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях, то інші групи інвесторів найнагальнішими завданнями уряду вважають мінімізацію бюрократичних обмежень, зниження податкових ставок і зменшення кількості податків. Таку різницю в оцінках можна пояснити кращою спроможністю ТНК (порівняно з інвесторами-підприємцями та приватними інституційними інвесторами) обстоювати свої інтереси.

Отже, інвестиційна привабливість значною мірою залежить від інвестиційної політики, її спроможності балансувати між інтересами бізнесу та територіальної громади в досягненні стратегічних цілей їх діяльності. З одного боку, це забезпечення окупності інвестицій на розширеній основі, з іншого - зайнятість населення, комплексний розвиток території, формування дохідної частини місцевих бюджетів тощо.

Сформована нині в Україні економічна ситуація значно ускладнює інвестиційну діяльність: потрібно розробка адекватного ринковим відносинам інвестиційного механізму, що органічно сполучить форми приватного і державного інвестування, оптимізації взаємозв'язків різних суб'єктів інвестиційної діяльності, розробки відповідної законодавчо-нормативної бази й інші міри, що регламентують інвестиційний процес, як на рівні окремої фірми, чи компанії галузі, так і на рівні національної економіки в цілому.

В свою чергу, на інвестиційну привабливість підприємств вагоме значення несуть як зовнішні так і внутрішні фактори, але основним рушієм є держава. Оскільки, в Україні широкий вплив на економіку має політика, тому інвестиційні вкладення зменшуються.

Не зважаючи на незначне пожвавлення інвестиційної діяльності, інвестиційний клімат залишається неспри­ятливим через політичну та економічну нестабільність, криміногенну ситуацію в державі, недосконалу податкову систему, відсутність належних гарантій інвесторам, корупцію, низький рівень використання новітніх технологій та конкурентоспроможності вітчизняних товарів, який відвертає увагу іноземних інвесторів і значно перевищує значимість багатих природних ресурсів, науково-технологічного потенціалу, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили та інших факторів в очах іноземних інвесторів, які перш за все керуються власними інтересами і ставлять собі за мету отримати максимальний прибуток. Тому Україна має зробити все можливе для того, щоб покращити своє загальне становище і зайняти гідне місце розвиненої європейської держави на ряду з провідними країнами світу.

Основним завданням регулювання інвестиційної діяльності має стати: створення сприят­ливого інвестиційного середовища шляхом стимулю­вання національних інвесторів здійснювати інвестиції; концентрація грошових потоків на пріоритетних напря­мах розвитку економіки; акумуляція достатнього обся­гу фінансових ресурсів у провідних банках країни; забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості; забезпечення пріоритет­ного виділення кредитних ресурсів на пільгових умо­вах рефінансування банкам, які кредитують високое­фективні інвестиційні проекти тощо. В умовах обмеже­ності бюджетних ресурсів важливо, щоб об'єктом підтримки були немісцеві органи влади, а цільові програми вирішення системних проблем: структурної пе­ребудови економіки регіону та максимального використання його внутрішнього потенціалу інноваційного оновлення основних фондів підприємств та створення нових підприємств; реструктуризації існуючих підприємств та диверсифікації виробництва.

Для поліпшення інвестиційного клімату в країні необхідні глибокі зрушення на макро- і мікрорівні. Серед факторів, що впливають на інвестиційний клімат, основними є економічний потенціал, умови господарювання, ринкове середовище, ряд політичних факторів, соціальні і соціально-культурні, організаційно-правові та фінансові фактори. На мою думку, заслуговує на увагу саме багатофакторний підхід до визначення інвестиційного клімату господарських систем.

Подальше дослідження проблем, пов’язаних із станом інвестиційного клімату, матиме позитивне значення для вивчення інвестиційних процесів у цілому, що буде сприяти їх ефективності.

 

 

Література:

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ, ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. — 448 с.

2. Загородній А.Г. Інвестиційний словник: Навч. посібник / А. Г. Загородній, Г. А. Вознюк, Г. О. Партин. — Львів: Бескид Біт, 2009. — 512 с.

3. Економіка і організація управління. Випуск № 1 (7) • 2010

4. Носова О.В. Інвестиційна привабливість підприємства // Стратегічні пріоритети. —2007. — № 1 (12). — С. 120.