Вінницький
національний аграрний університет, Україна
Сучасні аспекти зайнятості
населення України в умовах економічної ситуації сьогодення: проблеми і напрями
їх вирішення
Трансформаційні процеси складного
кризового періоду економічної системи в Україні сприяли загостренню низки проблем,
зокрема проблеми зайнятості населення, соціальної напруги на ринку праці,
недосконалості регулювання кон’юнктури робочої сили з боку держави й механізмів
соціального захисту звільнених працівників. Таким чином, проблема
зайнятості та соціальної захищеності населення на сьогодні є вельми актуальною і
болючою як для суспільства, так і для держави загалом.
Загальнотеоретичні
основи розвитку ринку праці та зайнятості в Україні розглядалися в працях В.
Близнюк, В. Будкіна, Т. Коропчук, Т. Мірошниченко, Л. Шевченко, Т. Заєць, М.
Корецького. Зайнятість в умовах трансформаційної
економіки досліджувалася в
працях В. Секретарюка, В. Герасимчука, А. Колота,
В. Летюха, Л. Чижова.
Зайнятість – це головна характеристика
ринку праці, саме вона визначає
соціально-економічний розвиток країни. У
законодавстві України дається таке
визначення зайнятості: зайнятість – це діяльність
громадян, пов'язана із задоволенням
особистих та суспільних потреб, і така, що, як
правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі [4].
Відповідно до законодавства України зайнятість визначається як не
заборонена законом діяльність громадян, зв’язана з задоволенням особистих і
суспільних потреб, як правило, що приносить доход. З погляду економічних
позицій суспільства зайнятість – це діяльність працездатного населення по
створенню суспільного національного доходу чи продукту. Як економічна категорія
зайнятість виражає виробничі відносини з приводу включення працівника (окремої
соціальної групи) у конкретну організацію праці з метою задоволення попиту на
робочу силу. Зайнятість показує, як працездатне населення забезпечене робочими
місцями.
Основні проблеми та загрози на ринку праці України:
– повсюдна корупція, високі економічні бар'єри та юридично складна
процедура заснування і ведення власного бізнесу перешкоджають зменшенню
безробіття шляхом
– існуюча податкова система не дає можливості більшості підприємств малого
і середнього бізнесу офіційно працевлаштувати своїх співробітників, що часто
приводить до порушення соціальних та конституційних прав українських громадян;
– відсутність розвинутої інфраструктури на селі та нерозвиненість місцевих
переробних підприємств породжують хронічне сільське безробіття;
– проблема молодіжного безробіття.
За даними Державного комітету статистики України на 10 робочих місць
претендує 83 людини станом на
1 січня 2010 року - 82 людини. При цьому
кількість українців, які перебувають на обліку в Державній службі зайнятості,
з початку 2010 року збільшилося на 0,3% – до 547 тис. чоловік: станом на 1
січня 2010 року – 542,8 тис. чоловік, на 1 січня 2009 року – 930 тис. чоловік.
На 1 березня 2010
року потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад складала
65,9 тис. чоловік, на 1 січня 2010 року – 65,8 тис. чоловік.
Зокрема у лютому 2009 року потреба підприємств у працівниках збільшилася на 0,3
тис. чоловік.
За даними
Держкомстату, рівень зареєстрованого безробіття у цілому по Україні на 1
березня 2010 року склав 1,9% від кількості населення працездатного віку. Кількість
безробітних, які на 1 березня поточного року отримували допомогу з безробіття,
скоротилася на 0,5%, у порівнянні з аналогічним показником на 1 лютого
поточного року і склала 411,1 тис. чоловік, повідомляє УНІАН.
Станом на 1 січня 2010 року середня сума допомоги з безробіття становила 655,56 грн., з
початку року вона збільшилася на 11,04
грн. – до 666,6 грн.
Тому доцільним і необхідним було б запропонувати пріоритетні напрямки
державної політики, для вирішення проблеми безробіття на ринку праці в Україні.
Вони є наступними:
– відповідність
освітніх програм у сфері професійної підготовки і перепідготовки потребам ринку
праці.
– стимулювання створення нових робочих місць і
відкриття нових компаній на проблемних територіях за допомогою пільгових
кредитів і податкових пільг, навчання керівних кадрів і консультування з питань
ведення бізнесу, субсидій на дослідження і розробки, надання доступу до нових
технологій, субсидій на підвищення кваліфікації або перепідготовку постійних
працівників, які можуть першими втратити свою роботу; підтримки в пошуках
клієнтів та організації збуту і т.п;
– боротьба з
сільським хронічним безробіттям.
– підсилення
контролю за процесом пошуку роботи зареєстрованими безробітними і
застосовування заходів до тих з них, хто одержує доход від нерегулярних
заробітків.
– забезпечення пріоритетності превентивних
заходів щодо обмеження тривалого безробіття перед заходами, спрямованими
безпосередньо на боротьбу з нею (реінтеграційними), та узгодження пріоритетів
політики зайнятості з пріоритетами макроекономічної, інвестиційної,
структурної, промислової, регіональної, освітньої і соціальної політики
України.
Отже, проблема
безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і не вирішивши його
неможливо налагодити ефективну діяльність економіки і правового регулювання.
Особливо гостро проблема безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно,
тому що економіка України зараз
знаходиться в кризі.
Література:
2.
Історія економічних вчень [Електронний
ресурс] // Режим доступу :Про зайнятість населення...http//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
3.
Закон України
«Про зайнятість населення» / Верховна Рада України. К.: Парлам. видавн., 1999. http://www.ukrstat.gov.ua