Економічні науки\16. Макроекономіка
Гавчук І.С.
Буковинська Державна Фінансова Академія,
Україна
Е-індекси
– сутність та значення
Однією з невирішених актуальних проблем ефективного формування та
реалізації державної політики інформатизації та розвитку інформаційного
суспільства України є відсутність офіційно визнаної національної системи
індикаторів (показників) оцінки цих процесів та в цілому системи вимірювання
стану інформатизації та розвитку інформаційного суспільства в Україні.
В
Україні широко користуються результатами оцінок різних міжнародних організацій,
сформованих на базі різних підходів та методик, що не враховують особливості
України, її визначальних документів з питань інформатизації та розвитку
інформаційного суспільства.
В
якості інтегрованої характеристики рівня розвитку інформаційного суспільства
або його структурних елементів використовуються композитні ІКТ-індекси
(е-індекси), побудовані на базі наборів ІКТ-індикаторів, при цьому вибір
індикаторів і методика побудови індексу в значній мірі залежить від обраних
пріоритетів. Визначена множина індикаторів структурується відповідно до
прийнятої моделі інформаційного суспільства, при цьому кожному елементу
структури відповідає свій компонентний індекс/суб-індекс, що дає можливість
аналізу і моніторингу ситуації у відповідній сфері ІКТ. До основних індикаторів
експерти включають, наприклад, індикатори стану доступу до телекомунікаційної
(ТК) інфраструктури: доступ населення й суспільства до радіо, телефону, ПК,
Інтернет; у шкіл – до ПК, Інтернет; у медичних установ, місцевої влади й уряду
– до телефону, ПК, Інтернет [3].
Вперше, моніторинг розвитку сектора ІКТ
було започатковано при підготовці Доповіді
про інформатизацію України у 1998 році. Разом з тим статистичні
показники, які застосовувалися при
підготовці доповідей (тобто, існуюча система аналізу стану національної
ІКТ-сфери) через низку причин є недостатньою для побудови панорами сучасного
розвитку ІКТ в Україні та розвитку інформаційного суспільства [2].
Існує більше двадцяти різних е-індексів,
найбільш відомим з яких є:
·
індекс Цифрової Спроможності або цифрової
перспективи (Digital Opportunity Index, DOI), розроблений ITU в межах WPIIS;
·
індекс цифрового доступу (Digital Access
Index, DAI), ITU;
·
індекс мережної готовності (The World
Economic Forum's Networked Readiness Index , NRI);
·
індекс інформаційного суспільства
(Information Society Index, ISI), компанія IDC [5].
З 2000 р. організація Economist Intelligence Unit і корпорація IBM щорічно публікують рейтинги провідних країн світу в галузі “електронної
готовності” (e-readiness). Ці рейтинги засновані на моделі, розробленій спільно з інститутом IBM Institute for Business Value. “Електронна
готовність” – це критерій готовності країни до використання різних Інтернет-можливостей.
Методологія ранжирування країн є багатоаспектною і постійно модифікується,
модель складається зі ста кількісних і якісних критеріїв.
Загалом показники індексу свідчать про
низький рівень електронної готовності нашої держави до функціонування в умовах
інформаційного суспільства [4].
Опублікований
в березні 2009 року на сайті Всесвітнього економічного форуму черговий восьмий
щорічний Всесвітній звіт з інформаційних технологій містить рейтинг країн
відповідно до Індексу мережної готовності (The World Economic Forum's Networked
Readiness Index (NRI)). Для кожної країни в рейтингу
підраховується індекс мережевої
готовності, який розглядається як підготовленість країн до ефективного
використання ІКТ в трьох аспектах: спільний бізнес, регулювання та
інфраструктури в галузі ІКТ; готовність трьох основних зацікавлених груп у
суспільстві – фізичних осіб, бізнесу та уряду – у використанні та отриманні
вигоди від ІКТ.
Звіт
підготовлений у рамках Всесвітнього економічного форуму у співпраці з INSEAD
(провідна міжнародна бізнес-школа) за фінансової підтримки Cisco Systems.
Таблиця 1
|
Індекс мережевої
готовності 2009-2010 (10 перших
місць) |
|||
|
Країна |
Місце
у 2010 році |
Місце
у 2009 році |
Зміна |
|
Швеція |
1 |
2 |
1 |
|
Сінгапур |
2 |
4 |
2 |
|
Данія |
3 |
1 |
-2 |
|
Швейцарія |
4 |
5 |
1 |
|
США |
5 |
3 |
-2 |
|
Фінляндія |
6 |
6 |
0 |
|
Канада |
7 |
10 |
3 |
|
Гонконг |
8 |
12 |
4 |
|
Нідерланди |
9 |
9 |
0 |
|
Норвегія |
10 |
8 |
-2 |
Україна знаходиться на 82 місці. Різні міжнародні ІКТ-індекси розміщують
Україну приблизно на однаковому рівні розвитку інформаційного суспільства – з
50-го по 82-е місце серед інших країн світу [3].
Певні показники щодо застосування ІКТ у
різних сферах суспільно-економічного життя надавались Держкомстатом у
статистичних збірниках за галузями (видами економічної діяльності) та окремими
напрямками статистичних обстежень. Поряд з цим в Україні ПРООН (Програма розвитку ООН) та
іншими організаціями з залученням широкого кола вітчизняних фахівців і вчених
були підготовлені тематичні доповіді щодо розвитку ІКТ, спрямовані на
інформування органів державної влади та місцевого самоврядування, суспільства
та бізнесу [2].
