Економічні науки/ 10.Економіка підприємства

к.е.н. Хачатрян В.В., Заноско О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Трудові ресурси та їхній вплив

на розвиток підприємства

Економіка Україна перейшла на ринкові рейки і функціонує виключно за
законами ринку. Кожне підприємство відповідає за свою роботу самостійно і самостійно приймає рішення про подальший розвиток. А в ринковій економіці виживає той, хто найкращим чином використовує наявні в нього фінансові, матеріальні та трудові ресурси для отримання максимальної кількості прибутку, вирішуючи основні проблеми економічної діяльності. Однією з найважливіших складових успіху є "трудові ресурси" серцевиною яких є поняття "праця".

Питанням управління трудовими ресурсами та їхньому впливу на діяльність підприємства присвячені праці багатьох українських вчених. Серед них: Качан Є.П., Шушпанов Д.Г., Осовська Г.В, Жуковський М.О. [1, 5]

Можна сказати, що на сьогодні проблема управління трудовими ресурсами недостатньо ґрунтовно досліджена. У роботах більшості вчених більше уваги приділялось фінансовим, виробничим питанням, проблемам матеріально-технічного забезпечення чи збуту готової продукції, не приділяючи при цьому достатньої уваги людям, які забезпечують роботу організації [5, с.17].

Мета статті - це визначення сутності трудових ресурсів та дослідження впливу трудових ресурсів на діяльність підприємства.

Актуальність теми полягає у тому, що людський фактор набуває стратегічного значення для виживання підприємства у нестабільних умовах розвитку ринкових відносин.

Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна зробити наступні визначення поняття трудових ресурсів:

- трудові ресурси – промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;

- трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.

- трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва [4, с.81-82].

Перш за все треба зазначити, що трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрямки подальшого розвитку.

Вплив трудових ресурсів на діяльність підприємства безперечний. Від забезпеченості підприємства достатньою кількістю робітників необхідного рівня кваліфікації та досвіду, залежить рівень продуктивної діяльності підприємства. Зокрема, підвищення ефективності управління персоналом сприятливо впливає на ефективність використання устаткування, машин, механізмів, своєчасність виконання робіт, і як результат, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток та ін. показники [5, с.25].

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як: чисельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів [3, с.39].

Саме трудові ресурси, реальні та потенційні, є одним з головних об'єктів управління на рівні як макросистем (держава, регіон, галузь), так і мікросистеми (підприємство).

Відмінність трудових ресурсів від інших видів ресурсів підприємства полягає в наступному, що кожен найманий працівник може: відмовитися від запропонованих йому умов; вимагати зміни умов праці; вимагати модифікації неприйнятних, з його точки зору, робіт; навчитися іншим професіям і спеціальностям; звільнитися з підприємства за власним бажанням [2, с.103].

Для того щоб виробництво відповідало вимогам часу, створюються системи підготовки кадрів і підвищення їхньої кваліфікації. Л. Шевченко визначає такі форми підвищення кваліфікації персоналу [6, с.112]:

– професійно або проблемно орієнтована (за потребами), спрямована на формування необхідної організаційної поведінки;

– організована та неорганізована (самоосвіта);

– заснована на стандартних або спеціальних (загальних та конкретних) програмах;

– призначена для цільових груп (керівники, спеціалісти) або для всього персоналу.

Впливає на розвиток трудових ресурсів багато чинників, наприклад, оплата праці. Високий рівень оплати праці стимулює підвищення ефективності управління і продуктивності для компенсації витрат на заробітну платню. Як правило, збільшення продуктивності зв'язано із застосуванням нових наукоємних технологій і автоматизацією виробництва. Це вимагає підвищення кваліфікації робочої сили і створює умови для професійного навчання. Вкладаючи засоби в розвиток свого персоналу працедавці прагнуть покращувати умови праці, щоб одержувати велику віддачу від інвестицій в людський капітал. Роль і значення працівників в забезпеченні ефективності виробництва зростають, оскільки робоча сила все в більшій мірі визначає хід і результати економічних процесів. Це зумовлює нові підходи до управління персоналом і її мотивації [1, с.57]. Таким чином, трудові ресурси є одним із найважливіших чинників, який впливає на ефективність діяльності підприємства.

Отже, трудові ресурси підприємства є головним чинником, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати діяльності підприємства і його конкурентоздатності. Трудові ресурси надають руху матеріально-речовинним елементам виробництва, створюють продукт, вартість і додатковий продукт у формі прибутку.

Для того, щоб досягти більш ефективного використання трудових ресурсів на підприємствах України необхідно: залучати персонал до рішення усіх питань, щодо функціонування підприємства (робітники повинні освідомити всі реальні проблеми, з якими зіштовхується організація); варто знаходити свіжі і ефективні підходи для поліпшення функціонування організації (вивчення постанов и проблем гуманізації праці, планування кар’єри і розвитку, системи оплати і прибутків, запровадження гнучкого робочого графіку).

Література:

1. Жуковський М.О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства / Актуальні проблеми економіки, 2007. - №2. – с.54 - 59

2. Коломієць В.М. Принципи визначення конкурентоспроможності персоналу підприємства / Економіка і держава, 2007. - №12. – с.103 - 104

3. Кирич Н. Ефективне використання трудових ресурсів як фактор стабілізації функціонування підприємства / Україна: аспекти праці, 2009. - №3. – с. 39 - 42

4. Лєбкович О.В. Узагальнення поняття трудового потенціалу як соціально-економічної категорії /О.В.Лєбкович //Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 4. – С.84 - 90.

5. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2007. – 224 с.

6. Шевченко Л.С. Конкурентное управление. – Х.: Эспада, 2004.