Економіка/ 6. Менеджмент та маркетинг

Попадюк С. В.

Науковий керівник: Підвальна О.Г.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ КРИЗИ

Проблеми виходу підприємства із кризи та ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і вимагають негайного вирішення. Кризи можуть виникнути на будь-якому з етапів життєвого циклу організації, що вимагає, в свою чергу, вироблення системи принципів і заходів організації до антикризового управління з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності підприємства. Набуває актуальності проблема прогнозування кризових ситуації та розробки ефективних заходів антикризового управління, а також підвищення результативності управління в цілому. На сьогодні потрібно перебудувати або адаптувати всю систему управління підприємством згідно ринкових вимог.

Вітчизняні вчені, такі як Бєлєнький П., Бланк І.О., Богиня Д., Бойко Є., Брюховецька М.Є., Булєєв І.П., Герасимчук М., Іванов М.П., Василенко В.А, Пасічник В.Г., Колісник М. К., Овсак О. П. та інші, виділили ряд особливостей управління підприємством у кризових умовах:

— кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

— кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;

— до кризових ситуацій необхідно готуватись;

— наслідки кризи можна пом'якшувати за рахунок своєчасного реагування на їх виникнення;

— кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;

— управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їх наслідки [3].

Антикризова програма діяльності підприємства – являє собою систему комплексних заходів по виходу підприємства з кризи, що передбачає пом’якшення, попередження чи подолання негативних тенденцій розвитку підприємства. Завдання антикризового менеджменту на підприємствах можуть включати такі напрямки: маркетингова політика, управління персоналом, фінансове управління, інвестиційна політика та організаційне управління і операційний менеджмент [1].

Маркетингова політика передбачає глибокий аналіз ринку, прогнозування його подальшого розвитку, визначення власної позиції на ринку цінової й асортиментної політики, оцінку комерційного ризику, пов'язаного зі зміною ринкової ситуації. Маркетингова програма може включати такі заходи: стратегії просування товарів на нові ринки, завоювання нових сегментів ринку, зміцнення становища на старих ринках та ряд інших [2].

Фінансове управління допомагає поновити платоспроможність й відновити достатній рівень фінансової стабільності підприємства. Фінансова стабілізація на підприємстві здійснюється за допомогою оперативного механізму фінансової стабільності, тактичного механізму фінансової стабільності з використанням окремих захисних заходів, стратегічного механізму фінансової стабілізації і являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що ставить за мету прискорення загального економічного розвитку підприємства [3].

Управління персоналом являє собою сукупність цілеспрямованих дій керівників підприємства в цілому, так і структурних підрозділів з управління підлеглими, спрямованих на досягнення поставлених цілей організації. Успішне подолання кризових ситуацій в ході виконання процесів антикризового управління персоналом враховує такі основні фактори як використання кваліфікованого антикризового менеджера (групи), покращення мотивації персоналу, залучення персоналу в управління кризою на всіх можливих етапах, удосконалення культури управління фірмою на оперативному та стратегічному рівнях та інші фактори [1].

Інвестиційна політика, як складова стратегічного планування, включає такі основні напрями:

- управління ризиком;

- програмно-цільове управління і складання капітальних бюджетів;

- стратегічний аналіз;

- стратегічне управління, яке охоплює три сфери прийняття рішень: інвестиції, фінансування, виробничу діяльність [2].

Організаційне управління і операційний менеджмент передбачає розробку стратегії організаційних заходів. При цьому аналізується організаційна структура підприємства: рівень спеціалізації, концентрації, кооперації, централізації виробництва, управлінські процеси, склад управлінських ланок та їх взаємодію, ступінь централізації управління та рівень використання економічних, організаційних і соціально-психологічних методів управління [2].

Вихід з кризи, а також управління в умовах кризи повинне охоплювати стратегії відносин з власниками, інвесторами, кредиторами, клієнтами, кінцевими споживачами, постачальниками та персоналом, без яких неможливі успіхи компанії як в теперішньому часі, так і в стратегічній перспективі. Заздалегідь продумана підготовка програми антикризових заходів допоможе значно зменшити негативний вплив кризових явищ на підприємство і дозволить йому бути конкурентноздатним в умовах кризи.

Література:

1. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2003. – 504 с.

2. Лабунський Д. О. Управління діяльністю підприємства в умовах кризи // Економіка АПК. – 2009. – №3.– С. 13-18.

3. П’ятницька Г. Т. Управління підприємством в епоху глобалізму // Г. Т. П’ятницька – К.: Логос, 2006. – 567 с.