Індекс інформаційного суспільства (ISI)
запропонований і використовуємийться компанією IDC (International Data Corporation), що традиційно займається аналізом стану ІКТ в
різних країнах і галузях економіки, і видавництвом World Times. У структурі
індексу в цілому враховуються 15 індикаторів, які в свою чергу віднесені до
чотирьох наступних категорій: комп'ютерна інфраструктура, телекомунікаційна
інфраструктура, Інтернет-інфраструктура і соціальна інфраструктура (Computer, Telecom, Internet, Social).
Таблиця 2
Індикатори , на
основі яких обчислюється ISI:
|
Категорія |
Назва індикатору |
|
Комп'ютери |
1. Частка домогосподарств з комп’ютерами |
|
2.Відсоток ІТ-витрат по відношенню до валового внутрішнього продукту (ВВП) |
|
|
3. Частка
витрат на програмне забезпечення по
відношенню до всіх ІТ-витрат |
|
|
4. Відсоток витрат на ІТ-послуги по відношенню
до валового внутрішнього продукту (ВВП) |
|
|
Телекомунікації |
5. Частка домогосподарств з
широкосмуговим доступом до Інтернету |
|
6. Частка абонентів бездротового
зв’язку |
|
|
7. Постачання мобільних телефонів |
|
|
Інтернет |
8. Частка користувачів Інтернету від
загальної кількості населення |
|
9. Частка домогосподарств з доступом
до Інтернету |
|
|
10. Частка користувачів мобільного
Інтернету |
|
|
11. Частка витрат на електронну
комерцію на одного Інтернет-користувача |
|
|
Соціальна
інфра-структура |
12. Оцінка рівня розвитку громадянських
свобод/свобода преси |
|
13. Оцінка рівня урядової корупції |
|
|
14. Кількість людей, що мають середню
освіту |
|
|
15. Кількість людей, що мають вищу
освіту |
Індекс ISI обчислюється як сума відповідних субіндексів, але методика
нормалізації індикаторів і розрахунку субіндексів є комерційною інформацією. На
сайті IDC наводяться значення індексу для 53 країн, України серед них немає.
Індекс цифрового доступу вперше був представлений на Всесвітньому саміті
з питань інформаційного суспільства (WSIS) в Женеві в 2003 р. Метою його
створення було дослідження і вимірювання доступу до ІКТ як фундаментального
етапу формування інформаційного суспільства, при цьому головними завданнями
були максимальна прозорість методології для максимальної кількості країн, що значним
чином вплинуло на вибір і кількість індикаторів. Індекс агрегує значення 8
індикаторів, об’єднаних в 5 груп - інфраструктура, цінова доступність,
обізнаність, якість, використання.
Проведений аналіз чутливості показав достатню стійкість використовуваної
вагової схеми. Індекс цифрового доступу розраховувався для 178 країн, які були
поділені на 4 групи згідно з їх рівнем доступу до ІКТ - найвищий рівень (>0,7), високий рівень (0,69-0,5), середній рівень
(0,49-0,3), низький рівень (<0,3) [3].
Ціни
на послуги інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в усьому світі
знижуються, хоча для багатьох осіб, які проживають в бідних країнах,
широкосмуговий інтернет продовжує залишатися недосяжним, повідомляє МСЕ
(Міжнародний союз електрозв'язку) у своєму звіті «Вимірювання інформаційного
суспільства, 2010 рік ».
У числі перших 10 країн світу найбільш розвиненими ІКТ значаться вісім
країн з Південної Європи , причому на чолі цього списку згідно IDI (Industrial Developments International) ось вже другий
рік поспіль перебуває Швеція. Республіка Корея і Японія знаходяться ,
відповідно на третьому і восьмому місцях. Україна займає 58 місце [1].
Усі високорозвинуті держави розглядають побудову інформаційного
суспільства, як основу свого соціально-економічного, політичного й культурного
розвитку і проводять цілеспрямовану державну інформаційну політику. Інформаційне
забезпечення різних
країн залежить від особливостей їх соціально-економічного й
культурного розвитку. Головна стратегічна мета державної інформаційної політики
України – це забезпечення переходу до нового етапу розвитку нашої держави, побудова інформаційного суспільства й входження
її у світове інформаційне співтовариство. Необхідно
використовувати весь передовий світовий досвід і всі досягнення, щоб на основі
вітчизняного наукового потенціалу отримувати рішення, принаймні, на рівні
світових стандартів.
Проблемами залишаються: низька
ефективність створених інформаційно-аналітичних систем окремих органів
державної влади, які практично не використовують
можливості сучасних методів
аналітики, ситуаційного аналізу та прогнозування; повільне впровадження
нових методів навчання,
заснованих на використанні інформаційно-комунікаційних технологій; зниження
обсягів використання неліцензійного програмного забезпечення, видатків
державного бюджету на легалізацію програмного забезпечення, розвиток індустрії програмного
забезпечення в Україні .
Отже, за показниками е-індексів наша країна є не досить інформаційно
розвиненою. Перед Україною стоїть завдання – провести
соціально-економічну модернізацію на основі використання новітніх ІКТ, що
потребує мобілізації значних політичних, економічних, фінансових, наукових та
кадрових ресурсів.
Література:
1.
Міжнародний союз електрозв’язку. – Режим
доступу з http:// www.mtic.gov.md\electrogot_ru
2.
«Місце України в глобальній інформаційній
спільноті». - Офіційний веб-сайт глав держслужби України. - Режим доступу з http:// www.guds.gov.ua
3.
Міжнародні ІКТ-індекси розміщують Україну приблизно з 50-го по
60-е місце серед інших країн світу. - Режим доступу з http:// www.uaitp.org.ua
4.
Луценко С.М. Особливості інформаційного
забезпечення в державно-управлінській діяльності. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua
5.
Семенченко А.І. Електронне урядування в Україні: проблеми та шляхи
вирішення. - Режим доступу з http:// www.nbuv.gov.ua