Студілко І.А., Підвальна О.Г. к.е.н.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

МОТИВАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ

Становлення сучасних форм власності і господарювання, структурна перебудова економіки, розвиток економічних реформ, формування ринку праці знаходять пряме відображення в економічній активності населення. З огляду на це постає необхідність дослідження та вдосконалення державного мотиваційного механізму економічної активності населення[3].

Управління людьми та мотивація їх діяльності має важливе значення для всіх організацій. Особливу увагу слід приділити на необхідності підвищення ефективності управління персоналом та його мотивації, оскільки суть ефективного менеджменту полягає в тому, що люди розглядають як здобуток організацій у конкурентній боротьбі, який потрібно цінувати, мотивувати, розвивати разом з іншими ресурсами з урахуванням не тільки його посади і характеру виконуваної роботи, а й конкретних результатів праці, ініціативності, дисципліни, бажання підвищити кваліфікацію, щоб досягнути поставлених стратегічних цілей[2].

Останнім часом увагу науковців і практиків привертають способи активації трудової діяльності людини з урахуванням відносин власності, теорії і практики менеджменту, що ґрунтуються на дослідженні мотивації не лише як економічного феномену, але й з урахуванням її економіко-психологічних складових. Мотивація управлінського персоналу та шляхи підвищення ефективного його використання знайшли глибоке обґрунтування у працях вітчизняних вчених, зокрема Д. Богині, Г.Колота, Є.Панченка, П. Саблука та зарубіжних вчених, таких як Дж. К. Грейсона, А. Маслоу. Проте, незважаючи на наявність наукових праць та практичного досвіду, в даній сфері вітчизняної науки досі не було досліджень, які б комплексно характеризували оптимальну систему мотивації персоналу.

У теоретичному аспекті розробка питань мотивації здійснюється у двох основних напрямах: по-перше, розвитку теорії задоволеності працею, що визначає положення, які спонукають до діяльності та стимулюють її; по-друге, розвитку теорій процесу, що концентрують увагу на виборі поведінки, здатної забезпечити потрібні результати.

Однією з найважливіших форм мотивації на підприємствах та організаціях є матеріальне стимулювання праці, яке являє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці та розподілу заробітної плати відповідно до дії закону розподілу за кількістю і якістю праці.

Формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні потребує нових методологічних підходів до проблеми більш повного використання людського фактора шляхом активізації діяльності працівників, створення дієвих мотивів і стимулів у механізмі господарювання. Недостатня мотивація в сучасних умовах часто стає обмежувальним фактором, що не дозволяє підприємствам та об’єднанням агропромислового комплексу реалізувати свої потенційні можливості, на практиці призводить до масового відчуження людей від результатів трудової діяльності, зниження суспільної активності виконавців, знеособленості, утриманства, зрівнялівки, інертності більшості працівників. Проблема мотивації трудової діяльності належить до числа тих, котрі не бувають вирішеними до кінця, оскільки мотивація як біологічний і психологічний механізм – однаково актуальна для будь-якого стану розвитку економіки, займаючи місце "постійної" проблеми в економічній науці і практиці.

Головне питання ефективного використання мотивації в менеджменті персоналу, полягає в тому, що під впливом сучасних методів мотивації в провідних фірмах у сучасних умовах склалася нова філософія менеджменту персоналу, де знайшли відображення як традиційні, так і нетрадиційні підходи щодо впливу на поведінку людей та їхні інтереси.

Розглядаючи політику проведення мотивації персоналу, можна зазначити основні принципи, головний зміст яких передбачає повагу до кожного працівника та не розмежованості інтересів компанії з інтересами кожного співробітника:

- цінність індивідуалізму;

- створення стимулів та умов, завдяки яким робітники працювали б продуктивно та могли вирішувати складні і масштабні завдання;

- єдине прагнення компанії та працівника до загального успіху;

- заохочення придбання акцій компанії працівника та їхнє господарське ставлення до справи[2].

У процесі формування і використання систем матеріальних стимулів закладаються необхідні спонукальні мотиви трудової діяльності, здійснюється орієнтація працівників на конкретні поточні та кінцеві результати, створюється матеріальна зацікавленість в удосконаленні виробництва, прискоренні науково-технічного прогресу, зменшенні витрат, реалізуються колективні та особисті економічні інтереси працівників, забезпечується перспектива підвищення матеріального стану.

Отже, для спонукання персоналу експериментувати, прагнути до досягнення загальних цілей компанії та отримання позитивних результатів, повинні бути стимули.

Література:

1.Докучаєв О.А. Шляхи підвищення ефективності використання потенціалу управлінського персоналу підприємства//Економіка та держава.-2009.-№2.-С.43-45.

2.Попрозман О.І.Мотивація персоналу на підприємстві//Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№9.-С.139-142.

3.Правільєв О.В. Взаємодія структурних елементів державного мотиваційного механізму економічної активності населення //Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№9.-С.143-145.