Сенчук Ю.В.

Камінська І.В.

Україна, м.Чернівці

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник:Урбан В.В .

ВПЛИВ СТИЛІВ КЕРІВНИЦТВА НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

У статті досліджено вплив керівника в системі організації. Проаналізовано роль стилів керівництва у забезпечені ефективного функціонування організації.

В статье исследовано влияние руководителя в системе организации. Проанализирована роль стилей руководства в обеспеченнии эффективного функционирования организации.

In the article is analysed influence of leader is in the system of organization. The role of styles of guidance is analysed in well-to-do effective functioning of organization.

Постановка проблеми. Ефективність функціонування організацій залежить від ефективної управлінської діяльності, тому значення керівництва на підприємствах є актуальним питанням сьогодення. Вміння керівника створити сприятливий соціально-психологічний клімат в колективі, зацікавити роботою працівників, застосувати певні мотиваційні та управлінські методи, виявити свої лідерські здібності, вміння спілкуватися та вирішувати конфліктні ситуації - все це залежить від обраного стилю керівництва і впливає на результативність організації.

Мета статті. Визначити місце стилів керівництві в системі управління організацією та обґрунтувати вплив і роль стилів керівництва на ефективність функціонування підприємств, організацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом усієї історії розвитку менеджменту, економіки ведуться суперечки навколо визначення суті і природи керівництва та лідерства. У своїх працях Р.Блейк [1], Гладунський В., Гончаров А., Донченко О., Кузьмін О.Є., К.Левін [9], Д.Макгрегора, Терещенко В. [5]. розкривають сутність поняття «стиль керівництва», види стилів керівництва, підходи щодо їх вибору.

Виклад основного матеріалу. Керівник який турбується про ефективність своєї роботи, повинен прагнути стати лідером. Поняття "лідер" у порівнянні з поняттям "керівник" є більш містким, оскільки охоплює риси особистості як керівника, так і лідера, тобто, що керівник, який володіє якостями лідера, може здійснювати вплив на працівників з метою впровадження змін в організації, виходу на вищий, якісно новий і модернізований рівень [5, c.184].

Р.Блейк [1] розкриває сутність поняття «стиль керівництва», види стилів керівництва, підходи щодо їх вибору.

Гладунський В., Гончаров А., Донченко О., Кузьмін О.Є.дають такі визначення поняттю «стиль керівництва»: система методів впливу керівника на підлеглих; система способів, методів і форм практичної діяльності менеджера; вияв певних особистих якостей керівника у його стосунках із підлеглими, способах розв'язання виробничих та інших проблем; звична манера стосунків керівника з підлеглими, ступінь зусиль, які він прикладає, щоб вплинути на них, спонукати їх до досягнення цілей організації; звична манера поведінки щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації. Тобто стиль керівництва розглядається як система постійно застосовуваних методів керівництва[9].

Лідерство - це здатність завдяки особистим якостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягнення цілей організації; деякий невловимий феномен групової динаміки, що віддзеркалює бажання колективу під керівництвом лідера ефективно, реалізуючи творчі сили кожного, об'єднати зусилля для досягнення загальних для всієї групи цілей і завдань [8, c.20]. Керівництво - це вид управлінської діяльності, який на засадах влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення шляхом використання комунікацій [7, c.248].

Спільними для лідера і керівника є можливість застосовувати владу, тобто впливати на поведінку інших людей або на ситуацію за допомогою різних засобів: авторитету, примусу, традицій, економічних, соціально-психологічних механізмів.

Влада керівника зміцнюється якщо він отримає визнання своїх підлеглих як лідер завдяки особистим якостям - компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм у інших тощо. Як результат у колективі складаються стосунки "лідер-послідовник", які є набагато тіснішими і результативнішими, ніж стосунки "начальник-підлеглий" [1, c.44].

Лідерство дозволяє особливо підсилити керівні дії менеджера у таких сферах, як постановка цілей; координація зусиль підлеглих; оцінка результатів їхньої роботи; мотивування діяльності. Відмінності між лідером і керівником випливають із функцій, які вони виконують [2].

