Економічні науки/2.Зовнішньоекономічна діяльність

К.е.н. Мельнік Л.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Експортна стратегія України

за умов глобалізації світового ринку

Постійне загострення конкурентної боротьби на світових ринках вимагає ретельної уваги з боку держави до сектора економіки, зорієнтованого на експорт, та швидкої реакції на зміни у кон`юнктурі на світових ринках й гнучкої економічної політики щодо забезпечення ефективності експорту. Ці проблеми є завжди актуальним для будь-якої країни світу, і Україна не є виключенням.

Україна потребує розробки та реалізації комплексної стратегії формування та використання експортного потенціалу, яка повинна формуватися на теоретичних та методологічних засад активної державної економічної політики, покликаної використати як кількісні, так і якісні чинники економічного розвитку країни.

На нашу думку, експортна стратегія за умов глобалізації - це стратегія підвищення конкурентоспроможності та забезпечення вільного економічного порядку, який дає можливість найефективніше реалізувати конкурентні переваги на світовому ринку. Роль держави в експортній стратегії полягає, насамперед, в стимулюванні вітчизняного виробника до самостійного постійного розвитку та вдосконалення конкурентних переваг. Пряма державна фінансова допомога експортерам та інші протекціоністські заходи можуть використовуватись лише як виняток.

Найпродуктивнішою, на наш погляд, стратегією розширення експорту є та, яка поєднує теорії конкурентних переваг національної економіки з мікроекономічною теорією. Особливістю такого поєднання є те, що в такому разі центр дослідження зміщується на «мезорівень» - на регіонально сконцентровану галузь. Це, в свою чергу, потребує визначення проміжних цілей та засобів їх досягнення. Тобто набір зазначених інструментів має супроводжуватися їх виконавчою забезпеченістю. На практиці ця політика реалізується через утворення мережі відповідних інститутів, визначення їх функцій та підпорядкованості.

Дослідження показали, що країни, які розвиваються, та країни з перехідною економікою, просування експорту здійснюють виключно урядовими агенціями. В той час як у розвинених країнах існує система розподілу зусиль уряду та приватного сектору, що приводить до відносно менших витрат [1].

Аналіз етапів формування програми розвитку експорту та поточного його стану в Україні дозволяє зробити такі висновки:

- в останні роки спостерігалась чітка тенденція скорочення обсягів експорту українських товарів на світовий ринок. Серед головних причин, які викликають цю тенденцію, потрібно назвати низьку конкурентоспроможність України та вітчизняних товарів, а також глобальне погіршення кон’юнктури. Вона є наслідком нечіткої та непрозорої системи стимулів розвитку експортних галузей;

- відсутність належного ресурсного забезпечення країни, велике технологічне відставання від розвинених країн та низький рівень доходу робить дешеву робочу силу єдиним джерелом конкурентних переваг, що не є перспективним у довгостроковому плані;

- незадовільною є структура експорту з чітким домінуванням сировинних матеріалів та напівфабрикатів;

- незадовільною є структура ринків експорту України, що характеризується високим ступенем залежності від економічного стану та торгівельної політики уряду країн СНД, зокрема – Росії;

- існуюча програма розвитку експорту більше належить до необхідної частини реформи, ніж до достатньої, спроможної забезпечити успішне виконання політики просування експорту і обмежується фінансовою підтримкою окремих підприємств;

- необхідність подальших ринкових реформ обумовлюється потребою створення міцної рушійної сили, яка б їх спрямовувала та підтримувала нарощування високоефективного експортного потенціалу.

Враховуючи існуючі недоліки програми стимулювання експорту, визначимо стратегічні напрями її розвитку:

- підвищення технологічного рівня продукції, що постачається на зарубіжні ринки, розвиток всіх товарних позицій, які мають наявні конкурентні переваги, та створення нових переваг;

- забезпечення нарощування виробництва та експорту таких промислових товарів, які мають постійний та зростаючий попит на світових ринках (авіаційна та ракетно-космічна техніка, судна, електронна техніка, засоби зв'язку). Розвиток інфраструктури (доріг, мостів, аеропортів тощо);

- поглиблення переробки сільськогосподарської сировини та поліпшення якості продовольчої продукції;

- максимальне прискорення створення в Україні ефективної системи державної підтримки експорту з використанням фінансових інструментів, що сприятиме зміцненню позицій вітчизняних експортерів у конкурентній боротьбі із зарубіжними виробниками, наближенню інституціональних та організаційних аспектів зовнішньоекономічної діяльності до світових стандартів.

Литература:

1. Мельник, Т. Експортні стратегії України: позиціонування у глобальному торговельному просторі [Текст] / Т. Мельник // Економіст. – 2009. – № 10. – С. 56–59.