Економічні науки/10. Економіка підприємства
Нікітіна А.О., к.е.н. Хачатрян В.В.
Київський національний торговельно-економічний
університет
Вінницький
торговельно-економічний інститут
ОЦІНКА КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТі ПІДПРИЄМСТВА
Зацікавленість
підприємств у результатах своєї діяльності підсилює необхідність підвищення
конкурентоспроможності продукції, що випускається, що потребує вдосконалення
роботи всіх служб та підрозділів господарюючого суб’єкта.
Конкурентоспроможність виступає найважливішим чинником забезпечення безпеки
об’єкта, тобто його виживання в умовах ринку і його подальшого ефективного
розвитку[1].
Серед робіт, в яких аналізуються чинники конкурентоспроможності
підприємства можна виділити праці А. Олливьє, А. Дайана, Р. Урсі, М. Портера,
Б. Скотта, Дж. Лоджа, Дж. Бауера, Дж. Зюсмана, Л. Тайсона, Н. Герчикова, А.
Мошнова, М. Черногорцева, а також вітчизняних – В. Гончаров, О. Ларін, С.
Савченко, Г. Ткачук та ін.
В епоху глобалізації та інтернаціоналізації виробництва
єдиним критерієм його ефективності і затребуваності продукції, що випускається
є конкурентоспроможність. В даний час не існує єдиного визначення поняття
«конкурентоспроможності». Основними факторами, які обумовлюють можливість
множинності трактувань цього поняття, є різні вихідні позиції економістів, а
також і те, що виробником розглядається лише окреме підприємство, галузь або
вся економіка в цілому. Конкурентоспроможність - поняття відносне, оскільки
успішно конкуруючий на одних ринках товар буде зовсім неконкурентоспроможним на
інших. Це породжує необхідність розмежування конкурентоспроможності на
зовнішньому і внутрішньому ринках.
Таким чином, при формуванні загальної концепції в області
конкурентоспроможності необхідно враховувати всі сторони цього явища[2].
Конкурентоспроможність підприємства можна охарактеризувати :
- як можливість тривалий час відстоювати власні
домінуючи позиції в галузі завдяки
наявності ефективної стратегії або здатність
діяти в довгостроковому періоді на ринку та одержувати при цьому прибуток,
достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, підтримки продукції на високому якісному рівні і
стимулювання працівників;
- як
властивість виробничо-економічних систем (підприємств) змінювати траєкторію
руху або режим функціонування в процесі збереження і розвитку вже наявних або
створення нових конкурентних переваг[3].
Конкурентоспроможність
підприємства і його продукції - запорука виживання та зростання продажів, а
значить, вона потребує щоденного аналізу, оцінки і підвищення, а саме - в
управління. Але:
1) оцінка
конкурентоспроможності підприємства або продукції як така не призводить до
збільшення прибутку і продажів, а отже, має дуже невеликий пріоритет у
загальному списку важливих завдань.
2) аналіз
конкурентоспроможності може дати на виході такі результати, які не порадують
керівництво, а співробітників - демотивує.
3) для ефективної оцінки
конкурентоспроможності підприємства необхідно вивчити фактори успіху на ринку,
а це - ще одне дослідження.
4) не має гострої потреби
досліджувати власних конкурентів як всі вони знайомі не перший рік, так що в
цілому все і так зрозуміло, а деталі зараз не настільки важливі.
5) констатація проблем з
конкурентоспроможністю сама по собі - ніщо, якщо тільки вона не підкріплена
конкретними варіантами вирішення цих проблем[4].
Практика свідчить,
що забезпечення конкурентоспроможності товарів або послуг найчастіше досягають підприємства з вищим конкурентним
потенціалом. Під конкурентним потенціалом підприємства мається на увазі як
реальна, так і потенційна здатність компанії розробляти, виготовляти, збувати і
обслуговувати в конкретних сегментах ринку конкурентоздатні вироби, тобто
товари, що перевершують по якісно-цінових параметрах аналоги і що мають
пріоритетний попит у споживачів.
Проблема полягає у
тому, що для цілей управління конкурентоспроможністю необхідна наявність
об’єктивного інструменту її оцінки, при цьому помилка у виборі методу
вимірювання може привести до ухвалення помилкових управлінських рішень.
В даний час
загальноприйнятої методики оцінки конкурентоспроможності організацій немає.
Зарубіжний досвід в цій області украй бідно освітлює в літературі. Кожна
компанія оцінює свою конкурентну позицію по своїй методиці.
Для оцінки
конкурентоспроможності підприємства пропонується вибирати систему показників
ефективності виробничої діяльності підприємства, фінансового положення
підприємства, ефективності організації збуту і просування товару,
конкурентоспроможності товару і ефективності інноваційного проекту.
Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за методом теорії
бажаності. Загальний показник конкурентоспроможності підприємства
розраховується у вигляді середньої геометричної зваженої[5].
Таким чином, відповідно до отриманих результатів власних оцінок
конкурентоспроможності керівники підприємств можуть вибирати заходи щодо
поліпшення роботи за окремими напрямками, на конкретних дільницях. Зусилля
мають бути спрямовані на дослідження ринків збуту, пошук нових форм співпраці з
конкурентами і постачальниками, поліпшення якості продукції і зниження витрат, пошук
і освоєння ринкових ніш, каналів збуту, моделей і видів продукції, організацію
ефективної системи просування[6].
Література:
1. Шевчук І.
Сучасні проблеми та методи оцінки конкурентоспроможності підприємств
олійножирової промисловості [Електронний ресурс] / І.А. Шевчук // Портал Rusnauka.com. –
2010. – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/ 14_NPRT_2010/Economics/66759.doc.htm
3. Мошнов В. Комплексная оценка
конкурентоспособности предприятия [Електронний ресурс] / В.А. Мошнов // Портал Корпоративный менеджмент. – 2005. - Режим доступу: http://www.cfin.ru/management/strategy/estimate_ competitiveness.shtml
4. Конкурентоспособность
предприятия: от самомнения - к реальной оценке [Електронний
ресурс] // Портал Инжиниринг
бизнес-систем. – 2010. - Режим доступу: http://business-system-engineering.com/OcenkaKonkurento
sposobnosti.php