Стиль керівництва - це стиль поведінки керівника щодо своїх підлеглих, який змінюється залежно від ситуації, охоплює суб'єктивно-психологічні характеристики керівника і є спрямованим на досягнення поставлених завдань. Поведінка - сукупність дій і вчинків, спосіб життя, певні дії, уміння поводити себе відповідно до встановлених правил.

Найчастіше визначення стилю керівництва зводяться до сукупності характерних для менеджера прийомів і способів вирішення завдань управління, тобто стиль - це система постійно вживаних методів керівництва. Кожному із методів менеджменту відповідає певний стиль керівництва. Це означає, що кожен метод для своєї реалізації погребує особистості з конкретними вибірковими якостями [6,c. 62] .

Методи менеджменту кожного керівника мають своє поле застосування, недоліки і переваги, які можуть проявлятися залежно від ситуації в групі працівників. Мистецтво керівництва полягає в тому, щоб в даний проміжок часу, в даному місці і для даної групи працівників підібрати такий комплекс управлінських дій, який забезпечить максимальну ефективність роботи групи. При цьому на об'єктивну необхідність вибору методів керівництва того чи іншого типу накладаються суб'єктивні навики ділового спілкування. Все це утворює своєрідний характер ділового спілкування з підлеглими, який і називається стилем керівництва [4, c.70].

Соціальна психологія і менеджмент говорять про те, що для більшості підлеглих при отриманні розпоряджень від менеджера велике значення мають такі фактори, як тон, манера поведінки керівника, конкретні слова. Дуже важливо враховувати і підбирати ролі, які відповідають фаховості для кожного працівника індивідуально[9, c.19]. З таких факторів складається конкретний стиль керівництва. Як правило, він підкріплений досвідом, професійними знаннями, вихованням, системою цінностей керівника, його темпераментом, тобто всім, що визначає особистість.

Керівник повинен бути психологом, бо правильно вибраний стиль керівництва підвищує якість і результативність роботи, впливає на результати діяльності колективу. Поведінка керівника, його вміння керувати підлеглими створює здоровий клімат в колективі, сприяє розвиткові творчої ініціативи працівників, що в кінцевому результаті дає не менший виробничий ефект, ніж автоматизація праці.

Роль стилів керівництва велика, так як вони впливають на показники діяльності організації, психологічний клімат в колективі, виконавчу дисципліну [3,c.150].

Висновок. Отже, керівництво є сполучною функцією менеджменту і пронизує всі управлінські процеси на підприємстві. Методи менеджменту кожного керівника мають своє поле застосування, свої недоліки і переваги, які можуть проявлятися залежно від ситуації в групі працівників. Керівництво та лідерство є двома відмінними, але взаємодоповнюючими системами, кожна з яких має свої функції та характерні види діяльності, причому обидві є необхідними складовими управління будь-якої організації.

Список використаної літератури.

1. Докучаєв О.А. шляхи підвищення ефективності використання потенціалу управлінського персоналу підприємства// Економіка та держава. – 2009. - №2. – С.43-45.

2. Кузьмін О.Є., Мала Н.Т., Мельник Н.Г., Процик І.С. Керівництво організацією [навч.пос.]. – Львів, 2010.

3. Спіріна Л.Б. Репутація керівництва у контексті формування репутації підприємства//Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. - №10. – С.149-152.

4. Тан Р.Б., Яременко В.А. Оптимізація інформаційного навантаження на працівників апарату управління//Економіка і регіони. – 2008. - №4. – С. 66-71.

5. Пивоваров М.Г., Смірнов Ю.В. Керівник у сучасному підприємстві // Держава та регіони. – 2010. №3. – с.181-185.

6. Виговська В.В. Основні елементи управління організації // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №1 – с.59-64.

7. Покатаєва О.В. Переваги й недоліки в роботі керівника. // Держава та регіони. – 2010. №6. – с.243-248.

8. Максименко І.А. Діяльність керівника у організаційних структурах сучасності // Економіка і держава. – 2010. – №7. – с.18-20.

9. Абрамов В. Формальний лідер:панацея? // Економіка України. – 2010. – №11. – с. 18-25.