Экономические науки/ 2. Внешнеэкономическая деятельность

Романюк В.С., викл. Римарєва Л.М .

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Державна політика підтримки інвестицій у сфері високих технологій в Україні

Актуальність дослідження обумовлена необхідністю розвитку високотехнологічного сектору України та інституційних змін, спрямованих на опанування технологічних ніш на світовому високотехнологічному ринку. Розвиток високотехнологічного сектору економіки стає визначальним фактором економічного зростання, адже перехід економіки на виробництво високотехнологічної продукції супроводжується кардинальним зниженням рівня матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці і підвищенням конкурентоспроможності економіки країни. Слабкі позиції України на світовому ринку високотехнологічної продукції та послуг не відповідають значному науково-технологічному потенціалу країни. Результатом інвестиційної політики має стати модернізація індустрії, що визначатиме конкурентоспроможність країни найближчим часом, а також створення та розбудова галузей “нової економіки”, що забезпечить стале зростання національної економіки в сучасному світі в довгостроковій перспективі. Позитивним результатом розвитку високотехнологічного виробництва є передача нових знань та інтелектуального капіталу в інші галузі економіки.

Об'єктами високих технологій є нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси; інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери тощо. До високотехнологічних галузей України, орієнтуючись на підходи розвинутих країн до визначення номенклатури цих галузей, можна віднести авіаційну та ракетно-космічну галузі, виробництво радіоелектронної техніки, засобів обчислювальної техніки та зв'язку, фармацевтичну галузь тощо.

На жаль широкого розвитку інновацій в Україні не спостерігається, про що свідчать показники інноваційної активності в країні. У 2009 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалися лише 1472 підприємств, або 14,2% до загальної кількості підприємств України, проти 3018 підприємств (18%) у 2005 р [2].

В Україні відсутня стратегія підтримки залучення інвестицій у сфері високих технологій:

· не визначено пріоритетних секторів і сфер діяльності, що мають найбільший потенціал розвитку та потребують для цього державної підтримки;

· політика та методи стимулювання інвестицій неефективні через суперечливі критерії, цілі і непослідовність у її впровадженні.

Бізнес-клімат, що безпосередньо впливає на інвестиційну діяльність у всіх сферах економіки, незадовільний через: регуляторні та адміністративні бар’єри, які ускладнюють входження на ринок, освоєння нових видів продукції, їх експорт; ускладнений доступ до ресурсів та інфраструктури, що знижує продуктивність і конкурентоспроможність бізнесу; відсутність гарантій захисту прав власників, що суттєво підвищує ризиковість інвестицій в економіку України.

Поточна політика сприяння залученню інвестицій в Україні використовує широкий перелік інструментів, більшість яких передбачають податкові та митні пільги, пряме та непряме бюджетне фінансування:

· Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР), що мали на меті підтримку місцевого та регіонального розвитку. Зони поділено за такими основними класами: зовнішньоторгівельні, туристичні, науково-технічні, виробничі, курортно-рекреаційні. На початок 2009 року в СЕЗ і ТПР здійснювали 768 проектів загальною кошторисною вартістю 6,67 млрд. доларів США. Залучено 2,1 млрд. доларів США інвестицій (31,4% кошторисної вартості проектів). Частка іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій у СЕЗ і ТПР на початок 2009 року становила 24,5%. Підприємства СЕЗ і ТПР реалізували продукції на загальну суму 45,4 млрд. грн., із них на експорт – 15,8 млрд. грн. (34,8% загального обсягу) [2].

· Технологічні парки, що мали сприяти інноваційній діяльності та нині діють у таких напрямах, як напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка, електрозварювання, монокристали, обладнання для вугільної промисловості та ін.

· Спеціалізовані державні програми у пріоритетних галузях економіки: суднобудівна, бронетанкова, гірничо-металургійний комплекс, автомобільна промисловість та ін.

Заходи з підтримки залучення інвестицій, зокрема у сфері високих технологій, не виправдали очікувань. Обсяги надходжень інвестицій незначні, а інвестиційна інфраструктура (технопарки, СЕЗ і ТПР) переважно використовують не за призначенням.

Будь-яке тривале зволікання з визначенням позиції уряду щодо нової інвестиційної політики може призвести до сповільнення майбутніх іноземних інвестицій. Поліпшення інвестиційного клімату, безумовно, справа не одного дня й потребуватиме і короткострокових кроків, і довгострокової стратегії.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент. –К.: Ніка Центр, 2009.- 321с.

2. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності / [За ред. Л.М. Овденко]. − К.,2010. – 62 с.

3. Шапкин А.С. Экономические и финансовые риски. Оценка, управление, портфель инвестиций. – М.: Дашков и Ко, 2005. – 544 с.