Экономические науки/ 7. Учет и аудит

Плопан Г., Святенко Ю., науковий керівник – доцент Шевчук Л.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Основні проблеми організації бухгалтерського обліку страхової організації

Адаптація українського законодавства у галузі обліку та звітності до законодавства розвинених країн світу потребує розв'язання ряду проблем.

Розгляд останніх публікацій з даного питання свідчить про те, що пошуком шля­хів розв'язання проблем обліку та звітності в Україні займаються як науковці, так і практи­ки, а саме Б.І. Валуєв, В.Ю. Фабіянська, С.А. Кузнєцова, Т.М. Сльозко, О.І. Гадзевич, А.Т. Сафарова, В.О. Ганусич та ін.

Окреслення проблем обліку і звітності потребує визначення поняття «проблема», яке є результатом виявлення наукового знання про досліджуваний об’єкт через емпіричне й теоретичне його пізнання [6]. Зміст науки створюють саме проблеми й невирішені питання. Вважають, що проблема є однією з форм розвитку знання,  переходом між старим і новим знанням. Існування проблем насамперед пов’язано із складністю бухгалтерського обліку – як науки і як практики. Наука про облік будується з одного боку, на практичній діяльності суб’єктів господарювання, з другого – на економічній теорії, філософії, математиці, логіці тощо. Застосовуючи такий метод дослідження, як класифікація, усі існуючі проблеми обліку можна привести у певний порядок. Отже, з використанням даного методу основні проблеми сучасного обліку і звітності можна об’єднати у три блоки: проблеми практики обліку, проблеми теорії обліку, проблеми звітності.

Проблеми практики обліку можна узагальнити у двох великих групах: проблеми методики обліку і проблеми організації обліку. У дослідженні проблем методики бухгалтерського обліку превалюють два напрями: проблеми оцінки об'єктів і  проблеми їх відображення в системі бухгалтерських рахунків. Загалом це проблеми методів оцінки об’єктів у різних видах обліку, проблеми формування концептуальної основи обліку, проблеми Плану рахунків, проблеми протиріч облікового законодавства тощо [6]. У галузі облікової практики  дослідники відзначають: не відпрацьованість методик обліку об’єктів і процесів виробництва, відсутність детальних інструментів щодо переходу від старої системи обліку до нової в різних галузях, а також громіздкість  і паралелізм, породженні необхідністю ведення податкового обліку [4]; відмінність у групуванні об’єктів основних засобів, періодах нарахування амортизації, визначенні вартості, що амортизується у податковому і фінансовому обліку [7].

У галузі організації обліку можна виділити два блоки проблем: ор­ганізації бухгалтерської служби в управлінській структурі підприємства та організації бухгалтерської процедури (облікового процесу). [6] На думку С. Кузнєцової, проблеми організації обліку полягають у відсутності наукових напрацювань, спрямованих на формування цілісного концептуального підходу щодо технології організації бухгалтерського обліку з урахуванням специфіки суб'єктів господарювання, а також у відсутності відповідних практичних розробок і методик, які дета­лізують і чітко окреслюють етапи й механізми організації запровадження бухгалтерсь­кого обліку в діяльність господарюючих суб'єктів і передбачають урахування їх специфічних ознак [8]. Документом, що забезпечує організацію й методику обліку на підприємстві, є наказ про облікову політику.   Проте   на   практиці  він  нерідко  відсутній.  Так,  проведений   В.Ю. Фабіянською аналіз шести підприємств Вінницької області свідчить, що такий документ видано лише у 80 % сільськогосподарських підприємств [5]. Існуючі проблеми методики й організації обліку найкраще узагальнив Б.І. Валуєв. На його думку, облік не звернений убік системи управління, у полі наукових досліджень переважно знаходяться звичні, багаторазово "пережовані" питан­ня обліку, пророблення яких закінчується зовсім неістотними уточненнями дефініцій і наповненням усілякою схоластикою; немає осмислення принципів організаційної побудови системи обліку й моделювання його об'єктів, результату, враховуючи цілі й завдання системи управління; не визначені можливості взаємодії облікового персоналу з персоналом іншої функціональної спеціалізації в орга­нізаційних структурах; немає пошуку рішень, що роблять адекватними планові й облікові моделі [3].

 В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зазначено, що «питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу відповідно до законодавства та установчих документів»[2]. Також даним законодавчим документом визначається наступне: «Для забезпечення  ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

Підприємство в особі власника (власників) або виконавчого органу (посадової особи) самостійно: обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та враховуючи особливості своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрігосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписування документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів» [2].

У страхових організаціях бухгалтерський облік має свої особливості, але загальні проблеми організації бухгалтерської служби та бухгалтерського процесу відбиваються й на організації обліку страховика.

Статтею 33 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховики зо­бов'язані щоквартально подавати Держфінпослуг фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Держфінпослуг, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Держфінпослуг необхід­ні пояснення щодо звітних даних. Порядок складання звітних даних страховиків та форми спеціалізованої звітності затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 15.09.05 № 4619

Стаття 34 Закону України «Про страхування» визначає, що страховики публікують свій річний баланс за формою  і в порядку, встановленими Уповноваженим органом. При цьому, достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором [1].

Одним із шляхів розв’язання  наявних проблем організації бухгалтерського обліку у страховій організації є розширення Плану рахунків страховика, доповнення його новими рахунками. Наприклад, доцільно було б деталізувати рахунок 703 «Дохід від реалізації робіт та послуг» такими субрахунками як 7031 «Дохід від реалізації послуг особистого страхування», 7032 «Дохід від реалізації послуг майнового страхування» та 7033 «Дохід від реалізації послуг страхування відповідальності». Для спрощення ведення обліку страхових операцій план рахунків страховика можна доповнити таким рахунком, як «Комісійні виплати страховим посередникам», причому деталізувати агентів і брокерів окремими субрахунками. Доречно використовувати рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» і, відповідно рахунок 95 «Втрати від участі в капіталі». Це дало б можливість деталізувати, а також спростити саму процедуру обліку, оскільки для кожної операції були б більш детально визначені рахунки, необхідні до використання.

Література:

1.     Закон України «Про страхування» від  07.03.96 № 85/96-ВР.

2.     Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 12.07.01 № 2664-ІІІ.

3.     Валуєв Б.І. Проблемні питання розвитку науки по бухгалтерський облік: Зб. наук. Праць // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Вип. 577: «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку». – Л., 2007. – С. 40-46.

4.     Впровадження міжнародних стандартів обліку і звітності в Україні: Зб. наукових праць / Гадзевич О.І., Сафарова А.Т. // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Вип. 577: «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку». – Л., 2007. – С. 67-70.

5.     Облікова   політика    сільськогосподарських    підприємств / Фабіянська В.Ю. // Економіка АПК. – 2006. – № 12. – С. 105-110.

6.     Основні проблеми бухгалтерського обліку і звітності / Сльозко Т.М. // фінанси України. – 2010. - №3. – С. 110-116.

7.     Особливості застосування податкового методу амортизації у фінансовому обліку: Зб. наукових праць / Ганусич В.О. // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – Вип. 577: «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення та проблеми розвитку». – Л., 2007. – С. 71-76.

8.     Технологія організації бухгалтерського обліку з урахуванням специфіки суб’єктів господарювання / Кузнєцова С.А. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 6. – С. 29-33.