Экономические науки/6. Менеджмент и маркетинг

Бабаха О.О.

Науковий керівник: Підвальна О.Г. к.е.н.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА

Різниця між гарною і відмінною організацією полягає в управлінні нею, яке здійснює менеджер, тобто особа, що направляє і координує діяльність виконавців. Останні в обов'язковому порядку повинні йому підпорядковуватись і в рамках, визначених повноваженнями, виконувати всі його вимоги.

Сам менеджер може брати на себе функції виконавця лише для того, щоб глибше розібратися в специфіці роботи і приймати більш обґрунтовані рішення.

Результатом його зусиль є певним чином згрупована, спрямована і скоординована робота інших людей. Цей результат закріплюється в документах і до подальшої поточної діяльності відношення не має.

Керівник є персоніфікованим втіленням організації, і до її цілей та проблем він повинен ставитися як до своїх власних.

Сучасна науково-технічна революція докорінно змінила умови і характер виробничих, господарських і соціальних процесів. Вони стали настільки складними, що керівник уже не в змозі одноосібно управляти всім.

Тому він, сьогодні стає організатором самостійної роботи виконавців, часто об'єднаних у команди. Така робота є особливим видом творчої діяльності, причому в міру зростання складності об'єкта управління та рівня займаної посади вимоги до творчості збільшуються.

Менеджеру, особливо у великій організації, доводиться здійснювати протягом робочого дня до двохсот різних видів діяльності, часто бувати в інших містах та країнах, спілкуватися з різними людьми - підлеглими, колегами, партнерами, політиками, громадськими діячами, акціонерами, до кожного з яких необхідно знайти «свій ключик». Прагнення виділитися, часто призводить до того, що керівники працюють по 10 - 12 годин на день. Таким чином, в даний час особливо актуальним стає питання про вимоги, що ставляться перед менеджером.

Менеджера можна розглядати у трьох аспектах:

• професіонал - автор рішень, стратегії, планів;

• організатор - творець умов діяльності виконавців, які здійснюють їх на практиці, людина, здатна захопити людей, повести за собою;

• начальник, який наказував підлеглим необхідні дії, які ті зобов'язані виконувати.

Основною метою діяльності менеджера є забезпечення максимально ефективної спільної діяльності людей.

Імідж – це вигляд, тобто та форма життєрозуміння людини, завдяки якій "на людях" виставляються сильнодіючі особово-ділові характеристики [1]. Серед них пріоритетними слід визнати вихованість, ерудицію, професіоналізм – три кити, на яких надійно тримається імідж конкретної особи.

Існує кілька варіантів іміджу:

· дзеркальний - це імідж, властивий поданням людини про самого себе;

· поточний - цей імідж характерний для погляду з боку;

· бажаний - цей варіант іміджу відображає те, до чого ми прагнемо;

· корпоративний - варіант іміджу організації в цілому, а не якихось окремих підрозділів або результатів її роботи;

· множинний - цей варіант іміджу утворюється при наявності низки незалежних структур замість єдиної корпоративної структури;

· харизматичний - це імідж, якому приписується образ вождя, лідера;

· закритий - даний варіант іміджу цікавий тим, що кожен із споживачів може вписувати в нього ті риси, які сам вважає найбільш переконливими;

· міфологічний - імідж, під яким будемо розуміти поведінку лідера, які склалися в суспільстві як міф.

Під іміджем ділової людини зазвичай розуміють сформований образ, у якому виділяють ціннісні характеристики і риси, що роблять певний вплив на оточуючих. Імідж складається у ході особистих контактів людини, на основі думок, висловлюваних про нього оточуючими [2]. У зв'язку з цим, можна сформулювати такі основні компоненти іміджу ділової людини:

1. Зовнішній вигляд (манера одягатися);

2. Тактика спілкування (вміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмами психологічного впливу тощо);

3. Діловий етикет і протокол.

4. Етика ділового спілкування.

Отже, для створення іміджу керівника слід дотримуватись таких рекомендацій:

1. Цілеспрямоване формування іміджу можливе шляхом спирання на реальні характеристики особистості, а не за умови його цілком штучного створення, що стверджує необхідність індивідуального підходу до кожного керівника.

2. Створення іміджу грунтується не тільки на активізації реальних якостей керівника, які визнаються соціально бажаними в тій або іншій сфері, а й на знанні закономірностей, пов'язаних з процесом міжособистісного сприймання.

3. Елементи зовнішності, манер, одягу та інші невербальні компоненти комунікації, при цілеспрямованому формуванні іміджу комплексно входять до структури самопрезентації. Розвиток навичок самопрезентації у керівника, як можливості подати себе іншим людям сприяє більш адекватному сприйняттю керівника з боку оточуючих його людей.

4. При формуванні іміджу керівника необхідно враховувати очікування підлеглих щодо особистості управлінця, які істотно впливають на його образ.

5. Керівники вищої ланки управління, які створюють власний імідж, або їх іміджмейкери повинні враховувати роль засобів масової інформації (ЗМІ) при формуванні іміджу.

6. Створити позитивний та привабливий власний імідж - означає працювати не тільки на підвищення особистого статусу, але й на загальну ефективність організації. Тому, формуючи власний імідж, керівник формує імідж всієї організації. Позитивний імідж, який веде до емоційних реакцій довіри і, нерідко, симпатії, може сприяти більш швидкому процесу створення загальних інтересів і мотивувати інших як можна продуктивніше. Крім того, при всіх інших ситуативних умовах позитивний імідж дає більше гарантій для здійснення співробітництва, ніж конфронтації [3, С. 304-305].

Отже, менеджер повинен усвідомлювати, що якщо він прагне до успіху, то не може працювати в ізоляції, коли контактує з третьою стороною у сфері бізнесу або стикається із суспільством в цілому. Загалом він повинен створити собі такий імідж, який би його ідеально влив у робоче середовище менеджера, без будь-яких розбіжностей і непорозумінь.

Тільки впевнений і спокійний керівник зможе стати прикладом для підлеглих.

Література

1. Зайцев Н.Л. Экономика, организация и управление предприятием. – М.: Инфра-М, 2004.

2. Скрипаченко Т.В. Імідж керівника: поняття та його вживання // Психологія. Збірник наукових праць. НПУ ім. М.П. Драгоманова, Випуск 3(10), 2006.

3. Скрипаченко Т.В. Сучасні умови діяльності вітчизняного керівника // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.- К., Вид-во “Любіть Україну”, 2009.- т.1, ч.3.

4. www.lady.if.ua.